про відмову у відкритті провадження у справі
27 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/505/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Держане підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Держане підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій щодо передачі на реалізацію обтяженого майна: 38/100 ідеальної частки у новоствореному об'єкті нерухомого майна - квартири № 1, загальною площею 171,9 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Із позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що ОСОБА_1 звернулась до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з цивільним позовом про стягнення із ОСОБА_3 боргу у сумі 565 401 грн 59 коп. Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року за даним позовом було відкрито провадження у цивільній справі №159/5172/18. Також, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року у цивільній справі №159/5172/18 вжито заходи забезпечення позову: накладено арешт на 38/100 частки у новоствореному об'єкті нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. На підставі вказаної ухвали 19 листопада 2018 року було проведено державну реєстрацію обтяження визначеного майна. Окрім того, позивач вказує, що судовим рішенням від 21 лютого 2019 року в адміністративній справі №140/400/19 встановлено обставини, які відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, не підлягають доказуванню, зокрема: майно, яке є предметом лоту № 331091 не може бути реалізоване, оскільки знаходиться під обтяженням у виді арешту.
Позивач зазначає, що незважаючи на обтяження майна у виді арешту, державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області передав це майно Держаному підприємству "СЕТАМ" для реалізації шляхом проведення прилюдних торів. При цьому, прилюдні торги (аукціони), проведені 25 лютого 2019 року (лот № 331091) та 18 березня 2019 року (лот № 334506), не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників.
Позивач, вважає дії посадової особи Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо передачі на реалізацію обтяженого майна такими, що суперечать нормам чинного законодавства та, посилаючись на статті 14, 15, 74 Закону України "Про виконавче провадження", просить визнати їх протиправними. Окрім того, посилаючись на ці ж норми, з огляду на те, що вона не є стороною або учасником виконавчого провадження, вважає, що даний спір підсудний Волинському окружному адміністративному суду.
Необхідно зауважити, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій органу державної виконавчої служби щодо передачі обтяженого майна на реалізацію шляхом проведення публічних торгів. При цьому, таке обтяження відбулось на виконання ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року про забезпечення позову у цивільній справі № 159/5172/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Відповідно до частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, метою позову є захист права позивача, як особи, в інтересах якої встановлено обтяження в межах цивільної справи за її позовом, на підставі ухвали про забезпечення позову. При цьому, така ухвала, відповідно до вимог частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України є виконавчим документом.
Вирішення вказаного питання виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції та відноситься до компетенції суду, який видав виконавчий документ.
Також, необхідно звернути увагу, що ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, у справі № 159/5172/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 38/100 ідеальної частки у новоствореному об'єкті нерухомого майна - квартири № 1, загальною площею 171,9 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Тому, суд критично оцінює посилання позивача на преюдиційність обставин, встановлених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №140/400/19, щодо перебування наведеного майна під обтяженням у виді арешту.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
А тому, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Держане підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України слід роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Також роз'яснюємо, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, сплачена сума судового бору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
У зв'язку із відмовою у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом, клопотання позивача про продовження процесуального строку та заява про забезпечення позову не підлягають розгляду.
Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п'ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Держане підприємство "СЕТАМ" про визнання протиправними дій.
Роз'яснити позивачу, ОСОБА_1, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відтак, враховуючи норми частини шостої статті 170 КАС України, позивач з даним позовом повинен звернутися до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою, заявою про забезпечення позову та доданими до них документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович