Справа №:755/4881/19
Провадження №: 2-з/755/13/19
"26" березня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1, особа, що може набути статус відповідача - резидент України ОСОБА_2, про забезпечення позову, -
22.03.2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1, особа, що може набути статус відповідача - резидент України ОСОБА_2, про забезпечення позову, у якому заявниця просить суд накласти арешт на майно, що вказане в Акті приймання-передачі товару до Договору купівлі-продажу рецептури випікання хлібу та хлібобулочних виробів та обладнання для випікання хлібу від 12.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та яке перебуває за адресою: АДРЕСА_1, приміщення АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3, у володінні покупця, резидента України ОСОБА_2, згідно з наведеним у заяві переліком. Вимоги заяви мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.11.2018 року був укладений договір купівлі-продажу рецептури випікання хлібу та хлібобулочних виробів та обладнання для випікання хлібу, однак покупець не виконав в повному свої зобов'язання щодо оплати по договору. Заявниця вказує, що має намір звернутись із позовом до суду, однак на її думку, існує ризик, що протягом судового розгляду справи, переданий товар буде відчужений третім особам, пошкоджений або знищений, оскільки на даний час обладнання активно використовується покупцем. Заявниця зазначає, що покупець не є громадянином України, має посвідку на тимчасове проживання в Україні, не має рухомого або нерухомого майна на території України, і за таких умов, на думку заявниці, існує ризик, що покупець з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань та безпідставного збагачення, здійснить продаж товару та виїде з території України. За твердженням заявника, вказані обставини можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а отже захист її прав буде неможливим. Заявниця зазначає, що втретє звертається до суду з відповідною заявою і з урахування змісту попередніх ухвал суду про повернення заяви вказує, що предметом позову є «Про спонукання виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу рецептури та обладнання для випікання хліба від 12.10.2018», а також заявниця наводить свої пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та додатків до неї, приходжу до висновку про те, що вказана заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Посилаючись на те, що існує ризик відчуження майна, його пошкодження або знищення, заявниця при цьому, в обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, не посилається на жодну конкретну обставину, яка б свідчила про будь-яке дійсне намагання покупця відчужити майно, як відсутні і будь-які належні дані про активне використання майна, яке призводить до його пошкодження або знищення. Також, жодними доказами заявниця не підтверджує намагань покупця виїхати з території України з метою уникнення виконання зобов'язань та безпідставного збагачення.
При цьому, за нормами чинного цивільного процесуального законодавства заявниця має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається зі змісту заяви, у своїх ухвалах про повернення заяви про забезпечення позову заявнику суд неодноразово вказував заявниці на необхідність визначення предмету позову і у даній заяві заявниця вказала предметом позову «Про спонукання виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу рецептури та обладнання для випікання хліба від 12.10.2018».
Визначення у заяві про забезпечення позову його предмету не є формальністю, адже саме з урахуванням конкретного предмету позову, тим більше коли заява про забезпечення позову подається до подачі самої позовної заяви, суд має змогу належно оцінити співмірність заявлених позовних вимог із заходом забезпечення позову, встановити чи не є захід забезпечення позову тотожним заявленим позовним вимогам та чи відповідає захід забезпечення позову, про який просить заявник, предмету позову.
Натомість зазначений заявником предмет позову, з урахуванням змісту договору купівлі-продажу (п.п. 4, 5 договору), не вказує на те чи позивач має намір звернутись із позовом про стягнення коштів, чи із позовом про повернення товару, що в свою чергу унеможливлює надання судом належної оцінки співмірності, наявності або відсутності тотожності та відповідності предмету позову виду його забезпечення.
За таких обставин у суду відсутні належні та достатні підстави вважати, що не накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1, особа, що може набути статус відповідача - резидент України ОСОБА_2, про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 26.03.2019 року.
Суддя -