22 березня 2019 р. Справа № 160/2578/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
20.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якому позивач просить зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) за адресою АДРЕСА_1 29.04.2011 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра Куліковським Ігорем Євгенійовичем.
Відповідно до положень п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою ст.287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2010 року виконавче провадження було відкрите державним виконавцем - Белінською Ольгою Ігорівною на підставі виконавчого листа №2-2625 від 24.03.2010 року, виданого АНД районним судом м. Дніпропетровська.
29.04.2011 року постановою державного виконавця Куліковського І.Є. було здійснено накладеня арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. Підставою винесення такої постанови стало те, що боржником заборгованість в добровільному порядку погашена не була, що передбачає здійснення заходів примусового виконання у вигляді звернення стягнення на майно боржника.
Як зазначено в позовній заяві, 30.12.2011 року, виконавцем Куліковським І.Є. було повернуто виконавчі документи стягувачеві за п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІУ. З інформації, наданої виконавчою службою, вбачається що стан ВП - завершено. У зв'язку з чим, позивач просить зобов'язати відповідача зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_1 29.04.2011 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра Куліковським І.Є.
При цьому, суд зазначає, що постанова від 29.04.2011 року винесена державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №20552997 щодо примусового виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2010 року №2-2625.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За таких обставин, позивач як боржник у виконавчому проваджені з примусового виконання судового рішення у цивільній справі має право на звернення до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства із вимогою про зобов'язання Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_1 29.04.2011 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра Куліковським Ігорем Євгенійовичем.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження у справі має бути відмовлено.
Керуючись статтями 19, 170, 171, 241, 242, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі №160/2578/19.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник