ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 березня 2019 року м. Київ№ 826/10140/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до треті особи:Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування запису про заміну умов обтяження нежитлових приміщень,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", у якому просив визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 5282953) про заміну умов обтяження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Миколаїв, провулок Танкістів, 2к, внесений 20.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем.
Ухвалами суду від 06.07.2016 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи - Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 року № 7746 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/10140/16 та вказану справу 17.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення його в новій редакції.
Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15 грудня 2017 року (надала - КАС України).
В призначене на 16.01.2018 року судове засідання учасники процесу не з'явились, у зв'язку з чим здійснення фіксування судового процесу не здійснювалось.
В матеріалах наявні клопотання представника позивача від 05.09.2016 року та 14.12.2017 року про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з наведеним та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із письмово викладеними позиціями учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1401/0707/74-003, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді споживчого кредиту у розмірі 30000,00 доларів США за строк до 10.07.2017 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між сторонами 10.07.2007 року було укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 257,8 кв. м. за Літ. Г по провулку Танкістів, 2к в м. Миколаєві.
10.07.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. за номером 82 накладена заборона на відчуження нежитлових приміщень загальною площею 257,8 кв. м. за Літ. Г по провулку Танкістів, 2к в м. Миколаєві до припинення договору іпотеки.
15.10.2007 року рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк».
В подальшому, між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від 10.07.2007 року №1401/0707/74-003.
На підставі вищезазначеного, 20.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком Віктором Станіславовичем, прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк», за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон № 1952, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно частини другої статті 19 Закону №1952, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
2) рішень судів, що набрали законної сили;
3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок №703, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року №410 затверджений Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек (який діяв до 01.01.2013 року), згідно якого державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.
Згідно наведеного Тимчасового порядку адміністратор Реєстру - державне підприємство «Інформаційний центр» Мін'юсту, що відповідає за збереження єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру:
реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком;
внесення запису до Реєстру - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних за порядковим номером відомостей про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної тощо.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.09.1993 року №3425-ХІІ «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №3425) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з Законом України від 04.07.2012 року №5037-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», з 01.01.2013 року впроваджено новий порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким внесено зміни до ряду нормативно-правових актів, серед яких: Закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про нотаріат».
Так, згідно вказаних змін, які набрали чинності з 01.01.2013 року, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Відповідно до вимог частини першої статті 16 Закону №1952 (зі змінами, внесеними Законом від 04.07.2012 року №5037-VI, які набрали чинності з 01.01.2013 року), заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
Згідно частини дев'ятої статті 15 №1952 (зі змінами, внесеними Законом від 04.07.2012 року №5037-VI, які набрали чинності з 01.01.2013 року) державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Як вбачається з матеріалів справи, запис про іпотеку відповідачем внесено до Державного реєстру іпотек 20.11.2012 року, тобто до надання приватним нотаріусам на законодавчому рівні функції державного реєстратора.
Таким чиним, нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 року при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами проводиться реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речових прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 року. Щодо внесення відомостей до Державного реєстру іпотек, то належним реєстратором діючим на час внесення запису до Державного реєстру іпотек також визначено нотаріуса.
Оскільки зміни до законодавчих актів у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень набрали чинності з 01.01.2013 року, то саме з цього моменту розпочато формування нотаріусами як державними реєстраторами матеріалів реєстраційних справ та відбувається їх передача до органів державної реєстрації прав.
Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що правовідносини між позивачем та приватним нотаріусом виникли до 01.01.2013 року, то відповідно до законодавства, що діяло на той час, нотаріуси не здійснювали формування матеріалів реєстраційної справи та не направляли їх до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (яке створено з 01.01.2013 року).
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи встановлені судами обставин справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням позивачем договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Миколаїв, провулок Танкістів, 2к, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містять постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 14.11.2018 року у справі № 826/1656/18, від 17.04.2018 року у справі №815/6956/15, від 21.03.2018 року у справі № 802/1792/17-а, та постанова Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №826/6586/16.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд вважає за доцільне, з урахуванням положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити право позивача на звернення за захистом своїх прав до загального суду для розгляду спору в порядку цивільного судочинства при вирішенні спору щодо захисту порушених майнових прав позивача.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, п.1 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у справі №826/10140/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування запису про заміну умов обтяження нежитлових приміщень.
Попередити позивача, що повторне звернення до адміністративного до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя: Н.А. Добрівська