Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 березня 2019 р. № 520/2985/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- звільнити його від сплати судового збору у зв'язку із вкрай важким матеріальним полоденням;
- прийняти даний адміністративний позов до розгляду;
- витребувати у Жовтневого районного суду м. Харкова копію відеозапису з камер відео спостереження, встановлених у залі судових засідань № 4 даного суду, що здійснювалась 28.11.2018 с 16:00 до 17:05.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1921 гривень, а відтак ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору становить 768,40 грн.
У позовній заяві докази сплати судового збору відсутні.
Поряд із тим, позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано важким фінансовим становищем, а також з огляду на те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що позбавляє можливості сплати судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тобто, щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд з'ясовує майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан.
Водночас, суд зауважує, що особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні клопотання і документи, які свідчили би про незадовільний майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).
Також, позивачами не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджували можливість сплати судового збору у майбутньому.
Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у контексті розуміння приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на довідку від 13.03.2018 № 69 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, як на підставу звільнення від сплати судового збору, оскільки вказаною довідкою охоплено період з січня 2017 року по лютий 2018 року, а позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 26.03.2019.
З приводу посилань позивача на те, що він є інвалідом, то суд зазначає, що відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 463777, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи.
При цьому, пільги щодо сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" поширюються на інвалідів І та ІІ групи, а тому суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи, що заявником не надано належних доказів відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат або доказів незадовільного майнового стану, а також з огляду на те, що на ОСОБА_1 як на інваліда ІІІ групи не поширюються пільги щодо сплати судового збору, то суд залишає клопотання про звільнення від сплати судового збору без задоволення.
При цьому суд вважає, що посилання позивача на практику ЄСПЛ є вибірковою без належної оцінки суті, зокрема рішення Європейського Суду "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) заява № 28249/95 від 19.06.2001).
Так, як вбачається із змісту наведеного вище рішення, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету".
При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "ОСОБА_2 і ОСОБА_2 проти Румунії" ("GeorgeІ and Georgeta Stoicescu v. Romania", заява № 9718/03 від 26.07.201 Г).
При цьому, суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом ( "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", "Ейрі проти Ірландії".
Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі "Ейрі проти Ірландії", цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).
Отже, згідно з практикою Європейського Суду компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення. Вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд прийняти даний адміністративний позов до розгляду та витребувати у Жовтневого районного суду м. Харкова копію відеозапису з камер відео спостереження, встановлених у залі судових засідань № 4 даного суду, що здійснювалась 28.11.2018 с 16:00 до 17:05.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, ОСОБА_1 необхідно викласти зміст прохальної частини позову, відповідно до приписів частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн за наступними реквізитами: отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд" та надати уточнену позовну заяву, у якій викласти зміст прохальної частини позову, відповідно до приписів частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із копією для відповідача.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн та надати уточнену позовну заяву, у якій викласти зміст прохальної частини позову, відповідно до приписів частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із копією для відповідача.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О.Чудних