18 грудня 2018 року Справа № 0440/5320/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1,
за участі: секретаря судового засідання позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника позивача представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3А.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (допущено заміну на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області) (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення № 63/17-4 від 31.12.2015 р. Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії А № 618644 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою від 04 жовтня 2018 року судом допущено заміну первісного відповідача у справі №0440/5320/18 - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області належним відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову зазначено, що в травні 2018 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 15793/10/04-36-13-19 від 30.03.2018 року, в якому було зазначено, що згідно рішення Лівобережної ОДПІ, на підставі абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 анульоване з 31.12.2015 року за наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом послідовних кварталів. Оскільки жодних повідомлень від відповідача щодо анулювання свідоцтва єдиного податку позивач не отримував, а продовжував подавати звітність та сплачувати податки, як платник саме єдиного податку, 04.05.2018 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із листом № 04/05 04.05.2018 р., в якому просив дати пояснення щодо обставин анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом №25531/04-36-13-19 від 10.05.2018 р. підтвердило факт анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача та зазначило, що відповідачем 07.04.2018 р. на адресу позивача було надіслано лист щодо необхідності реєстрації платником ПДВ згідно діючого законодавства. Проте, вказаного листа позивач не отримував. Копію оскаржуваного рішення № 63/17-4 від 31.12.2015 р. разом з листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 7283/10/04-36-13-19 від 13.06.2018 р. було направлено позивачу лише 05.07.2018 року. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням № 63/17-4 від 31.12.2015 року, оскільки наявність податкового боргу позивача є недоведеним у передбаченому законом порядку. А тому передбачені законом підстави для анулювання Свідоцтва платника єдиного податку серія А № 618644 у відповідача були відсутні.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Також, представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що підставою для прийняття рішенням № 63/17-4 від 31.12.2015 р. стала наявність податкового боргу (код платежу 18050401 - єдиний податок). Станом на 01.06.2015 року рахувалась заборгованість у розмірі 55,58 грн. та станом на дату прийняття рішення заборгованість склала 60,64 грн. Представник відповідача посилається на абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а також на абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298 ст. 298 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів та зазначає, що ФОП ОСОБА_3 має заборгованість станом на: 01.07.2015 року - 55,58 грн.; 01.08.2015 року - 55,58 грн.; 01.09.2015 року - 60,46 грн.; 01.10.2015 року - 60,46 грн.; 01.11.2015 року - 60,46 грн.; 01.12.2015 року - 60,46 грн.; 31.12.2015 року - 60,46 грн. Представник відповідача також зазначає, що посилання позивача на п.299.11 ст.299 ПК України є недоречним, оскільки дана норма містить наслідки, виявлених під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлені главою 14, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Наявність акту документальної перевірки не являється єдиною підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи. Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 618644 від 01.01.2012 року.
Лівобережною ОДПІ прийнято рішення від 31.12.2015 року № 63/17-4 щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку на підставі абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України шляхом виключення з реєстру платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Копію рішення № 63/17-4 від 31.12.2015 р. разом з листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 7283/10/04-36-13-19 від 13.06.2018 р. було направлено позивачу 05.07.2018 р.
Оскаржене рішення обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_3 має податковий борг станом на: 01.07.2015 р. - 55,58 грн.; 01.08.2015р. - 55,58 грн.; 01.09.2015 р. - 60,46 грн.; 01.10.2015 р. - 60,46 грн.; 01.11.2015р. - 60,46 грн.; 01.12.2015р. - 60,46 грн.; 31.12.2015 р. - 60,46 грн.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано Главою 1 Розділу XIV.
Згідно п. 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 298.1.2 п.298.1 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Згідно п.299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 298.2.3, 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З матеріалів справи вбачається, що на протязі 2015 ,2016, 2017 років та першого кварталу 2018 року позивач подавав податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця та сплачував єдиний податок:
- 28.04.2015 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1-й квартал 2015 р. і платіжним дорученням № 6 від 19.05.2015 р. сплатив єдиний податок за 1-й квартал 2015 р.;
- 02.07.2015 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2-й квартал 2015 р. і платіжним дорученням № 17 від 14.08.2015 р. сплатив єдиний податок за 2-й квартал 2015 р.;
- 28.10.2015 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3-й квартал 2015 р. і платіжним дорученням № 42 від 16.11.2015 р. сплатив єдиний податок за 3-й квартал 2015 р.;
- 29.01.2016 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 4-й квартал 2015 р. і платіжним дорученням № 50 від 05.01.2016 р. та № 59 від 17.02.2016 р. сплатив єдиний податок за 4-й квартал 2015 р.;
- 18.04.2016 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1-й квартал 2016 р. і платіжним дорученням №70 від 17.05.2016 р. сплатив єдиний податок за 1-й квартал 2016 р.;
- 02.08.2016 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2-й квартал 2016 р. і платіжним дорученням № 92 від 15.08.2016 р. сплатив єдиний податок за 2-й квартал 2016 р.;
- 25.10.2016 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3-й квартал 2016 р. і платіжним дорученням № 113 від 17.11.2016 р. сплатив єдиний податок за 3-й квартал 2016 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 23.01.2017 р. відповідачем прийнято податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 4-й квартал 2016 р. та платіжними дорученнями № 129 від 10.02.2017 р. та № 130 від 13.02.2017 р. позивач сплатив єдиний податок за 4-й квартал 2016 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 20.04.2017 р. відповідачем прийнято податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1-й квартал 2017 р. та платіжним дорученням № 135 від 21.04.2016 р. позивач сплатив єдиний податок за 1-й квартал 2017 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 27.07.2017 р. відповідачем прийнято податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1-ше півріччя 2017 р. та платіжним дорученням № 140 від 27.07.2017 р. позивач сплатив єдиний податок за 2-й квартал 2017 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 30.10.2017 р. відповідачем прийнято податкову декларацію позивача за 9 місяців 2017 р. та платіжним дорученням № 147 від 15.11.2017 р. позивач сплатив єдиний податок за 3-й квартал 2016 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 10.01.2018 р. відповідачем прийнято податкову декларацію позивача за звітний 2017 р. та платіжним дорученням № 152 від 18.01.2018 р. позивач сплатив єдиний податок за 4-й квартал 2017 р.;
- згідно з квитанцією № 2 від 24.04.2018 р. відповідачем прийнято податкову декларацію позивача за 1-й квартал 2018 р. та платіжним дорученням № 162 від 03.05.2018 р. позивач сплатив єдиний податок за 1-й квартал 2018 р.
Вказані декларації позивача на протязі всього 2016 р. без зауважень були прийняті відповідачем.
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Таким чином, сплачені позивачем кошти в порядку черговості спрямовувались податковим органом на погашення податкового боргу.
А тому зарахування позивачем коштів у розмірі податкового боргу у порядку черговості виконання податкових зобов'язань є правомірним.
Як зазначив відповідач, підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 63/17-4 від 31 грудня 2015 року слугувала наявність податкового боргу (код платежу 18050401 - єдиний податок) станом на 01.06.2015 року рахувалась заборгованість у розмірі 55,58 грн. та станом на дату прийняття рішення заборгованість склала 60,64 грн., проте при прийнятті оскаржуваного рішення податковим органом не враховано вимоги статті 299 Податкового кодексу України.
Так, згідно абз. 1 п.299.11 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Відповідно до п. 86.1, 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Судом встановлено, що перевірка, за результатами проведення якої прийнято оскаржене рішення, податковим органом не проводилась, відповідно не складався акт перевірки.
Беручи до уваги той факт, що податковим органом не виконувались вимоги п. 87.9 ст. 87 ПК України, не проводилась перевірка щодо ФОП ОСОБА_3, що унеможливлювало його бути обізнаним про наявність податкового боргу, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49130, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 63/17-4 від 31 грудня 2015 р. Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії А № 618644 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Стягнутина користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49130, м. Дніпро, пров.ВільнийАДРЕСА_2, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1