ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 березня 2019 року м. Київ № 640/4641/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Міністерства молоді та спорту України,
Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення»
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправними та скасування контракту, наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Міністерства молоді та спорту України, Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», третя особа - ОСОБА_2, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати контракт з членом штатної команди національних збірних команд України, укладений 04 грудня 2018 року Міністерством молоді та спорту України з ОСОБА_2;
-визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» вих. №297-ут від 04 грудня 2018 року про призначення ОСОБА_2 на посаду головного тренера штатної команди національної збірної команди України з боротьби греко-римської;
-зобов'язати Міністерство молоді та спорту України укласти трудовий договір (контракт) з кандидатом на посаду головного тренера штатної команди національної збірної команди України з боротьби греко-римської на строк до 31 грудня 2019 року з ОСОБА_1;
-стягнути з Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 01 січня 2019 року в розмірі 185 475,41 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".
Відповідно до Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
З матеріалів позову вбачається, що 04 грудня 2018 року Міністерством молоді та спорту України укладено строковий трудовий договір (контракт) з ОСОБА_2, а наказом Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» вих. №297-ут від 04 грудня 2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду головного тренера штатної команди національної збірної команди України з боротьби греко-римської.
Відповідно до розділу 2 Контракту від 04 грудня 2018 року, укладеного з ОСОБА_2, права і обов'язки головного тренера встановлюються відповідно до законодавства і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Спортивна діяльність», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 жовтня 2016 року №4080, цього Контракту.
Головний тренер підпорядковується керівнику уповноваженого структурного підрозділу Мінмолодьспорту, до повноважень якого віднесено координацію розвитку виду спорту та Державній установі «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» в частині виконання обов'язків, віднесених до повноважень ДУ «Укрспортзабезпечення». Головний тренер організовує, координує та контролює роботу спортсменів-інструкторів, тренерів та фахівців штатної команди національної збірної команди України з виду транспорту, співпрацює з державним тренером в питаннях, визначених цим Контрактом.
Отже, посада головного тренера штатної команди національної збірної команди України з боротьби греко-римської не відноситься до публічної служби.
Лише тієї обставини, що стороною у даних спірних правовідносинах є Міністерство молоді та спорту України недостатньо для розгляду трудового спору в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що перебування на посаді головного тренера штатної команди національної збірної команди України з боротьби греко-римської не є перебуванням такої особи на публічній службі, отже і дії та акти щодо призначення на таку посаду не є рішеннями та діями щодо призначення, проходження та звільнення з публічної служби, а тому даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи, що даний спір виник у трудових правовідносинах, отже такий спір підлягає вирішенню в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України, Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування контракту, наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко