м. Вінниця
21 березня 2019 р. Справа № 0240/3744/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана В.В.
представників відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: ГУ ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), яким просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.06.18 р. № НОМЕР_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 14.07.2014 р. винесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3В (запис № 21660060003001531). На дату проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивачем було в повній мірі внесено до бюджету всі обов'язкові платежі, у тому числі ЕСВ та єдиний податок. Отже, з 14.07.2014 р. позивач не є підприємцем та, відповідно, не є платником єдиного внеску. За інформацією, яка надавалася Томашпільським відділення Крижопільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, у процесі припинення підприємницької діяльності, відсутня будь - яка заборгованість зі сплати єдиного внеску. Однак, 25.09.2015 р. позивачем отримано лист від Томашпільського відділення Крижопільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, у якому містилася вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 1130-20 від 16.09.2015 р. на суму 5071, 80 грн., яка сплачена у серпні 2016 р.
Попри це, 09.02.2018 р. р. позивач отримав рішення №0001725402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.01.2018 р. У даному рішенні, Могилів-Подільське управління ГУ ДФС у Вінницькій області вирішив застосувати до позивача штраф у розмірі 760, 78 грн. за період з 15.07.13 р. до 05.08.16 р. та нарахувати пеню у розмірі 3 141, 32 (0,1 % від суми недоїмки). Вказане рішення у судовому порядку скасовано.
Однак, контролюючим органом 13.06.2018 р. знову прийнято рішення, яким нараховано штрафні санкції. Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 16.11.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального провадження на 12.12.2018 р.
06.12.2018 р. від представника відповідача надійшов відзив (вх.№56330), в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що за позивачем рахувалась недоїмка, на яку після несвоєчасної сплати нараховано штрафні санкції та пеня.
12.12.2018 р. протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 16.01.2019 р.
02.01.2019 р. представником позивача подано відповідь на відзив та вказано, що має бути проведена не камеральна перевірка для встановлення правильності нарахування та сплати єдиного внеску, а позапланова. Однак, позапланова перевірка контролюючим органом відносно позивача не проводилась. Також вказав, що контролюючим органом після припинення підприємницької діяльності протиправно нараховано єдиний внесок за 2 квартали.
16.01.2019 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.02.2019 р.
Ухвалою суду від 14.02.2019 р. позов залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме пояснення причин пропуску строку звернення до суду.
На виконання даної ухвали позивачем подано заяву, якою просив вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення.
Протокольною ухвалою суду від 21.03.2019 р. прийнято рішення про відмову у задоволені даної заяви, оскільки за наслідком її розгляду та доданих документів, судом встановлено, що строк не пропущено, а тому відсутні підстави для його поновлення.
11.03.2019 р. ухвалою суду продовжено розгляд справи та призначено судове засідання на 21.03.2019 р.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Позивач в судове засідання не з'явився , подавши клопотання (вх. №14650) про розгляд справи за його відсутності, відтак, суд протокольною ухвалою на місці ухвалив здійснити розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення та доводи представників відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
13.06.2018 р. ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення №0027405402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ до ОСОБА_3 застосовано штраф в сумі 417, 66 грн. та нараховано пеню у розмірі 2 971, 25 грн.
Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_3 неодноразово його оскаржував в адміністративному порядку, однак, не отримавши позитивного для себе результату, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-17), платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Із положень статті 25 Закону №2464-17 випливає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Водночас, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, в редакції наказу від 04 травня 2018 року № 469 (далі - Інструкція № 449), визначено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:
- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Отже, як видно з наведених норм, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити внесок у строки і порядку визначеному чинним законодавством, а у разі несплати чи несвоєчасної сплати нараховується пеня та штраф, про що приймається рішення.
При цьому, відповідно до пункту 177.11 статті 177 ПК України, у разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Так, судом встановлено, що 29.10.2009 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
14.07.2014 р. до ЄДРЮОФОПГФ внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3В (запис № 21660060003001531).
У період 2013-2014 роки за позивачем, як фізичною особою - підприємцем рахувалась заборгованість/недоїмка по сплаті ЄСВ, яка відображена в картці платника, зокрема :
- IV квартал 2013 р. - в сумі 1 218, 67грн.;
- I квартал 2014 р. - в сумі 1267, 95 грн.;
- II квартал 2014 р. - в сумі 1267, 95 грн.;
- за липень 2014 р. - в сумі 422, 65 грн.
Загальна сума несплаченої недоїмки за вказаний період склала 4177, 22 грн.
ФОП ОСОБА_3 погашено даний борг в сумі 5071, 80 грн. лише 05.08.2016 р. Переплата склала 894, 58 грн., яка контролюючим органом скоригована та при проведені розрахунку штрафних санкцій не взята до уваги та не включена до розрахунку.
Так, як свідчать витяги з карток особового рахунку та розрахунку до оскаржуваного рішення, відповідачем нараховано штраф за IV квартал 2013 р., I, II квартал та липень 2014 р. (тобто за час, коли позивач був підприємцем) в розмірі 10% на кожну несвоєчасно сплачену недоїмку окремо в загальній сумі 417, 66 грн.
Водночас, контролюючим органом нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, виходячи з наступного розрахунку:
- 1218, 67 грн. (сума несплаченої недоїмки за ІV кв. 2013 р., граничний день сплати 20.01.2014 р.) х 940 прострочених дні (фактично сплачено 5.08.2016 р.) х 0,1% = 1028, 50 грн.;
- 1 267, 95 грн. (сума несплаченої недоїмки на І кв. 2014 р., граничний день сплати 22.04.2014 р.) х 850 прострочених дні (фактично сплачено 5.08.2016 р.) х 0,1 % = 939, 96 грн.;
- 1 267, 95 грн. (сума несплаченої недоїмки на І кв. та липень 2014р., граничний день сплати 14.07.2017 р.) х 739 прострочених дні (фактично сплачено 5.08.2016 р.) = 951, 46 грн.;
Окрім того, ФОП ОСОБА_3 за III квартал 2013 р. сплатив недоїмку в сумі 1170,93 грн. лише 11.10.2013 р., тобто з порушенням строків. Відтак, на дану суму також нараховано пеню в розмірі 51, 32 грн.
Отже, загальна сума нарахованої пені складає 2 971, 24 грн.
Оцінюючи доводи сторін щодо правомірності застосування штрафних санкцій та пені після припинення підприємницької діяльності, суд вказує на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Отже, з наведених норм видно, що реєстрація припинення підприємницької діяльності не припиняє зобов'язань особи щодо сплати боргу, який виник під час здійснення такої та не звільняє від відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.
Стосовно доводів позивача щодо необхідності проведення позапланової перевірки для визначення правильності, своєчасності нарахування ЄСВ та штрафних санкцій, то вони спростовуються положеннями статті 25 Закону №2464-17 та підпунктом 2 пункту 2 розділу 7 Інструкції № 449, які процитовані вище. Зазначені норми не вимагають проведення будь-яких перевірок при прийнятті рішення про застосування відповідних санкцій, у разі наявності несвоєчасно погашеної заборгованості.
Відтак, оцінюючи спірне рішення, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством - відсутні. Водночас, за наявності несвоєчасно сплаченого під час здійснення підприємницької діяльності боргу, контролюючий орган правомірно застосував санкції, відображені в оскаржуваному рішенні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 (вул. Наволошена, 94, с.Липівка, Томашпільський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_2).
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 39402165 ).
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна