справа № 1340/4329/18
25 березня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
позивач ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_2,
представники відповідачів не прибули
представник третьої особи не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просить:
- скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.08.2018 № 1164 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1, старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області;
- поновити ОСОБА_1 на службу в ОСОБА_3 відділення сектору карного розшуку Дрогобицького відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області на посаді інспектора відповідно до п. 9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень”Закону України “Про Національну поліцію”;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з календарного обчислення, а не з робочого дня.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 22.08.2018 року №1163 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1168/18 позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області, з 07.11.2015 року. Однак, наказом ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2018 №1164-о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил відповідно до п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), з 07.11.2015. Позивач зазначає, що 06.11.2015 , на виконання п. 9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про Національну поліцію”, подав заяву про прийом його на роботу в поліцію (вх. № 4753) та рапорт на звільнення в запас на підставі п. 64 “з” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації). Наказом № 848 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ, однак заява про прийом на роботу в органи поліції від 06.11.2015 розглянута не була. Наказ про звільнення з роботи від 06.11.2015 № 848 о/с скасований постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 № 813/6369/15. Однак наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017№ 1040 о/с позивача вдруге звільнено з роботи з органів внутрішніх справ України у запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скороченням штату). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 №813/1779/17 наказ № 1040 о/с визнано незаконним та поновлено позивача на посаді. В подальшому наступний наказ про звільнення від 03.03.2018 № 1122 також скасований рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1168/18. Проте рішення суду фактично не було виконане, оскільки головою ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області 22.08.2018 видано наказ № 1164 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 за п. 64 “г” Положення. Вважає, що наказ про його звільнення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.
Представники відповідачів, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відзивів на позовну заяву не подали.
Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов судом розцінюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України, а справа вирішується у порядку ч. 6 ст. 162 КАС України.
У судовому засіданні 11.03.2019 судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області у судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про судове засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, письмові пояснення по справі не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 10.07.2008 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на час звільнення перебував на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області.
06.11.2015 позивачем було подано рапорт (вх. № 4752) про звільнення у запас Збройних Сил України згідно з п. 64 “з” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), з 06.11.2015.
Згідно заяви від 06.11.2015 (вх. № 4753) ОСОБА_1 просить прийняти його на службу до поліції та призначити на посаду оперуповноваженого Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області.
Наказом від 06.11.2015 № 848 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі № 813/6369/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 № 876/6078/16, визнано протиправним та скасовано наказ №848 о/с від 06.11.2015 начальника ГУ МВС України у Львівській області в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС у Львівській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС у Львівській області. Зобов'язано ОСОБА_3 міський відділ ГУ МВС у Львівській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з врахуванням отриманих коштів. Стягнуто з ГУ МВС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2932,24 грн.
На виконання рішення суду, наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 № 1032 скасовано наказ 848 о/с, та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 06.11.2015.
Наказом від 11.04.2017 №1040 о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п. 64 “г” (через скорочення штатів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 813/1779/17 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1040 о/с від 11.04.2017 рголови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області “Про звільнення” ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області.
Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області від 03.03.2018 № 1121 скасовано наказ 1040 о/с, та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 03.03.2018 № 1122 о/с ОСОБА_1 з 07.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1168/18 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №1122 о/с від 03.03.2018 року. ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015 року. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ МВС України у Львівській області заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 036,44 грн., з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 № 813/1168/18, ГУ МВС України Львівській област видано наказ №1163 о/с від 22.08.2018 , яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу ГУ МВС України у Львівській області, з 07.11.2015 .
Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2018 № 1164 о/с “Про звільнення” ОСОБА_1, відповідно до п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання”, звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів), з 07.11.2015.
Наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.08.2018 № 1164 о/с, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VІІІ та спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).
Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Підпунктом “г” п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Відповідно до пункту 8 Закону України “Про Національну поліцію” з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015, вступив в дію - 07.11.2015) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з п. 8-11 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.
Однак, відповідачами жодним чином не було обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, оскільки не враховано відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірено взагалі можливість реалізації його права на прийняття до служби в поліцію. Жодної вакантної посади при звільненні позивачу не пропонувалось.
Крім того, 06.11.2015 позивачем подано заяву (вх. № 4753) про прийняття його на службу до поліції та призначення на посаду оперуповноваженого Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Слід зазначити, що в силу тривалого судового процесу щодо оскарження звільнення позивача, останньому не пропонувалася нова посада, позивач не відмовлявся від запропонованої посади, позивач не міг пройти конкурс на посади, що заміщуються поліцейськими у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
При цьому, суд зазначає, що наказом від 22.08.2018 № 1163 о/с "Про виконання рішення суду" в частині поновлення позивача на посаді, відповідачем не було відновлено порушене право на працю, передбачене Конституцією України.
Таким чином, Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області приймаючи наказ від 22.08.2018 № 1164 о/с "Про звільнення" про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1168/18, протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 07.11.2015.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Станом на день постановлення рішення у даній справі, запис про державу реєстрацію припинення ГУ МВС України у Львівській області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, суд вважає, що саме Головне управління МВС України у Львівській області, тобто той орган, який здійснював працевлаштування позивача до органів внутрішніх справ та, відповідно, вивільнення, зобов'язаний вжити заходи щодо відновлення його порушеного права.
Відтак, наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено, а саме на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Дрогобицького відділу поліції Бориславського відділення поліції ГУ Національної поліції у Львівській області від 11.06.2018 № 2329/45/01-2018 грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2015 року становило - 2886,72 грн, за жовтень 2015 року - 2977,76 грн. Відповідно середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить (2886,72 + 2977,76): 61 = 96,14 грн, середньомісячний заробіток позивача складає 2932,24 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1168/18, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ МВС України у Львівській області заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2018 по 26.07.2018 в сумі 14 036,44 грн, з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Оскільки позивача поновлено на посаді відповідно до рішення суду № 813/1168/18 від 26.07.2018, скасувавши наказ від 03.03.2018 № 1122 о/с з 07.11.2015 (а.с.23) і за цей період стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу, - період, за який слід стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у даній справі розпочався з 22.08.2018 року (видання наказу голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 22.08.2018 №1164 о/с «Про звільнення» ОСОБА_1І.).
Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.08.2018 по 25.03.2019, що підлягає виплаті позивачу становить 20766,24 грн (96,14 грн х 216 календарних дні (час вимушеного прогулу)), з проведенням усіх вирахувань, відповідно до чинного законодавства.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.
Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.08.2018 №1164 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил (через скорочення штатів) ОСОБА_1 відповідно до п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 “Про організаційно-штатні питання”.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015.
4. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (вул. Котляревського, 25А, м. Борислав, Дрогобицький район, Львівська область, 82300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 20766 (двадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 24 коп., з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
5. Рішення частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2932,24 грн, з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.03.2019.
Суддя Костецький Н.В.