27 березня 2019 року м. Житомир справа № 295/1929/19
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Іванюта Івана Миколайовича про визнання дій незаконними, скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Іванюта Івана Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови від 10.01.2019року ВП №56884619 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 07.02.2019року позовну заяву передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу 06.03.2019року позовну заяву для розгляду передано судді Нагірняк М.Ф.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2019року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі і її призначено для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 10.01.2019року передчасно та протиправно було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 14.06.2018року Богунським районним судом міста Житомира про зобов'язання Міністерства юстиції України вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
На думку Позивача Відповідачем не було проявлено принциповість в цьому питанні та не враховано, що боржником матеріали про призначення одноразової допомоги повернуто, тобто не розглянуті і рішення суду не виконано.
Відповідачі, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та головний державний виконавець цього відділу ОСОБА_2, в судове засідання повторно не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст.ст.124, 268 КАС України шляхом направлення повідомлення на електронну пошту. Заперечень на позов до суду не надано
Заслухавши доводи Позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, безпосередньо та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За змістом пункту 2 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають, окрім іншого, постанови судів у адміністративних справах.
За приписами ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Судом встановлено, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (головний державний виконавець Іванюта Іван Миколайович) перебував виконавчий лист, виданий 14.06.2018року Богунським районним судом міста Житомира на виконання рішення цього ж суду, що набрало законної сили 30.05.2018року (а.с.23-24).
Як зазначено в дослідженому судом виконавчому листі, судовим рішенням було зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути питання щодо призначення і виплати Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" і постанови КМ України від 21.10.2015року №850 "Про Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції" (а.с.22).
Судом встановлено, що 10.01.2019року Відповідачем була винесена оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі вказаного рішення згідно з виконавчим документом.
Як зазначено в дослідженій судом оскаржуваній постанові, таке рішення Відповідачем зумовлено листом Міністерства юстиції України, боржника за вказаним виконавчим провадженням, від 21.12.2018року про розгляд питання щодо призначення і виплату Позивачу зазначеної одноразової допомоги (а.с.4).
Суть спору по даній адміністративній справі зведена виключно щодо наявності чи відсутності фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Безспірно, в розумінні вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону N 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За своєю суттю виконавчим документом зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути питання щодо призначення і виплати Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" і постанови КМ України від 21.10.2015року №850 "Про Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції".
Вказаний виконавчий документ не містив жодних вимог про конкретні результати розгляду боржником питання щодо призначення і виплати Позивачу одноразової грошової допомоги.
В дослідженому судом листі Міністерства юстиції України від 21.12.2018року прямо зазначено, що матеріали про призначення і виплату Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" і постанови КМ України від 21.10.2015року №850 розглянуті на виконання судового рішення. За результатами розгляду матеріали повернуто ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на доопрацювання (а.с.26).
Суд вважає безпідставними доводи Позивача про відсутність принциповості в діях Відповідача та не вжиття всіх заходів щодо виконання судового рішення.
Обов'язки державного виконавця визначені в ч.2 ст.18 Закону N 1404-VIII і є вичерпними.
В державного виконавця в розумінні вимог ст.18 Закону N 1404-VIII відсутні повноваження щодо оцінки самого рішення боржника за вказаним виконавчим провадженням (лист від 21.12.2018року) на предмет відповідності вимогам статті 23 Закону України "Про міліцію" і постанови КМ України від 21.10.2015року №850 "Про Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівнику міліції".
Державний виконавець в розумінні вимог ст.18 Закону N 1404-VIII не наділений жодними повноваженнями щодо визнання протиправними рішення боржника за виконавчим документом та його скасування. Тобто, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо скасування рішення Міністерства юстиції України, оформленого лисом від 21.12.2018року, чи визнання його таким, що протирічить вимогам статті 23 Закону України "Про міліцію" і постанови КМ України від 21.10.2015року №850.
Таким чином, оскаржувана постанова від 10.01.2019року ВП №56884619 про закінчення виконавчого провадження винесена на підставі та у спосіб, передбачені Законом N 1404-VIII, і в межах повноважень Відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.383 КАС України оцінка правомірності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання рішення суду може здійснюватися виключно судом в порядку судового контролю за відповідною заявою зацікавленої особи, яка подається до відповідного суду.
Якщо ж результати виконання судового рішення призвели до нового спору між сторонами, то вирішення такого спору може бути предметом судового розгляду на загальних підставах шляхом подання відповідного позову.
Таким чином, суд робить висновок, що Позивачем помилково надана оцінка повноважень державного виконавця при виконанні судового рішення, що призвело до помилкового визначення способу захисту свого права шляхом подання вказаного позову.
Позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат у даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця Іванюта Івана Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови від 10.01.2019року ВП №56884619 про закінчення виконавчого провадження відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк