20 березня 2019 року Справа № 160/1146/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинти певні дії, -
05.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 51206) починаючи з 04.07.2018 року до 04.10.2018 року включно;
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, Новомосковськ, АДРЕСА_1, поштовий індекс 51206) починаючи з 04.07.2018 року до 04.10.2018 року включно;
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 51206) заборгованості пенсії за віком, починаючи з 04.07.2018 року до 04.10.2018 року в розмірі 10800 (десяти тисяч восьмиста гривень нуль копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2018 року на центральному рівні виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено до з'ясування місця перебування пенсіонера відповідно до списків тривало відсутніх за місцем проживання осіб, які надійшли від Служби безпеки України. Призупення виплати пенсії за віком з липня по жовтень 2018 року, позивач вважає протиправною оскільки такі дії суперечать вимогам частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 13.02.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
18.02.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Зауважив, що у липні 2018 року на центральному рівні виплату пенсії позивача було припинено до з'ясування місця перебування пенсіонера відповідно до списків тривало відсутніх за місцем проживання осіб, які надійшли від Служби безпеки України. Зазначений список було передано до Новомосковського управління праці та соціального захисту населення для проведення перевірки місця проживання відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб від 21.08.2018 року № 32 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні (поновленні) всіх видів соціальних виплат, у зв'язку із відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Спеціалісти ОСОБА_2 управління отримали протокол № 37 від 25.09.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, в якому прийнято рішення призначити (відновити) соціальні виплати ОСОБА_1, у зв'язку із чим пенсія поновлена з 21.10.2018 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, нарахований борг у розмірі 14161,07 грн. за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року, який обліковується в Пенсійному фонді України, буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2.
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення міста Новомосковська від 21.09.2015 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: вул. Калнишевського, б. 24, кв. 33, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
З липня 2018 року відповідачем було припинено виплату пенсії ОСОБА_1.
На підставі заяви від 05.09.2018 року соціальні виплати ОСОБА_1 поновлено з листопада 2018 року.
ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.01.2018 року № 51/03-21 позивача було повідомлено, що в липні 2018 року на центральному рівні виплату пенсії Позивача було припинено до з'ясування місця перебування пенсіонера відповідно до списків тривало відсутніх за місцем проживання осіб, які надійшли від Служби безпеки України. Зазначений список було передано до Новомосковського управління праці та соціального захисту населення для проведення перевірки місця проживання відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб від 21.08.2018 року № 32 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні (поновленні) всіх видів соціальних виплат, на підставі п.3 ст. 9 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", керуючись п.п.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї. Соціальні виплати, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення з липня 2018 року виплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії для з'ясування місця перебування пенсіонера відповідно до списків тривало відсутніх за місцем проживання.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.
Будь-які інші мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначені.
Також суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018, відповідно якого визначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинти певні дії.
Крім того, пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для допущення до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинти певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.07.2018 року.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 року до 31.10.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2018 року до 31.10.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісм гривні сорок копійок).
Допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення на користь ОСОБА_1 пенсії за віком за один місяць.
Суддя В.В. Кальник