Справа № 761/868/19
Провадження № 1-кс/761/1158/2019
20 березня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернулась адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст.174 КПК України, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2018 задоволено клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42017101100000221 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 із забороною відчужувати та розпоряджатись вказаним майном.
В обґрунтування доводів заявник зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна, а у слідчих відсутні докази, що спірне майно є предметом кримінального правопорушення, набуте протиправним шляхом або отримані в наслідок вчинення кримінального правопорушення.
Посилаючись на зазначене, заявник просив скасувати накладений арешт, оскільки арешт накладено необґрунтовано, а у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_3 , вивчивши клопотання та матеріали, які слугували підставою для накладення арешту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2018 задоволено клопотання прокурора 1 відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42017101100000221 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 13.09.2018 на праві власності належить ОСОБА_4 із забороною відчужувати та розпоряджатись вказаним майном.
Підставою для накладення арешту послугувало те, що наявні підстави вважати, що спірне майно набуте кримінально протиправним шляхом, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та визнане постановою слідчого від 17.08.2018 речовим доказом у кримінальному провадженні №42017101100000221.
Поряд з тим, при вирішенні питання про накладення арешту слідчим були надані докази того, що спірне майно належить ОСОБА_4 у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна.
За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).
Як визначено в ухвалі слідчого судді арешт накладено з метою збереження речових доказів відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, оскільки спірне майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, зокрема має статус речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому, чинним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Положеннями ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При розгляді клопотання по суті встановлено нові обставини, які спростовують твердження слідчого, що спірна квартира є предметом кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20.02.2017.
Крім того, питання щодо арешту спірного майна вирішувалось раніше та було скасовано рішення суду про арешт зазначеного майна, про що прокурором при зверненні з клопотанням про повторне накладення арешту не було зазначено.
Так ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2018 скасовано арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді від 21.08.2017, скасовану ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2018, якою повторно накладено арешт на спірне майно із позбавленням права на її відчуження.
Отже, доводи заявника знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на законі та у сукупності спростовують твердження прокурора, що спірне майно, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, як речового доказу, а тому воно не є доказом та предметом кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий в судове засідання не з'явився, будь яких доказів на підтвердження обґрунтування таких тверджень слідчим не надано, як і не надано доказів причетності ОСОБА_4 до вказаного кримінального провадження.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку вважає не співмірним застосування накладеного арешту та приходить до висновку, що подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 . який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2018 у кримінальному провадженні №42017101100000221, на квартиру АДРЕСА_1 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 13.09.2018 на праві власності належить ОСОБА_4 .
Скасувати заборону відчужувати та розпоряджатись квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2019.
Слідчий суддя