14 лютого 2019 року Справа № 160/8628/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -
19.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа 1 державний виконавець Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3, третя особа 2 ОСОБА_2, у якому, з урахуванням уточненого позову від 19.12.2018 року, позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 16 жовтня 2018 року про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки у вигляді 50 % від загальної суми заборгованості у розмірі 22739 грн. 65 коп. по виконавчому провадженню № 36295952 за виконавчим листом №2-4753, виданим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 05.03.2012 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 року статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною 14. Відповідно до п. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Зміни в законодавстві визначені у ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані до тих випадків, які будуть виникати після 28.08.2018 року (дати набрання чинностоі Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 року). На заборгованість по сплаті аліментів, яка існувала у позивача до 28.08.2018 року її розмір та тривалість накопичення вказана новація законодавства не розповсюджується, оскаржувана ж постанова прийнята на підставі зазначеної норми з врахуванням заборгованості, яка виникла до 28.08.2018 року.
14.01.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому зазначено, що зміни в законодавстві у п. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані до боржника у зв'язку з сукупною сумою заборгованістю, яка утворилась за весь період перебування виконавчого документа на виконанні у відділ незалежно від прийняття змін в законодавстві та набрання сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 року.
Ухвалою від 16.01.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2.
На виконання розпорядження в. о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року № 138 д, справа № 160/8626/18 була розподілена судді Кальнику В.В.
Ухвалою від 06.02.2019 року справу № 160/8626/18 прийнято до провадження судді Кальника В.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
12.02.2019 року в судовому засіданні суд ухвалив виключити зі складу учасників справи третю особу 1 - державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що 05.11.2015 року на підставі виконавчого листа Новомосковського міськрайонного суду від 19.04.2012 року № 2-4753 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів Новомосковським міськрайонним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження № 36295952.
Державним виконавцем складено розрахунок розміру заборгованості по аліментам ОСОБА_1 від 05.10.2018 року № 52417/10, згідно якого станом на 01.10.2018 року заборгованість становить 45479,30 грн.
16.10.2018 року державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 22739,55 грн. (50 % суми заборгованості), оскільки згідно довідки розрахунку за період з 10.01.2013 року по 01.10.2018 року сума заборгованості становила 45479,30 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із абз.3 ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
При цьому, статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено вищенаведеною частиною чотирнадцятою Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були караним правопорушенням.
Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 року у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 10.01.2013 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», введена лише у 2018 році, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
З огляду на викладені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки позивач не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність постанови державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 16.10.2018 року ВП № 36295952 про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки у вигляді 50 % від загальної суми заборгованості у розмірі 22739 грн. 65 коп.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 16.10.2018 року ВП № 36295952 про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки у вигляді 50 % від загальної суми заборгованості у розмірі 22739 грн. 65 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (код рнокпп НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4