про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 березня 2019 року м. Рівне №460/657/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березнівської міської ради Рівненської області, Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення, скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету Березнівської сільської ради (далі - відповідач 1), Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач 2), в якому просила суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Березнівської сільської ради від 27.06.2018 №74 "Про зміну статусу квартири в двоквартирному житловому будинку"; 2) скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_2 індексний номер 42660108 від 22.08.2018.
Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 08.02.2019 у справі №555/279/19 вказану вище справу за позов ОСОБА_1 передано на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду до відкриття провадження у справі.
22.03.2019 справа за позовом ОСОБА_1 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
За приписами п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства .
Вирішуючи питання відкриття провадження у вказаній справі, суд виходить з наступного.
Як слідує із обґрунтування позову, позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Інша 1/2 частини вказаної квартири належить ОСОБА_3. Також, на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2017 ОСОБА_4 набув у приватну власність квартиру НОМЕР_1 у вказаному житловому будинку. При цьому, як зазначає позивач, будинок АДРЕСА_3 є двоквартирним житловим будинком. Спірним рішенням відповідача 1 від 27.04.2018 №74 змінено статус квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, на індивідуальний житловий будинок та присвоєно нововизначеному об'єкту нерухомого майна поштову адресу: АДРЕСА_2. В подальшому, 22.08.2018 на підставі рішення держаного реєстратора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Мельничук І.С. внесені зміни у запис про право власності ОСОБА_4, а саме: 1) змінено тип об'єкта нерухомого майна з "квартира" на "житловий будинок"; 2) змінено загальну площу об'єкта з "85,6 кв.м." на "88,3 кв.м.", в т.ч. житлову площу з "48,5 кв.м." на "43,6 кв.м."; 3) змінено адресу об'єкта з "АДРЕСА_2" на "АДРЕСА_2". Рішення відповідача 1 від 27.04.2018 №74 позивач вважає протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки згоди на переведення квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, на індивідуальний житловий будинок він не надавав, а тому спірне рішення порушує його право власності на спільне майно у вказаному житловому будинку. Також, позивач вказує, що всупереч вимогам п.1 ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV, під час прийняття рішення індексний номер 42660108 від 22.08.2018 державний реєстратор Мельничук І.С. не перевірила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Зокрема, державним реєстратором безпідставно внесені зміни до площі об'єкта нерухомого майна, оскільки висновком КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" від 07.06.2018 №5645 підтверджується, що загальна площа належної ОСОБА_4 квартири становила 85,6 кв.м. Крім того, позивач зазначив, що оскільки спірне рішення щодо державної реєстрації змін до права власності ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є похідними від вказаного вище спірного рішення відповідача 1 від 27.06.2018 №74 "Про зміну статусу квартири в двоквартирному житловому будинку", тому вказане рішення та, відповідно, реєстрація змін до права власності, також належать до скасування.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд зазначає наступне.
За правилами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
За ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною,
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ, суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як слідує із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, в даному випадку спір виник щодо правомірності рішення Виконавчого комітету Березнівської міської ради від 27.06.2018 №74 "Про зміну статусу квартири в двоквартирному житловому будинку", яким, на думку позивача, порушено його право власності як співвласника на спільне майно в двоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3.
Отже, даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки вказаний позов спрямований на захист приватноправового інтересу позивача, а тому в даній справі існує спір про право цивільне, що виключає можливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За правилами ч.ч.1, 2 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
При цьому, суд звертає увагу на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.
З огляду на те, що спірні правовідносини є похідними від спору щодо майнових прав, а саме права власності на спільне майно житлового будинку, цей спір не є публічно-правовим, а виникає з цивільних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно із вимогами п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що рішення про відмову у відкритті провадження у справі не обмежує сторони у реалізації захисту свого речового права в порядку цивільного судочинства.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно з наявними в матеріалах справи копією квитанції від 07.02.2019 №0.0.1258523461.1 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, позивачем при поданні вказаного позову до суду сплачений судовий збір в сумі 1536,80грн.
Оскільки клопотання позивача про повернення судового збору відсутнє, то питання щодо його повернення судом не вирішується.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березнівської міської ради Рівненської області, Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення, скасування рішення.
Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Комшелюк Т.О.