Справа № 761/7679/15-ц
Провадження № 2/761/749/2019
19 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю :
секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,
представників відповідача - Казанкіної А.Ю., Сопідьняк О.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» про стягнення компенсації за порушення авторських прав,
У березні 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» (далі - відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 листопада 2011 року та 1 травня 2012 року її син ОСОБА_4 створив два фотографічні твори "Bernadotte_0185" та "Bernadotte_1012", на яких було зображено фарфоровий посуд чеського виробника "Thun". Користуючись своїм правом ОСОБА_4 зареєстрував збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Thun", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_2. У 2013 році йому стало відомо, що на сайті відповідача незаконно було використано його фотографічні твори, у зв'язку з чим він звернувся до ТОВ "Хотлайн" з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, однак примирення не відбулось. У січні 2014 року ОСОБА_4 помер. Після смерті сина вона отримала спадщину, яка складається із авторського права на всі твори, створені її сином, у тому числі на збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Thun". Оскільки при житті автора жодного дозволу на використання самостійних фотографічних творів відповідачу не надавалося, дії ТОВ "Хотлайн" щодо неправомірного використання фотографічних творів на сайті є порушенням майнових авторських прав, які нею успадковані.
Тому, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Хотлайн" на її користь компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, а саме незаконне використання фотографічного твору "Bernadotte_0185", у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі, замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що складає 12180,00 грн., та незаконне використання фотографічного твору "Bernadotte_1012" у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, що складає 12180,00 грн.
Ухвалою судді від 03.04.2015 року було відкрито провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.09.2016 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 09.10.2017 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 29.01.2018 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21.01.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, в матеріалах справи міститься заява позивача від 14.03.2016 року про розгляд справи без участі позивача.
У судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не порушено жодної з вимог законодавства України, факт порушення виключних майнових авторських прав на фотографічні твори позивачем не доведений допустимими доказами. Згідно із роз'ясненнями у п. 51.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12 (далі - Постанова Пленуму) компенсаціяпідлягає не вимогами стягнення розміру заподіяних збитків, а у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторськогоправа та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. На думку відповідача вимоги про виплату компенсації не підтверджені доказами вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, подані позивачем докази про порушення виключних майнових авторських прав позивача на фотографічні твори не є допустимими доказами факту порушення виключних майнових авторських прав відповідачем на фотографічні твори з огляду на те, що надані позивачем роздруківка із сайту, Висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3033 від 1 жовтня 2013 року, докази перебування веб-сайту із розміщеною на ньому інформацією в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги; роздруківка із сайту, яку додає до позовної заяви Позивач, не може вважатися допустимим доказом, а отже відсутні підстави для притягнення відповідача до будь-якої відповідальності, в тому числі і до виплати компенсації.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2016 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав на фотографічні твори - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" (КОД ЄДРПОУ: 36040399), на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1), компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, незаконне використання фотографічного твору "Веrnаdottе_ 0185" та незаконне використання фотографічного твору "Веrnаdottе_1012" в сумі що складає 12 180, (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 00 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" (КОД ЄДРПОУ: 36040399), на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн., 60 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27.09.2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хотлайн" відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн», від імені якого діє ОСОБА_5, задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судами встановлено, що позивач є спадкоємцем майнових авторських прав на фотографічні твори, автором яких являється її син ОСОБА_4, яким створено 15 листопада 2011 року та 01 травня 2012 року два фотографічні твори під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3". На цих фотографіях зображено фарфоровий посуд всесвітньовідомого чеського виробника "Тhun" із серії "Веrnаdotte".
ОСОБА_4 подав на реєстрацію належні йому фотографічні твори і зареєстрував збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" Тhun", що підтверджується Свідоцтвом № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на збірку фотографій "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Тhun". До зазначеної збірки фотографічних творів входять твори під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3".
В 2013 році ОСОБА_4 як автор творів дізнався, що ТОВ "Хотлайн" використано його фотографічні твори на своєму сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 та ін. На підтвердження факту використання фотографічних творів посилається на висновок експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3033 від 01 жовтня 2013 року.
На звернення 13 листопада 2013 року ОСОБА_4 через уповноваженого до відповідача з метою врегулювати спір в позасудовому порядку було прийняте попереднє усне рішення про примирення. Однак, у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 питання не було вирішено.
Позивач є спадкоємцем за законом, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09.08.2014 року державним нотаріусом Броварського районного державної нотаріальної контори.
Зокрема нею успадковано майнове авторське право на збірку фотографій "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Тhun", до якої включено фотографічні твори під назвою", що підтверджено документами, які є у Державній службі інтелектуальної власності.
Дозволу на використання самостійних фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" відповідачу не надавалося.
Зазначені обставини підтверджені наданими позивачем документами, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідчене 09.08.2014 року державним нотаріусом Броварського районного державної нотаріальної контори; повідомленням-вимогою від автора ОСОБА_4 від 13.11.2013 року до відповідача про порушення авторського права, Висновком № 3033 з додатком роздруківку із сайту www.hotline.ua та копією Висновку Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз № 3033 від 1 жовтня 2013 року (а.с. 20-36), наданими на запит суду матеріалами Державної служби інтелектуальної власності про реєстрацію авторського права на твір (заява, рішення, збірка 85 авторських фотографій) та інші документи.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціє та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 433 ЦК України об'єктом авторського права, є зокрема, фотографічні твори.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що автором є фізична особа, яка творчою працею створила твір.
На підставі положеннями ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору.
У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" судам роз'яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.
За змістом ст. ст. 440, 441 ЦК України, "Про авторське право і суміжні права; ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором.
Статтею 443 ЦК України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст. ст. 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40, 41цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
В абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що "виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом".
Згідно з ч. 3 ст. 442 ЦК ніхто не має права опубліковувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом а іншим законом.
Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом (ст. 445 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права є порушенням авторського права.
При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (частина 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
У абз. 2, 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 (судам роз'яснено, що позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Відповідно до п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року судам роз'яснено, що роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі (за винятком, якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які на підставі міжнародних угод мають на території України доказову силу офіційних документів, так звані "транснаціональні докази").
Як засіб доказування може бути використаний відео-, аудіозапис процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайта, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав; такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп'ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі. Письмовими доказами можуть бути також довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб.
Так, з наявного в матеріалах справи висновку експертного комп'ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3033 від 1 жовтня 2013 року вбачається, що під час дослідження в якості браузеру використовувався програмний засіб "Google Crome 29.0.1547.76 м". Згідно інформації, що з'являється на екрані браузера щодо адреси http://hotline.ua, за даною адресою знаходиться веб-сторінка інтернет ресурсу "hotline", зовнішній вигляд якої наведений у додатку 1 до експертного дослідження. Згідно інформації, що міститься у розділі "О проекте" інтернет-ресурсу (http://hotline.ua/about/) "hotline.ua это интернет-сервис, помогающий покупателю найти, сравнить и определиться с выбором товара, магазина и сделать покупку", тобто веб-сайт http://>hotlinespan>.
У висновку комп'ютерно-технічного дослідження, встановлено, що згідно реквізитів веб-сторінок, адреси яких наведені у питанні 1 заяви, за даними адресами знаходяться графічні зображення товарів ТМ "Thun", зовнішній вигляд яких наведено у додатку 2 до висновку експертного дослідження. На момент дослідження за інтернет- адресою http://hotline.ua знаходиться веб-сторінка Інтернет-ресурсу "hotline", зовнішній вигляд якої наведено у додатку 1 до експертного дослідження. На заперечення відповідача щодо неможливості прийняття судом зазначеного висновку експертизи, оскільки його було складено на замовлення позивача, а експерта не було попереджено про відповідальність, слід зазначити наступне. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" судам роз'яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення. З урахуванням викладеного, висновок експертного комп'ютерно-технічного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3033 від 1 жовтня 2013 року є письмовим доказом на підтвердження факту відтворення на сайті відповідача фотографічних творів, виключні майнові права на які належать позивачу. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегменту мережі Інтернет (п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»). Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті. Під час розгляду справи представники відповідача не заперечували факту знаходження сайту www.hotline.ua у розпорядженні ТОВ "Хотлайн", проте зазначили, що відповідач не є реєстрантом доменного імені hotline.ua, а тому не може вважатись належним відповідачем у справі. На підтвердження зазначених доводів ТОВ "Хотлайн" посилалось на роздруківку за посиланням https://hostmaster.ua від 15 червня 2016 року, з якої вбачається, що особа реєстранта доменного імені hotline.ua не опублікована. З огляду на положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та роз'яснення зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, виконання вимог закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач, а обов'язком позивача є доведення порушення його прав саме відповідачем. Відповідно висновку судового експерта Сопової К.А. №11-11/18 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 12.11.2018 року вирішити поставлене перед експертом питання щодо факту використання фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" на сайті http://hotline.ua не представляється можливим, через відсутність у матеріалах справи точної інформації про об'єкти дослідження, а також об'єктів, які підлягають порівнянню для встановлення використання фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" на сайті http://hotline.ua; вирішити поставлене перед експертом питання щодо тотожності фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" із фотографічними творами, розміщеними на роздруківці з веб-сайту http://hotline.ua не представляється можливим, через відсутність у матеріалах заявки про реєстрацію авторського права на твір за свідоцтвом НОМЕР_2 від 13.12.2013 року, творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3", а також об'єктів, які підлягають порівнянню для встановлення використання фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" на сайті http://hotline.ua. Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України). Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, з урахуванням висновку судового експерта Сопової К.А. №11-11/18 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 12.11.2018 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав того, що ніяких належних і допустимих доказів щодо порушення відповідачем виключних майнових авторських прав на фотографічні твори стороною позивача надано не було і ніяким чином вищевказані обставини не спростовані, а роздруківка із сайту www.hotline.ua, додана позивачем до позовної заяви, не є належним доказом факту порушення виключних майнових авторських прав відповідачем, крім того, відповідачем доведено, що він не є реєстрантом доменного імені hotline.ua, а тому не може вважатись належним відповідачем у справі, на підтвердження чого надав роздруківку за посиланням https://hostmaster.ua від 15 червня 2016 року, з якої вбачається, що особа реєстранта доменного імені hotline.ua не опублікована. Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідачем надано належні та допустимі документи на підтвердження сплати експертного дослідження, а саме: Договір про виконання робіт та надання послуг №15-ВЕ/2018 від 22.08.2018 року, платіжне доручення №4532 від 12.10.2018 року. Відповідно платіжного доручення №4532 від 12.10.2018 року відповідачем сплачено 25000,00 грн. за проведення експертного дослідження, тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за проведення експертизи в розмірі 25000,00 грн. Керуючись ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 353-354 ЦПК України, ст.ст. 3, 426 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 7, 32, 47, 49, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд, В задоволенні позову ОСОБА_3 ()АДРЕСА_1,) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» (м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, код ЄДРПОУ 36040399) про стягнення компенсації за порушення авторських прав - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» судові витрати в розмірі 25000,00 грн. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення 27.03.2019 року. СуддяВИРІШИВ: