26 березня 2019 року м.ПолтаваСправа № 816/717/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.
представника третьої особи - Муравйова О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправним і скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26 січня 2015 року, викладене в пункті 14 Протоколу засідання Комісії від 12 лютого 2018 року №12,
- зобов'язання комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 816/717/18 залишено без змін.
04.03.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 за виключними обставинами.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За твердженням позивача, висновки суду у справі № 816/717/18 обґрунтовано тим, що позивач вже отримав допомогу відповідно до Закону № 796-ХІІ, тому додаткове отримання позивачем одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-ХІІ не є можливим. Водночас позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-11/2018(3830/15) від 17.07.2018 вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII. Зазначено, що на даний час застосуванню підлягає стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ. Позивач вважає, що має право отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності військовослужбовцю на підставі Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ /а.с. 149-152/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 відкрито провадження за винятковими обставинами за заявою ОСОБА_1 та призначено судове засідання для розгляду заяви на 26.03.2019.
15.03.2019 до суду третьою особою надано пояснення на заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у яких зазначено, що рішення суду, яке просить скасувати позивач, вмотивоване тим, що позивач у червні 2015 року отримав одноразову компенсацію, яка передбачена статтею 48 Закону № 796-ХІІ. Третьою особою зазначено, що суд розглядав вимогу позивача щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, що встановлена у Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно до частини сьомої статті 16-3 цього Закону, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Зазначено, що норма про право отримати одноразову грошову допомогу чи компенсаційну виплату за однією з підстав неконституційною не визнана. Крім того, третьою особою зазначено, що у статті 60 Закону № 796-ХІІ йдеться про поняття "пільг та компенсації". Так, на думку ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразова грошова допомога не є пільгою чи компенсацією /а.с. 164-165/.
26.03.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення Міністерства оборони України, в яких останнє зазначило, що підстави для задоволення заяви позивача відсутні, оскільки одноразова грошова допомога не є ані пільгою, ані компенсацією, вона є окремим видом гарантії держави у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців. ОСОБА_1 , якого 29 грудня 1980 року звільнено зі строкової служби та 26 січня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, тобто після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець /а.с.171-173/.
25 березня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд заяви про перегляд судового рішення за винятковими обставинами без його участі /а.с. 169/.
Представник третьої особи проти задоволення заяви заперечував.
Відповідно до частини другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Надаючи оцінку обставинам, зазначеним позивачем у заяві про перегляд рішення за виключними обставинами, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був призваний на учбові збори Кременчуцьким об'єднаним військовим комісаріатом у військову частину № НОМЕР_2 з 01.06.1986 по 22.07.1986 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою, виданою 20.12.2013 Кременчуцьким об'єднаним військовим комісаріатом, та посвідченням учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС /а.с. 24, 26/.
Згідно архівної довідки від 06.11.2009 №47115 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України по архівних документах військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у період з 01.06.1986 (наказ №58) по 22.07.1986 (наказ №45) /а.с.25/.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 01.12.2014 №3790 Центральної військово-лікарської комісії) захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 , 1960 року народження: ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 23/.
Згідно довідки Полтавської обласної МСЕК №1 від 09.02.2015 за результатами огляду позивача останньому була встановлена 2 група інвалідності з 26.01.2015 безстроково по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 22/.
У грудні 2016 року позивач звернувся до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату йому відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності 2-гої групи, пов'язаної з проходженням військової служби, яка була направлена для розгляду до Полтавського обласного військового комісаріату.
Листом від 29.12.2016 №10/1109/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що документи повертаються без реалізації у зв'язку з тим, що позивач звільнений зі строкової військової служби 29.12.1980, спеціальні збори проходили в період з 08.06.1986 по 22.07.1986, дата встановлення інвалідності 26.01.2015, інвалідність настала понад тримісячний термін після закінчення зборів, а тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності на позивача не поширюється.
Не погодившись із зазначеним, ОСОБА_1 у березні 2017 року звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх видів документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність 2 групи з 26.01.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (справа №524/1863/17, провадження 2-а/524/302/17).
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 21.08.2017 у справі №524/1863/17 (провадження 2-а/524/302/17) позов ОСОБА_1 задоволено частково /а.с. 12-14/. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають в неподанні Міністерству оборони України заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність 2 групи з 26.01.2015 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи для вирішення питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №524/1863/17-а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 21.08.2017 по справі №524/1863/17-а - без змін /а.с. 15-18/.
Таким чином, постанова Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 21.08.2017 у справі №524/1863/17 набрала законної сили 12.12.2017.
За результатами виконання вищевказаної постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 13.08.2018 №12/305 /а.с. 20/ повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 12.02.2018 №12, пункт 14) йому, як рядовому в запасі, звільненому 29.12.1980 зі строкової військової служби та визнаному 26.01.2015 інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відмовлено у призначенні одноразової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, тобто вже після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після закінчення зборів. Також, ОСОБА_1 в 2015 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" звернувся до суду з позовом.
Як вище зазначено, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі № 816/717/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 № 816/717/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Так у вказаному рішенні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до органу праці та соціального захисту населення Автозаводського району м. Кременчука із заявою про призначення та виплату компенсації на харчування, одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності та допомоги на оздоровлення /а.с. 44-45/.
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука від 09.06.2015 позивачу було призначено компенсацію у сумі 284,40 грн. /а.с. 46/.
Призначення ОСОБА_1 в червні 2015 року одноразової компенсації при встановленні 2-ї групи інвалідності в розмірі 284,40 грн. підтверджується також наявним у справі листом Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Управління соціального захисту населення Автозаводського району виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 09.12.2016 №08-15041 /а.с. 27/.
Судом зазначено, що згідно з частиною сьомою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Відповідно до абзацу 1 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-XII) одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Згідно зі статтею 60 Закону №796-XII особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.
Таким чином, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №816/717/18 суд дійшов висновку, що оскільки позивач вже отримав допомогу відповідно до Закону №796-XII, то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII не є можливим.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 2-7, 12 та 14 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 указаного рішення стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме:
"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підпунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Таким чином, визнання неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) положень статті 60 Закону №796-XII, які було застосовано судом при вирішенні справи є виключною обставиною для перегляду рішення суду.
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15) отримання позивачем допомоги відповідно до Закону №796-XII, не є підставою для відмови в отриманні одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII.
Проаналізувавши наведені заявником обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами підлягає частковому задоволенню.
Так згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII (в редакції на момент встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини другої статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 5 частини другої статті 16 Закону №2011-XII (в редакції на момент встановлення позивачу інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби
З огляду на положення статті 16 Закону №2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (дата набрання чинності - 24.01.2014) (надалі - Порядок №975).
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Суд зазначає, що позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності - 26.01.2015 /а.с. 22/.
Таким чином, 26.01.2015 є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Також відповідно до пункту 4.8 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071 (надалі - Положення, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги), висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.
Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Положення).
Виходячи зі змісту підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730), головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Суд зазначає, що згідно з указаними Положеннями відповідач має прийняти рішення про відмову у виплаті одноразової грошової чи виплату допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 12.02.2018 №12, пункт 14) позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 рядовому в запасі, звільненому 29.12.1980 зі строкової військової служби та визнаному 26.01.2015 інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відмовлено у призначенні одноразової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, тобто вже після звільнення його з військової служби, як військовозобов'язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця /а.с. 40/.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.
За приписами частини третьої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями
Згідно частини шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" до військової служби, зокрема віднесена військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Як випливає із довідки Кременчуцького ОМВК від 20.12.2016 №66/1418 ОСОБА_1 був призваний з 01.06.1986 по 22.07.1986 у в/ч НОМЕР_2 /а.с. 24/.
У свою чергу за інформацією, яка міститься в архівній довідкі Міністерства оборони України від 06.11.2009 №47115, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у період з 01.06.1986 по 22.07.1986 та згідно наказів командира в/ч НОМЕР_2 виконував важливі та небезпечні для життя роботи по ліквідації наслідків аварії.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймаючи оскаржуване рішення, викладене в протоколі №12 від 12 лютого 2018 року, пункт 14) передчасно дійшла висновку про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Констатуючи означене суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26 січня 2015 року, викладене в пункті 14 Протоколу засідання Комісії від 12 лютого 2018 року №12.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та надіслати його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення / не призначення одноразової грошової допомоги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновків про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, суд вважає за необхідне зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України cуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип верховенства права, який відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року по справі №816/717/18 за позовом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Переглянути за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року по справі №816/717/18.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року по справі №816/717/18 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26 січня 2015 року, викладене в пункті 14 Протоколу засідання Комісії від 12 лютого 2018 року №12.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Повне рішення складено 28 березня 2019 року.
Суддя С.О. Удовіченко