28 березня 2019 р. Справа № 480/430/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-6528-54.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.01.2019 р. отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-6528-54, однак вважає її протиправною. Позивач зазначив, що 18.01.2004р. його взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 31.10.2006р. №18585. Із вказаної довідки вбачається, що платник податків з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 - фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_2 на дату видачі довідки перебуває на обліку у ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області. Позивач здійснює незалежну професійну діяльність як самозайнята особа - адвокат, на загальній системі оподаткування. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №192, видане Сумською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 25.04.2003 р. За час здійснення незалежної професійної діяльності позивачем сплачувались щороку податки та збори, а саме: податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок.
Так, за 2017 рік сплачено ЄСВ 08.02.2018р. у розмірі 9240,00 грн., за 2018 рік - 11.12.2018р. у розмірі 6580,00 грн., 10.01.2019р. у розмірі 2457,18 грн., 05.02.2019р. у розмірі 792,00 грн., що підтверджується квитанціями.
Таким чином, станом на 05.02.2019р. борг з єдиного соціального внеску у позивача перед відповідачем відсутній.
Тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-6528-54.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необгрунтованими та пояснив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС Сумській області як фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.
Відповідно до КОР платника рахується заборгованність по платежу “Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (код бюджетної класифікації 71040000) на дату формування податкової вимоги - 9239,51 грн.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 відсотка бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464).
Інших підстав звільнення від сплати ЄВ фізичними особами - підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці чинним законодавством не передбачено.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані сплатити до 09.02.2018 р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00* 12*22%).
Відповідач зазначає, що 06.02.2018 року платником ФОП ОСОБА_1 подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно якого 03.05.2018 р. нараховано за 2017 рік єдиного внеску в сумі 9240,00 грн., але ФОП ОСОБА_1 не перебуває на обліку як платник незалежної професійної діяльності в ГУ ДФС у Сумській області.
Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ” внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018 р., зокрема, щодо строків сплати ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок ( п.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464).
Щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018р. -за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018р. - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.10.2018р. -за 3 квартал 2018 року- 2457,18 грн.
Частиною 4 статті 24 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, заборгованість позивача виникла на підставі самостійно визначеного зобов'язання зі сплати єдиного внеску у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік у сумі 9239,51 грн.
Враховуючи зазначене, вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою суду від 06.02.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 18.01.2004 р. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 31.10.2006р. №18585 (а.с. 10).
Позивач здійснює незалежну професійну діяльність як самозайнята особа - адвокат, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №192, видане Сумською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 25.04.2003 р. (а.с. 12).
08.01.2019 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) №Ф-6528-54 (а.с. 13).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч. ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами п. п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що єдиний внесок зараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до пп. 65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону №2464, зокрема відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2464.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що оскаржувана вимога ГУ ДФС у Сумській області вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №17 від 05.02.2019 р. (а. с. 3).
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019 р. №Ф-6528-54.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40009, Сумська області, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 (40011, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук