28 лютого 2019 року Справа № 160/520/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2
за участі:
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови,-
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить скасувати постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 від 13.03.2014 року про відкриття виконавчого провадження по стягненню з мене, ОСОБА_4, виконавчого збору у розмірі 80609,80 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2012 у справі №403/4239/12 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в сумі 806098,03 грн. ОСОБА_4 дізналась про відкриття виконавчого провадження 09.10.2013 року, після отримання з Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ витягу з реєстру речових прав про нерухоме майно, в якому зазначено, що 31.05.2013 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про арешт майна та заборону його відчуження. 20.01.2014 ОСОБА_4 повністю погасила заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором. 24.01.2014 до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документу. 13.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Звертає увагу, що на час виконавчого провадження жодних виконавчих дій Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ не проводилося. Не зважаючи на повернення виконавчого документу без виконання, 13.03.2014 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 80609,80 грн. Також 13.03.2014 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження. Заявник вважає дії державного виконавця такими, що не відповідають діючому законодавству України, оскільки витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно і воно було виконане примусово. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
28.02.2019 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 31.05.2013 відкрито виконавче провадження ВП №38312768 з виконання виконавчого листа №403/4239/12 від 10.07.2012, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 806098,03 грн.
13.03.2014 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову ВП №38312768 про повернення виконавчого документу №403/4239/12 від 10.07.2012, якою встановлено, що в ході примусового виконання рішення 17.07.2013 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, станом на 13.03.2014 року виконавчий збір не сплачено.
На підставі зазначеної постанови ВП№38312768 від 17.07.2013 про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 80609,80 грн., 13.03.2014 відкрито виконавче провадження ВП №42504329 про стягнення вказаної суми із боржника.
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернулась з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999№606-XIV (далі Закон України №606-XIV) та Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон України №1404-VIII), який набрав чинності з 05.10.2016.
Статтею 1 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру, передбачених вказаним Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст 17 Закону України №606-XIV (який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження № 38312768) визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
При цьому, в п. 1 ч. 2 статті 17 Закону України №606-XIV зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що уразі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
З наявних у справі копій матеріалів виконавчого провадження ВП №38312768 судом встановлено, що 31.05.2013 державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38312768 з примусового виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №403/4239/12 від 10.07.2012 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 806098,03 грн.
Як вбачається зі змісту постанови Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 31.05.2013 про відкриття виконавчого провадження № 38312768, на виконання вимог ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України №606-XIV, державним виконавцем надано ОСОБА_4 семиденний строк для самостійного виконання рішення, а також повідомлено останню, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк буде розпочате його примусове виконання із стягненням з неї виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
З матеріалів справи видно, що у визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання рішення, ОСОБА_4 самостійно не виконала рішення щодо сплати на користь ПАТ «УкрСиббанк» 806098,03 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_4 не скористалась своїм правом на добровільне виконання рішення, суд робить висновок, що здійсненні державним виконавцем заходи та вчинені ним в межах виконавчого провадження дії, фактично є діями з примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №38312768.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №705/1836/15-ц судом не приймаються до уваги, оскільки у справі №705/1836/15-ц та у даній справі різні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закон України №606-XIV (в редакції, що була чинною 13.03.2014, тобто на час винесення оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Натомість, як вже було встановлено судом, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 403/4239/12 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 806098,03 грн. було виконано боржником вже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 38312768, а також після закінчення строку на добровільне виконання рішенню суду та вчинення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання вищезазначеного рішення.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що приймаючи оскаржувану постанову від 13.03.2014 про стягнення з ОСОБА_4, як з боржника за виконавчим провадженням ВП №38312768 виконавчого збору в розмірі 80609,80 грн., державний виконавець Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5М діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а сама постанова від 13.03.2014 про стягнення виконавчого збору є правомірною.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 49000, РНОКПП НОМЕР_1) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49029, код ЄДРПОУ 34984509) про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 лютого 2019 року.
Суддя ОСОБА_1