27 березня 2019 року справа № 580/230/19
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - Фермерське господарство “Чирви Лесі Іванівни”, в особі голови ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.08.2018 за № М-6310/0/94-18;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.08.2018 за № М-6310/0/94-18 та прийняти рішення у формі наказу про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000га, яка розташована на адмінтериторії Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області згідно поданого клопотання від 13.08.2018, яку виділити із земельної ділянки площею 13,8119 га з кадастровим номером 7121882200:02:000:0572, шляхом надання згоди на її поділ законному користувачу.
Крім цього, позивачем також заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням, яке зареєстровано за № М-6310/0/94-18, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000га, яка розташована на адмінтериторії Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області та яка входить до складу земельної ділянки площею 13,8119 га (кадастровий номер 7121882200:02:000:0572), яка знаходиться в оренді ФГ “Чирви Лесі Іванівни”. На вказане звернення отримав відмову у формі листа, яка мотивована посиланням на ст.791 Земельного кодексу України. Вказану відмову позивач вважає протиправною бездіяльністю, оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в даному випадку мало прийняти саме розпорядчий, індивідуальний правовий акт у формі наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки жодних підстав для прийняття іншого рішення у відповідача не було правових підстав, з огляду на мотивування поданої заяви та доданих до неї документів. На думку позивача, підставами стверджувати про порушення його законних прав та інтересів на отримання земельної ділянки площею 2.0000га для ведення особистого селянського господарства, є також листи відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 13.09.2018 № 3671/0/95-18 та від 22.10.2018 № 4029/0/95-18, якими ФГ “Чирви Лесі Іванівни” відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 13,8119 га (кадастровий номер 7121882200:02:000:0572) на 7 окремих земельних ділянок, для подальшої їх передачі громадянам.
Ухвалою від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 20.03.2019 представник позивача та третьої особи ФГ “Чирви Лесі Іванівни”, в особі голови ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача 20.03.2019 до зали судового засідання прибув та заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково наголосив, що позивачеві було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000га, яка розташована на адмінтериторії Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, оскільки ОСОБА_1 мав намір отримати у власність земельну ділянку площею 2,0000га із земельної ділянки площею 13,8119 га (кадастровий номер 7121882200:02:000:0572), яка знаходиться в оренді ФГ “Чирви Лесі Іванівни”, а тому в даному випадку формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, без зміни їх цільового призначення має здійснюватись за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Додатково зазначено про безпідставність тверджень позивача, що в даному випадку рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою має оформлюватись виключно у формі наказу, оскільки ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не містить з даного приводу імперативної норми. В свою чергу, зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вчинити відповідні дії буде порушенням дискреційних повноважень, які надані органу виконавчої влади, що підтверджено судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема в постанові від 21.10.2010 № П-278/10.
В судовому засіданні 20.03.2019 учасникам справи було повідомлено, що рішення буде прийнято на протязі строку розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 13.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням, яке зареєстровано за № М-6310/0/94-18, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000га, яка розташована на адмінтериторії Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.
До вказаного клопотання позивач надав: копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; обґрунтування розмірів земельної ділянки; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; ситуаційний план бажаного місця розташування земельної ділянки; довідку, що позивач не набув права власності на земельну ділянку; викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки та погодження землекористувача.
Розглянувши подане позивачем клопотання, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом від 03.09.2018 № 3360/0/95-18 відмовило останньому у його задоволенні, з посиланням та не, що позивач має намір отримати у власність земельну ділянку із земельної ділянки площею 13,8119 га (кадастровий номер 7121882200:02:000:0572), яка знаходиться в оренді ФГ “Чирви Лесі Іванівни”, а тому в даному випадку формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, без зміни їх цільового призначення має здійснюватись за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Вважаючи відмову ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яка викладена в листі від 03.09.2018 № 3360/0/95-18 протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.
Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно із п.п. 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_3 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Підпунктом 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Тобто, у вищевказаній статті ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. На думку суду, вищевказане також стосується і звернень до Головного управління Держгеокадастру із заявою про розроблення документації із землеустрою.
З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд дійшов висновку, що в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області дійсно допустило протиправну бездіяльність при розгляді клопотання позивача від 13.08.2018, яке зареєстровано за № М-6310/0/94-18 - не прийнявши рішення у формі наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Як зазначалось вище, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення (за встановленою формою) за заявою позивача не приймалось і суд не може прогнозувати, як результати розгляду цієї заяви так і мотиви, з яких це рішення буде прийнято.
З цих же підстав, суд не бере до уваги посилання відповідача на обставини, якими обґрунтований відзив на позовну заяву, оскільки оцінка може бути надана лише доказам, які будуть покладені в основу розпорядчого, індивідуального правового акту у формі наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про надання позивачу дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Таким чином, за наведених обставин суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення позивача від 13.08.2018, яке зареєстроване за № М-6310/0/94-18 та прийняти відповідне рішення у формі наказу, у відповідності до вимог ч.7 ст.118 ЗК України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов?язати суб?єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано жодного доказу, які вказували б на ухилення відповідача від виконання судового рішення, а тому заява про встановлення судового контролю є такою, що подана передчасною.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255, 257-258, 262, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язана з порушенням порядку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.08.2018, яке зареєстроване за № М-6310/0/94-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.08.2018, яке зареєстроване за № М-6310/0/94-18 та прийняти відповідне рішення у формі наказу, у відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Гарань