27 березня 2019 р. № 400/17/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:ОСОБА_1, вул. Космонавтів, 81/17, к. 313, м. Миколаїв, 54028
до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 26430 грн.; стягнення 36002,80 грн. недоплаченої суддівської винагороди за грудень 2018 року,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач або Управління) про визнання протиправними нарахування та виплати позивачу у грудні 2018 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 26 430 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача 36 002,80 грн. недоплаченої суддівської винагороди за грудень 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, кваліфікаційне оцінювання, передбачене нормами Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» не проходив. Позивач вказав, що відповідно до частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 розмір посадового окладу судді місцевого суду встановлюється з січня 2015 року в розмірі 15 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3 723 грн. На думку позивача, його посадовий оклад, як судді місцевого суду який не проходив кваліфікаційного оцінювання, має бути 55 845 грн. з розрахунку 15 мінімальних заробітних плат, однак Управлінням не проведено перерахунок і виплату суддівської винагороди з огляду на вказані розміри посадового окладу.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (ар. с. 9-11), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки розмір суддівської винагороди позивачу розраховувався з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон № 1774), яким встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, відповідач вважає, що з 01.01.2018 суддівська винагорода суддів місцевих судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання у встановленому порядку, обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 26 430 грн., а доплати обчислюються від такого розміру посадового окладу.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши письмові докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, інформація щодо проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання в матеріалах справи відсутня.
Згідно з розрахунковим листом за грудень 2018 року (ар. с. 5), позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду - 26 430 грн. (15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 1 762 грн.).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Спір між сторонами виник з приводу того, який показник має бути врахований при обчисленні суми суддівської винагороди - мінімальна заробітна плата або прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 04.10.2018 справа № 820/648/18 (№ К/9901/52427/18) «…26. Відповідно до принципів заснованості на законі, законності, передбачених ст.ст. 6, 19 Конституції України, відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України зобов'язане діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
27. Отже суддівська винагорода для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, має розраховуватися на підставі приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, пункту 3 ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, .
28. Як передбачено ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (тобто нормою, на підставі якої має визначатися розмір посадового окладу Позивача) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Як бачимо, ця норма відсилає до норм іншого нормативного акту, яким власне й визначено розмір мінімальної заробітної плати. У нашому випадку такими нормативними актами є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII й Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII.
29. Суд наголошує, що лише у сукупності ці закони урегульовують розмір посадового окладу судді місцевого суду. Очевидно, що лише бланкетних норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII» й Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI для визначення розміру посадового окладу судді місцевого суду - недостатньо.
30. Відповідно до п. 3 II. «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
31. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.
32. Як вважає Позивач, з 01 січня 2018 року розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання має бути 37230 гривні з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат помножити на 3723 гривень. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач посилається на статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», у якій передбачено, що з 01 січня 2018 року мінімальну заробітна плата дорівнює 3723 гривні.
33. Отже, хоча законодавець і закріпив два розміри мінімальної заробітної плати (1600 і 3723 гривень), однак, заборонивши використовувати для розрахунку посадового окладу 3723 гривні (мінімальна заробітна плата, яка після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат), натомість передбачив обов'язок розраховувати розмір цього окладу (суддівської винагороди), виходячи із 1600 гривень.
34. Відповідно, Територіальне управління Державної судової адміністрації України, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
35. Виходячи із такого правового регулювання посадового окладу судді місцевого суду, законодавчого обмеження мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, Суд не може погодитися із твердженням ОСОБА_2, що з 01 січня 2018 року розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання дорівнює 37230 гривні з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат помножити на 3723 гривень.
36. Зважаючи на аналіз та зміст законодавства, яким урегульовано розмір посадового окладу судді місцевого суду (п.п. 27-33 Постанови), на спірні правовідносини про проходження публічної служби суддею, Суд звертає увагу, що посилання ОСОБА_2 на норми Кодексу законів про працю України, норми Закону України «Про оплату праці» щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати, - слід сприймати критично, оскільки згідно приписів Конституції України (ст. 130), Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII й Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI для визначення розміру посадового окладу судді місцевого суду має застосовуватися спеціальне законодавство - законодавство про судоустрій.
37. Приписами цього ж таки законодавства (законодавства про судоустрій) для розрахунку розміру посадового окладу судді місцевого суду зобов'язано застосовувати мінімальну заробітну плату у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року…».
Управління нарахувало позивачу суддівську винагороду за грудень 2018 року, виходячи з суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, відповідач при виплаті та нарахуванні позивачеві суддівської винагороди, діяв на підставі, в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України, і жодним чином не порушив прав позивача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Космонавтів, 81/17, к. 313, м. Миколаїв, 54028, РНОКПП НОМЕР_1) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна