ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2019 року 10:42 № 826/1033/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0009452201 від 12 вересня 2014 року та №0009462201 від 12 вересня 2014 року
за участі представників сторін:
від позивача - Баца К.В.
від відповідача - Борозна М.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної податкової інспекції у місті Києві від 12 вересня 2014 року №0009452201 та №0009462201 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки контролюючого органу за результатами документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року, оформленої актом від 22 серпня 2014 року № 390/1-22-01/24571799 є безпідставними. Крім того, позивач вказує, що взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» з Приватним підприємством «Калка» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року (акт від 29 листопада 2013 року № 404/1-22-01/24571799), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Аларкон» за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року (акт від 26 лютого 2014 року № 405/1-26-50-15-02-24571799) вже були предметом перевірок, що свідчить про повторність проведеної перевірки та повторність донарахування податкових зобов'язань.
Також позивач зазначає, що грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» з Приватним підприємством «Калка», яке на момент здійснення операцій з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року мало назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс Фарм» з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень та податку на прибуток стали предметом податкового компромісу відповідно до рішень податкового органу про застосування податкового компромісу від 02 квітня 2015 року та 27 квітня 2015 року. Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях та зазначив, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, що підтверджують фактичне отримання позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кренфорд ЛТД», Приватного підприємства «Калка», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Аларкон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексоіл», що, в свою чергу, свідчить про відсутність реального вчинення відповідних господарських операцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» задоволено частково.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишені без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» задоволена частково, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишена без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасовані в частині відмови від позову. Справа у вказаній частині направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року справу прийнято до провадження суддею Кузьменко А.І. та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 19 березня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначив, що фінансово-господарська діяльність позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кренфорд ЛТД», Приватним підприємством «Калка», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД»Аларкон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексоіл» має реальний характер, товар придбаний у названих контрагентів та використаний позивачем у власному виробництві автомобілів спеціального призначення.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, при цьому зазначивши, що не має інформації щодо стану розслідування кримінального провадження, внесеного 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
В період з 07 серпня 2014 року по 13 серпня 2014 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу № 2056 від 07 серпня 2014 року відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Калка», ТОВ «ТД «Аларкон», ТОВ «Кренфорд ЛТД», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Інмарко ЛТД» за період діяльності з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року, за результатом якої складено акт від 22 серпня 2014 року № 390/1-22-01/24571799 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
- частин 1-6 статті 203, частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»;
- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 3701675 грн, у тому числі за 2012 рік на суму 781395 грн, за 2013 рік на суму 2920280 грн;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 580435 грн, в тому числі за липень 2013 року на суму 206228 грн, за вересень 2013 року на суму 36833 грн, за жовтень 2013 року на суму 181095 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 12 вересня 2014 року:
- № 0009462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 870652,50 грн (за основним платежем - 580435,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 290217,50 грн);
- № 0009452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1078419,00 грн (за основним платежем - 718946,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 359473,00 грн).
За результатом адміністративного оскарження рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1078/10/26-15-10-05-15 від 26 листопада 2014 року та Державної фіскальної служби України №3551/6/99-99-10-01-01-25 від 24 грудня 2014 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0009462201 та № 0009452201, а скарги позивача - без задоволення.
Незгода позивача з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Одночасно, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
З листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 вересня 2014 року №11669/10/26-50-22-01 (том 1 а.с. 43-46) вбачається, що перевірку позивача призначено на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Житомирський області Сокирко А.В. від 23 червня 2014 року в рамках кримінального провадження внесеного 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції діючої на час спірних відносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.
Отже, загальний процес проведення перевірки, у випадку призначення такої перевірки в рамках кримінального провадження, із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.
Листом від 13 березня 2019 року №04/2/2-614вих-19 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року про надання інформації про стан досудового розслідування кримінального провадження внесеного 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, повідомлено про скерування такої ухвали до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва, яким здійснюється досудове розслідування у згадуваному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що судове рішення у кримінальному провадженні внесеному 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, як станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і станом на час вирішення справи не прийнято.
Проте, відповідно до постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Житомирський області Сокирко А.В. від 23 червня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Компанія Тітал» (том 1 а.с. 80-81) кримінальне провадження внесене 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, порушено щодо службових осіб Приватного підприємства «Натураліс-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяспецпартнер».
Отже, суб'єктом кримінального провадження, внесеного 06 червня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201306000000074, виступають службові особи Приватного підприємства «Натураліс-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссяспецпартнер», які не є контрагентами позивача по першому ланцюгу постачання, а відтак в даному випаду не підлягає застосуванню пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції діючої на час спірних відносин).
Щодо висновку відповідача про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, з акту перевірки вбачається, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» проведена на підставі наступних документів:
- по контрагенту Приватне підприємство «Калка»: договори № 120920Т від 20 вересня 2012 року, № 121026Т від 26 жовтня 2012, № 121022T від 22 жовтня 2012 року, № 21105T від 05 листопада 2012 (вилучені, відповідно до ухвали слідчого) та № 121015Т від 15 жовтня 2012 року; специфікації до договору від 20 вересня 2012 року (вилучена, відповідно до ухвали слідчого); картки рахунку 631 за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року; податкових накладних № 23 від 16 жовтня 2012 року, № 22 від 09 листопада 2012 року, № 396 від 30 листопада 2012 року, № 57 від 12 листопада 2012 року, № 397 від 30 листопада 2012 року; видаткових накладних № 844, № 845 від 30 листопада 2012 року, № 463 від 12 листопада 2012 року, № 344 від 09 листопада 2012 року, № 193 від 16 жовтня 2012 року;
- по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Аларкон»: договорів зі специфікаціями № 19 від 21 червня 2013 року (вилучений, відповідно до ухвали слідчого) та № 18 від 21 червня 2013 року, № 25 від 29 серпня 2013 року; картки рахунку 631 за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 6, № 7 від 08 липня 2013 року (вилучені, відповідно до ухвали слідчого) та № 2 від 03 вересня 2013 року; видаткових накладних № 432, № 433 від 23 вересня 2013 року, № 1096 від 17 жовтня 2013 року;
- по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Кренфорд ЛТД»: договору зі специфікацією № 04-1807 від 18 липня 2013 року; картки рахунку 631 за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 540, № 541, № 542 від 29 липня 2013 року; видаткової накладної № 410 від 20 вересня 2013 року;
- по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексоіл»: договорів зі специфікаціями № 34-п від 19 серпня 2013 року (вилучений, відповідно до ухвали слідчого) та № 41 від 27 серпня 2013 року; картки рахунку 631 за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 559, № 560, № 561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, №567, № 568, № 569, № 570, № 571, № 572, № 573, № 574, № 575, № 576 від 12 вересня 2013 року; видаткових накладних № 559, № 560, № 561, № 562, № 563, № 564, № 565, № 566, №567, № 568, № 569, № 570, № 571, № 572, № 573, № 574, № 575, № 576 від 12 вересня 2013 року;
- по контрагенту ТОВ «Інмарко ЛТД»: договорів зі специфікаціями № 26 та № 27 від 09 вересня 2013 року; картки рахунку 631 за період з 01 травня 2011 року по 30 червня 2014 року; реєстру банківських виписок; податкових накладних № 3, № 4 від 01 жовтня 2013 року; видаткових накладних № 31, № 32 від 16 грудня 2013 року.
Отже, оцінюючи взаємовідносини позивача з Приватним підприємством «Калка», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Аларкон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кренфорд ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексоіл», відповідач зробив висновки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України фактично внаслідок виявлення факту відсутності первинної бухгалтерської документації, яка була вилучена правоохоронними органами, встановивши актом перевірки обставини такого вилучення відповідно до протоколу обшуку від 20 квітня 2014 року та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Разом з тим, пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
За таких обставин, відповідач виявивши під час проведення перевірки вилучення у позивача первинної бухгалтерської документації при проведенні обшуку не вчинив дій, передбачених пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, що, на думку суду, свідчить про порушення процедури проведення такої перевірки. При цьому, такі порушення мали наслідком проведення перевірки позивача фактично за відсутності первинної бухгалтерської документації за перевіряємий період, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, які описані в акті перевірки та, як наслідок, про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Вказані висновки відповідача ґрунтуються на аналізі інформації згідно ІС «Податковий блок» та актах контролюючих органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача по другому ланцюгу постачання.
Суд вважає, що використання такої інформації щодо операцій контрагента з третіми особами для оцінки господарських операцій між ним та його контрагентом є неправомірним.
Без здійснення перевірки первинних бухгалтерських документів в податковій інформації висновки про порушення суб'єктами господарювання податкового законодавства також є неправомірними та не відповідають вимогам Податкового кодексу України та Наказу Державної податкової адміністрації від 22 грудня 2010 року № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до пункту 6 названого Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, висновки відповідача в даному випадку фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в податковій інформації, на яку посилаються перевіряючи не наведено жодного порушення податкового законодавства зі сторони позивача.
Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб'єкта господарювання, якій перевіряється, в Податковий кодекс України були внесені зміни Законом України від 17 липня 2015 року №655-VIII та пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Вказані зміни в Податковий кодекс України є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб'єкта господарювання.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом були прийняті рішення про застосування податкового компромісу від 02 квітня 2015 року та 27 квітня 2015 року по нарахуванню (збільшенню) відповідачем грошових зобов'язань позивача по фінансово-господарським відносинам з Приватним підприємством «Калка», яке на момент здійснення операцій з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року мало назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс Фарм».
Так, відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
З огляду на викладене, нарахування (збільшення) відповідачем грошових зобов'язань позивача по фінансово-господарським відносинам з Приватним підприємством «Калка» за період здійснення операцій з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року суперечить згадуваним нормам Податкового кодексу України.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 вересня 2014 року №0009452201 в частині збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 608 225,57 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 вересня 2014 року №0009462201 в частині збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 545 630 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 71, офіс 37-А, код ЄДРПОУ 24571799) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 39468461).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2019 року