27 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/247/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ УПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті з 22.11.2018 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1, як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови виконання установленого порядку виконання рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1, як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС;
- визнати, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті з 22.11.2018р. додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1, як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становлять порушення права на мирне володіння майном передбачене статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, статтею 46 Конституції України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести нарахування і забезпечити виплату ОСОБА_1 до пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,(категорія 1) , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком;
- допустити негайне виконання в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суми перерахованої додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,(категорія 1) , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум;
- встановити судовий контроль виконання постанови суду та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця після набрання постановою законної сили.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що 20.11.2018 йому було встановлено статус особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС і 22.11.2018 він звернувся до відповідача щодо нарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, однак ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило йому. В зв'язку з відмовою відповідачем виконання установленого порядку виконання рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є порушенням прав ОСОБА_1, передбаченого Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, статтею 46 Конституції України, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ГУ ПФУ в Чернігівській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки, з 01.11.2018 згідно із заявою ОСОБА_1, останнього переведено на пенсію по III групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 60% грошового забезпечення. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», а саме: особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однієї з підстав. За таких обставин, оскільки позивачу виплачується підвищення інваліду війни III групи, сума якого є більшою ніж сума додаткової пенси за шкоду заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації авари на ЧАЕС, то одночасне призначення йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС не має законних підстав. Таким чином, на думку відповідача, головне управління провело обрахування пенсії правильно, в межах правового поля, не порушуючи статтю 22 Конституції України.
Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву жодним чином не обґрунтовано протиправність своїх дій щодо незастосування рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наполягав на врахуванні судової практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2007 року отримував додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 3 категорії, що не спростовується відповідачем та підтверджується судовими рішеннями, наявними в матеріалах справи, що набрали законної сили.
З 20.11.2018 позивач отримав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 та вкладкою НОМЕР_3 (а.с. 23, 24).
З 01.11.2018 позивач отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 60% грошового забезпечення (а.с. 21).
Позивач 22.11.2018 звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо нарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю (а.с. 20).
Листом від 29.11.2018 № 13384/03 відповідач відмовив у нарахуванні і виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, посилаючи на неможливість одночасного призначення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю і пенсії по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (а.с. 21).
Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує установлений порядок виконання рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У преамбулі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон № 796-XII) закріплено, що цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Крім того, у ній наголошено, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей; у багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови; Україну оголошено зоною екологічного лиха; створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.
Зі змісту статті 19 Закону № 796 вбачається, що соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров'ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених Законом № 796 категорій.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Водночас, згідно зі ст. 51 Закону № 796-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії) особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
У свою чергу, стаття 50 вказаного Закону передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.
Згідно ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Отже, як вже було зазначено вище, позивач на даний час отримує пенсію відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Підпунктом 14 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII статтю 60 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України».
Конституційний Суд України в рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 зауважив, що положення статті 16 Основного Закону України зобов'язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, Конституційний Суд України зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
Отже, Конституційний Суд України наголосив, що комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом № 796 (до внесення змін Законом № 76), слід сприймати як один із основних засобів реалізації державою закріпленого у статті 16 Конституції України обов'язку щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.
Зважаючи на наведене вище, Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 стаття 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Вказаним рішенням встановлено, що застосуванню підлягає стаття 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме: «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
Отже, зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку, що незалежно від виду пенсії та закону, відповідно до якого її призначено, передбачено такі підвищення до пенсії, зокрема додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статей 50, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за умови наявності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Суд звертає увагу, що вказана позиція також зазначена на офіційному веб-порталі Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на вказане, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачеві додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ГУ ПФУ в Чернігівській області порушено права ОСОБА_1 на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, статтею 46 Конституції України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щодо відмови виконання установленого порядку виконання рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як наслідок підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести нарахування і забезпечити виплату ОСОБА_1 до пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,(категорія 1) , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, оскільки є похідною від попередніх.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання того, що протизаконні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті з 22.11.2018р. додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1 як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становлять порушення права на мирне володіння майном передбачене статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, статтею 46 Конституції України, суд зазначає, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, вимога позивача щодо визнання того, що протиправні дії відповідача становлять порушення його прав на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, статтею 46 Конституції України, є за своєю суттю встановленням певного факту, що є насамперед передумовою для визнання судом протиправними дій суб'єкта владних повноважень та як наслідок відновлення таких порушених прав шляхом зобов'язання останнього вчинити певні дій.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в розумінні ст. 382 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення необхідно відмовити.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 1 частини першої статті 371 цього ж Кодексу передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Наведені норми закону свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо негайного виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті з 22.11.2018 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1, як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови виконання установленого порядку виконання рішення Конституційного суду України № брп/20018 від 17 липня 2018р. в частині застосування статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1, як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести нарахування і забезпечити виплату ОСОБА_1 до пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,(категорія 1) , учасника ліквідації аварії на ЧАЕС згідно положень статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Звернути рішення у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 27.03.2019.
Суддя Ю. О. Скалозуб