Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 березня 2019 р. № 520/661/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2018 року про призначення їй пенсії та прийняти рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.10.2018 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом від 12.10.2018 №848/Б-3 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки по день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відсутній стаж необхідний для призначення пенсії за вислугою років, передбачений статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підстав для призначення пенсії за вислугу років не має. Позивач з викладеним у листі не погоджується, оскільки вважає, що у неї наявний стаж 25 років 14 днів на момент звернення до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова для призначення пенсії. Позивач вважає розгляд її заяви від 03.10.2018 не належним, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що 03.10.2018 позивач звернувся до управління із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За попереднім розрахунком по наданим копіям документів загальний трудовий стаж станом на 01.10.2018 склав 29 років 11 місяців 6 днів, в т.ч. стаж працівника охорони здоров'я 22 роки 8 місяців 20 днів. Оскільки по день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відсутній стаж необхідний для призначення пенсії за вислугою років, передбачений статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підстав для призначення пенсії за вислугу років не має.
01 березня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якому зазначила, що фактично відповідач не зазначив передбачених законом підстав для неприйняття ним рішення у відповідності до положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.10.2018. Відзив містить обґрунтування відсутності у позивача стажу працівника охорони здоров'я, що також не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки даний стаж підтверджується копією трудової книжки позивача, що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Не погоджуючись із не належним розглядом її заяви від 03.10.2018, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано право на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників інших галузях народного господарства.
Так, право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно п.2-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Судом встановлено, що 03.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом із заявою позивачем надано копію паспорту громадянина України, довідки про присвоєння РНОКПП, копію трудової книжки.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Пунктом 1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Так, судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавались документі перелічені пунктом 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Листом від 12.10.2018 №848/Б-3 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не має.
Свою відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідач мотивував відсутністю стажу у позивача необхідного для призначення пенсії за вислугою років, передбаченого статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 1.7 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
З матеріалів справи та з листа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, судом встановлено, що зауважень щодо недостатньої кількості документів, які б підтверджували стаж позивача, у відповідача були відсутні.
Приписами пункту 4.3 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
При цьому, з копії трудової книжки, судом встановлено, що стаж позивача у галузі охорони здоров'я складає понад 25 років, а саме:
з 01.08.1989 по 16.10.1989 - завідуючий фармацевт аптеки №395 с. Мар'яновка (2 місяці 16 днів);
з 23.10.1989 по 06.10.1994 - фармацевт аптеки №314 (4 роки 11 місяців 14 днів);
з 07.10.1994 по 31.10.1995 - фармацевт аптеки №28 (1 рік 25 днів);
з 01.11.1995 по 08.09.1998 - фармацевт аптеки №314 (2 роки 10 місяців 8 днів);
з 08.10.1998 по 31.03.2004 - фармацевт СП "Аптека" ТОВ "Універмаг "Московський" (5 років 5 місяців 24 дні);
з 01.04.2004 по 01.05.2006 - фармацевт в аптечному кіоску СПД - ФО ОСОБА_2 (2 роки 1 місяць);
з 10.05.2006 по 26.12.2013- фармацевт аптеки №305 (7 років 7 місяців 18 днів);
з 03.03.2014 по 15.12.2014 - фармацевт аптеки №1 ТОВ "Фармінтермед" (9 місяців 17 днів).
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку , що на момент звернення позивачем із заявою до відповідача, у неї наявний стаж понад 25 років у галузі охорони здоров'я, а тому управлінням безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії позивачу за вислугу років.
З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку, що для повного та всебічного захисту порушених прав позивача на мирне володіння своїм майном, в даному випадку пенсією, необхідно зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2018 року про призначення їй пенсії.
Щодо позовних вимог про прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_3 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Таким чином, суд доходить висновку, що зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийняти рішення згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачає прийняття рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61129) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2018 року про призначення їй пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61129) сплачений судовий збір у розмірі 384.20 (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170).
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя (підпис) С.О.Чудних
З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.
ОСОБА_4Хмелівська