25 березня 2019 року Справа № 280/761/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69035, ІНН НОМЕР_1)
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним застосування відповідачем ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №0840/1901/18;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість у розмірі 36 582,32 грн., нараховану на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі №0840/1901/18 без застосування ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №0840/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного Пенсійного фонду України м. Запоріжжя позивача позов задоволено та зобов'язано об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2011 року у справі № 2а- 4060/2011 за період з 07.10.2010 року по день фактичної виплати, а саме по 01.08.2017 року. Зазначає, що у січні 2019 року звернулась до відповідача з заявою в які просила відповідача виконати рішення суду. Проте, листом від 16.01.2019 року №20/О-9 позивача повідомлено проте, що нараховано компенсацію втрати частини доходів у розмірі 36582,32 грн. та що ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 року №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету. Відповідно до ОСОБА_2 №649, виплата заборгованості по виконанню рішення вирішуватиметься після перевірки обґрунтованості розрахованої управлінням суми. Позивач вважає, що відповідач не законно застосовує ОСОБА_2 №649 при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі № 0840/1901/18, чим порушує його права на отримання нарахованої згідно з рішенням суду компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
Ухвалою судді від 26.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 25.03.2019.
Ухвалою суду від 21.03.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
20.03.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив (вх.№11146), у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначив, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №0840/1901/18 відповідачем виконана у січня 2019 року, позивачу нарахована компенсація у розмірі 36582,32 грн., але виплата цих коштів буде можлива відповідно до ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 року №649. Нараховану позивачу суму компенсації на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №0840/1901/18 внесено відповідачем до Реєстру рішень суду, ухвалених у період з 01.01.2019, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови КМУ від 22.08.2018 року №649. Відповідач зазначає, що діяв у межах свої повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безпосередньо, добросовісно та розсудливо і жодним чином не порушило права та законні інтереси позивача.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши подані суду письмові докази, доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, як одержувач пенсії.
Судом встановлено, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року по справі №808/1901/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №808/1901/18 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року скасовано позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2011 року у справі № 2а-4060/11 за період з 07.10.2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2011 року у справі № 2а-4060/11 за період з 07.10.2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017.
08.01.2018 позивач звернувся з заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в якій просив провести відповідні нарахування (обчислення), провести розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2011 року у справі № 2а-4060/11 за період з 07.10.2010 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017 та виплатит заборгованість.
Листом від 16.01.2019 року №20/О-9 відповідач повідомив позивача проте, що нарахована сума доплати компенсації за період з 07.10.2010 року по 01.08.2017 у розмірі 36582,32 грн. згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №0840/1901/18, буде виплачена відповідно до ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 року №649.
Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених у ході виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у справі №808/1901/18, яке набрало законної сили 12 грудня 2018 року.
Так, згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, набрання рішенням суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконана примусово. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконати судове рішення по іншій справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду являє собою завершальну стадію судового провадження та здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах права позивача поновлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 р. по справі №808/1901/18 та позивач з аналогічною метою звернувся з даним позовом.
Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично вирішено судом та право позивача на розрахунок та виплату вже відновлено за наслідками вирішення спору у справі № 808/1901/18, про що прийнято постанову, позовні вимоги стосуються питання належного виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 р. по справі №808/1901/18.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 р. по справі №808/1901/18, то обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 № 520/11829/17 (№К/9901/51263/18).
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69035, ІНН НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2019.
Суддя А.В. Сіпака