Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 березня 2019 р. Справа№200/1094/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про поновлення строку звернення на отримання одноразової компенсації та зобов'язання виплатити одноразову компенсацію,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненого позову) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, відповідно до тексту позовної заяви просить суд: поновити ОСОБА_1 шестимісячний строк звернення до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою для отримання одноразової компенсації в зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити ОСОБА_1 виплатити одноразову компенсацію у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є вдовою, померлого 16.11.2017 року, ОСОБА_2 - ліквідатора другої категорії наслідків аварії на ЧАЕС, та має право на одноразову компенсацію, як особа, що втратила годувальника, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату такої компенсації, однак отримала відмову, яка мотивована тим, що заява про таку виплату подана без додержання відповідних вимог, а саме, відповідачем вказано на необхідність надання рішення суду про встановлення факту її перебування на утриманні у свого чоловіка. 17 жовтня 2018 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області встановлено факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка. 21 листопада 2018 року вона вдруге звернулась до відповідача із заявою про надання одноразової компенсації, але в усній формі їй було відмолено та роз'яснено про необхідність звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху та відповідно надано термін для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що вперше позивач до управління із заявою на отримання одноразової компенсації звернулася 14.05.2018 року. Механізм надання одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі-компенсація), регламентується Порядком виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі-Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760.
Відповідно до Порядку виплата компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою особою протягом шести місяців з дати смерті годувальника. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2, смерть датована 16 листопада 2017 року.
Відповідно до п.7 Порядку компенсація виплачується сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.
Виплата компенсації здійснюється на підставі:
свідоцтва про смерть; посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою); свідоцтва про шлюб; експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони.
Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із, ст.36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: чоловік (дружина) вважаються непрацездатними членами сім'ї, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону; чоловік (дружина) відносяться до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Відповідно до ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі, перебування фізичної особи на утриманні розглядає суд та виносить судове рішення. Тому, для визначення права на виплату компенсації у випадку позивача необхідно було звернутися до управління у шестимісячний термін після смерті чоловіка та надати управлінню рішення суду про перебування позивача на утриманні свого чоловіка. При зверненні позивача від 14.05.2018 року було відсутнє вищезазначене рішення суду відносно позивача та сплинув шестимісячний термін звернення за одноразовою компенсацією. Таким чином, управлінням було надано відповідь від 15.05.2018 року № 01- 14/3715 у якій було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації на підставі вищезазначених підстав.
Вдруге із заявою до управління на отримання одноразової компенсації позивач звернулася 21.11.2018 року. Позивачу було надано відповідь від 30.11.2018 року № 01- 14/9114 якою відмовлено у виплаті компенсації, та як підставу такої відмови зазаначено, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17.10.2018 року про встановлення факту перебування позивача на утриманні набрало законної сили 19.11.2018 року, тобто після спливу встановленого законодавством терміну для виплати. Відповідно відповідач вважає позов позивача не обґрунтованим, безпідставним та таким, який не підлягає задоволенню.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, з 19.07.1970 року, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб серія І-АБ №367298.
ОСОБА_2 був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, зазначене підтверджується посвідченням серія А №440560.
ОСОБА_2 помер 16.11.2017 року (свідоцтво про смерть серія ІІ-НО №009231).
Згідно експертного висновку №8533 від 23.03.2018 року Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання ОСОБА_2, що призвело до його смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
14.05.2018 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою щодо проведення виплати одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в межах шестимісячного терміну.
Листом від 15.05.2018 року відповідач повідомив, що Виплата компенсації здійснюється на підставі: свідоцтва про смерть; посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою); свідоцтва про шлюб; експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони. Та роз'яснено, що для визначення права на виплату компенсації у випадку позивача необхідно звернутися до управління у шестимісячний термін після смерті чоловіка та надати управлінню рішення суду про підтвердження факту перебування позивача на утриманні свого чоловіка.
17 жовтня 2018 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області встановлено факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка.
21 листопада 2018 року вона вдруге звернулась до відповідача із заявою про надання одноразової компенсації, але відповідач своїм листом відмовив позивачу, підставою для відмови зазначив пропущення нею строку звернення із відповідною заявою, із посиланням на вимоги п.3 Порядку №760, одноразова компенсація особою протягом 6 місяців з дати смерті годувальника. Крім цього зазначено, що рішення суду про встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого чоловіка набрало законної сили після встановленого законодавством терміну для виплати.
Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку та вирішуючи спірні питання суд зазначає наступне.
Частина 1 ст.46 Конституції України вказує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно з ст.48 Закону № 796-XII одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, до переліку осіб які мають право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться також сім'ї, які втратили годувальника, що був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян регулює Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 даного Порядку, одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника (п. 3 Порядку).
Згідно до п. 7 Порядку, одноразова компенсація у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.
Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно до п.п.1, 3 ч. 2 ст.36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частина 3 статті 36 Закону №1058-IV передбачає, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, один із подружжя, вважається таким, що втратив годувальника, якщо на момент смерті іншого із подружжя, він (вона) був (була) інвалідом або досяг (досягла) пенсійного віку.
Так, з матеріалів справи судом із достовірністю встановлено, що позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_2, є отримувачем пенсії з 2005 року, отже позивач досягла пенсійного віку передбаченого 26 цього Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та є не працездатною особою.
За таких обставин, суд вважає, що позивач є особою, яка відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації, в разі втрати годувальника, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Із заявою про виплату одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернулася до відповідача 14.05.2018 року, тобто в межах шестимісячного терміну передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".
Підстави, для вимоги про надання судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка, на момент звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради станом на 14.05.2018 року, відсутні.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення із відповідною заявою про отримання одноразової компенсації відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", натомість відповідачем по відношенню до відповідача допущено протиправні дії, які виразились у безпідставній вимозі надання процесуального документу, тобто судового рішення, та як наслідок у подальшій відмові з підстав пропущеного строку звернення передбаченого законодавством.
Стосовно позовних вимог про визнання поновлення пропущеного строку, суд зазначає, що як зазначено вище, суд дійшов висновку, що позивачем зазначений строк звернення до відповідача із відповідною заявою не пропущено, отже підстави для задоволення цієї вимоги відсутні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справіЧахал проти Об'єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Згідно положень ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача, щодо вимоги для надання судового рішення на підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка, а також щодо відмови виплатити одноразову грошову компенсацію по втраті годувальника, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із пропущенням шестимісячного терміну та як наслідок наявні підстави для зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову компенсацію як члену сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, з урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок відповідача судовий збір у сумі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,246,382,255,292-297,325 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. 9-го січня, 14, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84395, Донецька область, м Краматорськ, вул. Героїв Небесної сотні, 23) про поновлення строку звернення на отримання одноразової компенсації та зобов'язання виплатити одноразову компенсацію - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо вимоги надати судове рішення на підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_2.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови виплатити одноразову грошову компенсацію по втраті годувальника, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із пропущенням шестимісячного терміну.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити виплату одноразової компенсації у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84395, Донецька область, м Краматорськ, вул. Героїв Небесної сотні, 23) на користь ОСОБА_1 (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. 9-го січня, 14, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2019 року.
Суддя Буряк І. В.