27.02.2019 Справа № 363/711/18
27 лютого 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Клименко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між банком та відповідачем укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 60 740,75 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1188,48 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 51483,79 грн., заборгованість за пенею - 4699,87 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн., та процентної складової у розмірі 2868,61 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 740,75 грн. та судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.
Ухвалою суду від 16.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду.
Представником відповідача відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву, де він просить вважати цей відзив заявою про сплив позовної давності і відмовити позивачу в задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог та їх недоведеністю.
На обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що суми процентів, нарахованих за користування кредитом, недоведені та безпідставні. Окрім цього, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Свої вимоги, щодо застосування строків позовної давності представник відповідача мотивує тим, що момент виникнення заборгованості слід рахувати з дати, коли був зроблений останній платіж на погашення заборгованості, а саме з 01 лютого 2014 року. Відтак, ПАТ КБ «Приватбанк» мав право звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в строк до 01 лютого 2017 року.
У відповідності до вимог статті 178 ЦПК України позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначив що підстав для застосування позовної давності немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом із позовною заявою подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, 14.01.2019 року, через канцелярію суду, подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
11.07.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти та сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем ОСОБА_2, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у заяві.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується видати гроші кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідач зобов'язався, відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умовами та правилами надання банківських послуг», погасити заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Ця сума визначається кредитодавцем в Умовах надання кредиту (п. 2.1.1.7.6), з якими був ознайомлений відповідач. Відповідно до кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Через неналежне виконання умов кредитного договору, станом на 31.01.2018 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 60740,75 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1188,48 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 51483,79 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4699,87 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн., та процентної складової у розмірі 2868,61 грн.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
У той самий час, згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.
Таким чином, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн., та штрафу (процентної складової) у розмірі 2868,61 грн. задоволенню не підлягають.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 57 372,14 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 1188,48 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 51483,79 грн., заборгованість за пенею - 4699,87 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №PROM3BEQVQ від 22 лютого 2018 року. Пред'явлений позов задоволений на 94,5 % (57372,14: 60740,75 х100%).
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1 665,09 грн. (1762,00:100%х 94,5).
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст. 257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Кредитний договір від 11.07.2013 рокускладається із заяви позичальника, пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку. По даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Відповідно до умов договору, кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/ н від 11.07.2013 року, отримала картку №5168755303107037, яка мала термін дії до квітня місяця 2017 року, що підтверджується довідкою від 19.11.2018 року за №20180228/654.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності.
Така правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року (справа №6-14цс14).
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 88, 141,223, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк заборгованість у сумі 57 372 (п'ятдесят сім тисяч триста сімдесят дві) гривні 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) гривень 09 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д).
Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (місце реєстрації: 07300, АДРЕСА_1).
Суддя О.Д. Рудюк