28 березня 2019 року Справа № 280/4153/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)
до Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 36)
про визнання протиправними та скасування рішень,
03.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) до Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.08.2018 №0065615302;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.09.2018 №0071825307.
Ухвалою суду від 08.10.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 12.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4153/18, призначено підготовче засідання на 11.12.2018.
Ухвалою суду від 11.12.2018, за клопотанням представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання до 05.02.2019.
В судовому засіданні 05.02.2019 за клопотанням представників сторін закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в цей же день; оголошено перерву до 20.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням від 20.08.2018 № НОМЕР_1 позивачу нараховано пеню у розмірі 130 150,54 грн., а рішенням від 12.09.2018 №0071825307 - штраф у розмірі 3 953,00 грн. та пеню у розмірі 3 206,08 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Вказує, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Посилаючись на ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає про протиправність нарахування штрафу та пені та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 10.12.2018 №40445), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за не виконання (неналежне виконання) зобов'язань перед поточними кредиторами нараховується неустойка (штраф, пеня).
За правилами, встановленими ч. 3 ст. 194 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності
Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32025623) зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя).
Рішенням Оріхівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.08.2018 №0065615302 позивачу нараховано пеню за період з 22.12.2015 по 09.08.2018 у розмірі 130 150,54 грн. (0,1% від суми недоїмки), а рішенням від 12.09.2018 №0071825307 - штраф за період з 21.03.2018 по 10.09.2018 у розмірі 20% в сумі 3 953,00 грн. та пеню у сумі 3 206,08 грн. (0,1% від суми недоїмки).
Не погоджуючись з даними рішеннями, Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI; тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
З огляду на вищезазначене, Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.
Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 6 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно частини 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина 13 статті 25 Закону № 2464-VI).
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI).
За правилами, встановленими абзацом першим частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З доданих до рішень від 20.08.2018 № НОМЕР_1 та від 12.09.2018 № НОМЕР_2 розрахунків вбачається, що позивачем у період з 22.12.2015 по 10.09.2018 здійснювалась сплата єдиного внеску з порушенням термінів, при цьому позивачем вказаний факт не оспорюється, заперечень щодо порядку розрахунку не надано.
Водночас, в обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, позивач посилається на те, що згідно вимог законодавства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), з чим суд не погоджується виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 по справі №908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство позивача, одночасно із чим введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства чітко викладені у ст. 19 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон №2343; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Частиною третьою статті 19 Закону №2343 встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Разом з цим, частиною п'ятою статті 19 Закону №2343 визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Отже, Закон №2343 не містить абсолютної заборони на застосування санкцій, а обмежує таку заборону вимогами, на які поширюється мораторій.
Відтак, Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» як роботодавець та платник єдиного внеску мав своєчасно виплачувати заробітну плату та сплачувати нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а контролюючий орган мав право здійснювати нарахування штрафу та пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, як на зобов'язання, на яке дія мораторію не розповсюджується.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень від 20.08.2018 № НОМЕР_1 та від 12.09.2018 № НОМЕР_2, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 28.03.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко