Рішення
11.02.2010р. Справа № 2/59
За позовом публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд”, м. Львів
ДО ВАТ „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево
ПРО стягнення суми 2745,42грн. заборгованості
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача -не з'явився.
від відповідача - не з'явився.
Позивач просить позовні вимоги задовольнити з урахуванням додаткового пояснення по суті спору по мотивах, викладених у даній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також надав суду уточнення прохальної частини позовних вимог в частині пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які просить задовольнити в повному обсязі. З приводу заперечень відповідача зазначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про оплату понесених ним додаткових витрат на пальне та забезпечення працівників житлом та харчуванням. В свою чергу, у позивача відсутні будь-які документи з цього приводу, а обгрунтування відповідача не стосуються предмету спору, який обгрунтовується позивачем не договорами, а актом виконаних робіт.
Відповідач вимоги ухвали суду від 20.01.2010р. та від 01.02.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не подав. Просить суд у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України застосувати до вимог позивача про стягнення неустойки строк позовної давності. Разом з тим, надіслав клопотання з проханням розгляд справи відкласти з огляду на неможливість забезпечити в судове засідання явку свого уповноваженого представника з підстав, наведених у ньому. Однак, дане клопотання відповідача не може бути задоволене з огляду на те, що явка представника в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою. Окрім того, заявником не додано до свого клопотання документів, які б підтверджували неможливість явки представника та обґрунтовували б неможливість розгляду справи за його відсутності. З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, в тому числі додатково подані сторонами з приводу спірних правовідносин, суд встановив:
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.02.2010 року по справі № 2/59
При зверненні з позовом позивач обгрунтовував свої вимоги існуванням між сторонами договірних правовідносин за договором оренди автокрана 1055 “Лібхер” за №102/ВГМ від 31 липня 2006р.
Зокрема, вказував на те, що згідно даного договору позивач надав відповідачу в оренду автокран 1055 “Лібхер”. Відповідач використовував автокран за призначенням 16 машино-годин. Будь-яких претензій чи зауважень до позивача, з приводу умов договору, не надходило. Факт використання автокрану відповідачем підтверджується актом приймання виконаних послуг, що підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін.
На підставі вказаного договору, акту виконаних робіт, позивач надав послуг відповідачу на суму 13100,47 грн. (тринадцять тисяч сто гривень 47 коп.).
В свою чергу, відповідач здійснив оплату на підставі актів приймання виконаних послуг частково, тобто заборгованість відповідача за оренду автокрана становить 1 855 ,00 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.).
Відповідач заперечив з цього приводу та вказав на те, що 31 липня 2006 року між СУ-14 ЗАТ фірма “Нафтогазбуд” (правонаступником якого є ПАТ „Фірма „Нафтогазбуд”) та ВАТ “Мукачівський пивоварний завод” було укладено Договір №102/ВГМ про оренду автокрану АТМ “Лібхер”. Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума договору становить 9200,16 грн. в т.ч. ПДВ 1533,36 грн. Відтак, на виконання даного Договору та на підставі Акту виконаних робіт за серпень місяць 2006 року ВАТ “Мукачівський пивоварний завод” було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму в розмірі 9200,16 грн., в якості оплати за оренду автокрану АТМ “Лібхер” (платіжне доручення №2141 від 03 серпня 2006 року).
З огляду на це, стверджує, що ВАТ “Мукачівський пивоварний завод” повністю виконав взяті на себе зобов'язання за Договором оренди № 102/ВГМ від 31 липня 2006 року.
З врахуванням викладеного позивачем було уточнено підставу своїх позовних вимог (лист №14/6 від 11.01.2010р.), згідно якого ним стверджується про те, що у вересні 2006 року ним за усної домовленості сторін було надано відповідачу в оренду автокран “Лібхер”. Факт використання автокрану відповідачем підтверджується актом приймання виконаних послуг від вересня 2006р., що підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін. До матеріалів справи не долучено примірника договору, стосується договірних відносин, результатом яких є підписання акту приймання наданих послуг за вересень 2006р. Дана обставина дає підстави вважати, що сторони в усній формі досягли домовленості щодо встановлення відносин, у результаті яких одна сторона надала автокран, а в іншої виник обов'язок оплатити їх вартість.
Стверджує, що загальна сума наданих позивачем послуг становить 13100,47грн. Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 11245,47 грн. (згідно банківських виписок), тобто заборгованість відповідача за оренду автокрана становить 1855,00 грн.
На пред'явлену претензію №14/1152 від 27.11.2007р. відповідач не відреагував, остаточного розрахунку не провів.
Відповідач заперечень з приводу поданого позивачем обгрунтування не подав, а його доводи про те, що ним було понесено додаткові витрати на пальне та забезпечення працівників позивача житлом та харчуванням не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не підтверджують належними та допустимими доказами.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.02.2010 року по справі № 2/59
Аналізуючи доводи та заперечення сторін з приводу спірних правовідносин, суд констатує наступне.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поданий позивачем акт виконаних робіт за вересень 2006 року не містить в собі строку виконання зобов'язання, а відтак, повинне бути виконаний після спливу семи днів з моменту отримання відповідного повідомлення про настання строку оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 27.11.2007р. листом №14/1152 було надіслано відповідачу вимогу про проведення оплати за даним актом виконаних робіт. Відповідач не заперечує факту отримання даного повідомлення (поштова квитанція про його надіслання додана до матеріалів справи), а відтак, повинен був сплатити суму 1855грн. у строк до 04.11.2007р.
Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.02.2010 року по справі № 2/59
Однак, відповідач дану суму у це термін не сплатив, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1855,00грн. підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 186,62грн. пені за несвоєчасний розрахунок, яка задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.ст. 546-548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В даному випадку між сторонами відсутній факт укладення відповідної письмової угоди, яка б визначала забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, а відтак, вимога позивача про стягнення пені не узгоджується з вимогами чинного законодавства. З урахуванням цього, заява відповідача про застосування до вимог позивача в частині стягнення неустойки строку позовної давності не може бути задоволена судом.
В свою чергу, порушення зобов'язання стороною відповідача щодо проведення своєчасного розрахунку за отримані послуги є підставою для покладення відповідальності в порядку ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на це, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми 106,42грн. трьох відсотків річних та 597,38грн. інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2558,80грн., в тому числі 1855грн. основного боргу, 106,42грн. трьох відсотків річних та 597,38грн. інфляційних втрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ВАТ „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево, вул.. Під горянська, 10 (рах. №260004127 в ТВБВ АППБ „Аваль” м. Мукачево, код ЄДРПОУ 00382467) на користь публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд”, м. Львів, вул.. Стрийська, 144 (рах. №260042663 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570. код ЄДРПОУ 01293961) суму 2558,80грн., в тому числі 1855грн. основного боргу, 106,42грн. трьох відсотків річних та 597,38грн. інфляційних втрат, а також суму 95,06грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 219,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі