ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"28" березня 2019 р. Справа № 300/540/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання нечинним пункту 51 Додатку № 1 до рішення від 29.08.2007 року в частині та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, в якому просить суд визнати нечинним пункт 51 Списку громадян, яким передаються в приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) Додатку № 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року в частині величини передачі в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 в розмірі 0,0647 га та замінити в графі 4 "Площа земельної ділянки, (га)" пункту 51 Списку громадян, яким передаються в приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) Додатку № 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року цифри "0,0647" на цифри "0,0600".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року дану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з подання особою позову після закінчення строків, установлених законом та визнання судом неповажними підстави причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 07.03.2019 року. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду, 26.03.2019 року від позивача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка, як і заява від 07.03.2019 року, мотивована тим, що отримавши 29.03.2018 року постанову про закриття кримінального провадження від 06.01.2018 року за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010001882 від 13.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України щодо посадових і службових осіб органу місцевого самоврядування м. Івано-Франківська та ТзОВ "Галичина геоінформ", чому передувало звернення до Івано-Франківського міського суду із скаргою на бездіяльність Івано-Франківської місцевої прокуратури (справа № 3445237/17), ОСОБА_1 16.05.2018 року подано до Івано-Франківського міського суду позовну заяву, однак у зв'язку з тим, що зазначений предмет позову, у відповідності до статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, не підсудний місцевим загальним судам позивачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за наслідком розгляду якого Івано-Франківським міським судом постановлено 25.02.2019 року ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, яка отримана ОСОБА_1 04.03.2019 року. Позивач зазначила, що про прийняте 29.08.2007 року Івано-Франківською міською радою рішення ОСОБА_1 фактично не було відомо до 2014 року, адже рішення органу місцевого самоврядування позивача не стосувалось. Також ОСОБА_1 звернула увагу суду на те, що в рішенні Івано-Франківського міського суду (по справі № 344/17217/14-ц), виходячи з предмету позову, відсутні будь-які посилання чи згадування про додаток № 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк.
Суд зазначає, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд не приймає до уваги доводи, наведені позивачем у заяві від 25.03.2019 року стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, зважаючи на наступне.
Як уже зазначалось судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13.03.2019 року, сам по собі факт отримання постанови про закриття кримінального провадження від 06.01.2018 року, за наслідком чого, ОСОБА_1 реалізовано право на судовий захист шляхом звернення до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (справа № 344/6653/18) та зміни, внесені до Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, зокрема, щодо визначення адміністративної юрисдикції, без наявності інших підстав, для визначення причин пропуску строку звернення до суду, не може вважатись днем коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, в листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держземагенства у м. Івано-Франківську про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування частини земельної ділянки від 10.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнання недійсним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 від 03.06.2008 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 року у справі № 344/17217/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.09.2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Івано-Франківської міськради, виконавчого комітету Івано-Франківської міськради, третя особа - відділ Держземагенства у м.Івано-Франківську, про визнання незаконного та скасування рішення міськради від 29.08.2007 року, визнання недійсним договору дарування частини земельної ділянки та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовлено.
Суд звертає увагу, що Додаток 1 до рішення ХІХ сесії міської ради від 29.08.2007 року, яким визначено список громадян, яким передаються в приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) є невід'ємною частиною рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року, відтак суд зазначає на безпідставність тверджень ОСОБА_1 стосовно того, що в рішенні Івано-Франківського міського суду (по справі № 344/17217/14-ц), виходячи з предмету позову, відсутні будь-які посилання чи згадування про додаток № 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 року.
Також, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо її необізнаності про прийняте Івано-Франківською міською радою рішення від 29.08.2007 року з підстав того, що таке рішення органу місцевого самоврядування не стосувалось позивача, оскільки, у відповідності до законодавства, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення у зв'язку з чим, Івано-Франківською міською радою як розпорядником інформації здійснюються заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації, в тому числі шляхом оприлюднення нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних) на офіційному сайті міської ради. Таким чином, така інформація є публічною, відкритою та загальнодоступною, проте позивач не зазначила про обмеження її прав та не зазначила інші причини щодо відсутності в неї доступу до оскаржуваного рішення.
Більше того, як слідує зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 25.03.2019 року, про оскаржуване рішення ОСОБА_1 стало відомо з 2014 року.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку, що причини пропущення строку звернення, зазначені позивачем в заяві від 25.03.2019 року про поновлення строку звернення з цим позовом до адміністративного суду, слід визнати неповажними. Інших підстав для поновлення строку позивачем не вказано та судом не встановлено.
Зважаючи на наведене та те, що з часу прийняття оскаржуваного Додатку № 1 до рішення від 29.08.2007 року до дати звернення позивача з позовом пройшло близько дванадцяти років, суд прийшов до переконання, що за цей час у ОСОБА_1 була реальна можливість звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують реальні труднощі в реалізації нею свого права на звернення до суду з даним позовом в установлені законом строки.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання нечинним пункту 51 Додатку № 1 до рішення від 29.08.2007 року в частині та зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.