справа№813/2897/18
25 березня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_3, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами “е”-“ж” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, про що прийняти відповідне рішення, період роботи з 01.08.1979 по 21.04.2018 (день призначення пенсії по віку) викладач Рудківської дитячої музичної школи (п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило їй пенсію за віком на підставі поданих усіх необхідних документів у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, з 21.04.2018.
При призначенні їй пенсії за віком Управління не повідомляло про її право на отримання грошової допомоги згідно з п.7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 23.05.2018 з проханням призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 12.06.2018 №23/25/Б-20/20.07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило їй у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, у зв'язку з тим, що період роботи на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачена.
Відповідач позов не визнав. Долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що період роботи на посаді викладача теоретичних дисциплін Рудківської музичної школи з 01.08.1979 по 21.04.2018 не зараховується до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах освіти не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).
Ухвалою від 10.07.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 07.11.2018 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням ОСОБА_4 Верховного Суду.
Ухвалою від 25.02.2019 суд поновив провадження у справі у зв'язку із набранням законної сили рішенням ОСОБА_4 Верховного Суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що згідно із записами в трудовій книжці, ОСОБА_3 працювала в Рудківській дитячій музичній школі з 01.08.1979 по 21.04.2018 на посаді викладача теоретичних дисциплін, а також викладача школи та концертмейстера по класу музично-теоретичних дисциплін.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Рудківська дитяча музична школа № 2 є закладом позашкільної освіти.
23.05.2018 ОСОБА_3 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просила призначити та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.06.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило ОСОБА_3 у виплаті грошової допомоги та повідомило, що період роботи з 01.08.1979 по 21.04.2018 не зараховується до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Крім того, посада викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти постановою Кабінету Міністрів України № 909 не передбачена.
Позивач не погоджуючись із такою відмовою, звернулася із даним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального трудового стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років.
Згідно з ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вишу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
На підставі п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Даною постановою не передбачена посада позивача.
Проте, дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №39721 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 дія постанови №909 від 04.11.1993 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.
Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007, у п.3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону).
Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14.20.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17, яку суд враховує при прийнятті рішення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач, ОСОБА_3 підпадає під дію п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним, а тому з огляду на викладене та з метою повного та ефективного захисту прав, свобод інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії, викладених у листі від 12.06.2018 №23/25/96-20/07.05-06.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір в сумі 1409,70 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оформлених листом від 12.06.2018 №23/25/96-20/07.05-06.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_3, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, період роботи з 01.08.1979 по 21.04.2018 на посаді викладача Рудківської дитячої музичної школи (п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 81440, Львівська область, м.Рудки, вул. Данилишина,2а, судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 70 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 28.03.2019.
Суддя А.Г. Гулик