25 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/2551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М., Тищенко А.І.
від 25.02.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Базис Гарант"
про стягнення 10 000 000, 00 грн
Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулося 15.03.2019 до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 911/2551/18.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2019 у справі визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" мотивована тим, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 911/2551/18 прийнята з порушенням статті 129 Конституції України, частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки таким чином обмежується право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Підставою для постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 25.02.2019 у справі № 911/2551/18 про повернення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2018 стало невиконання заявником вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.02.2019, якою у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2018 у справі № 911/2551/18 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення зазначених в ній недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн та клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.
Скаржником не заперечується, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 05.02.2019 щодо надання доказів сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн ним не виконано, однак, вважає, що судом неправомірно відмовлено в задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору, так як суд апеляційної інстанції мав врахувати, що скаржник не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку із арештом коштів на його рахунках.
Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Згідно частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статі 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт у встановлений судом в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №911/2551/18 строк не усунув недоліки апеляційної скарги.
При цьому відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.12.2018 у справі №911/2551/18, у зв?язку з тим, що апелянтом не надано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання. які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Таким чином, суд, використовуючи свої дискреційні повноваження, у конкретній справі, на підставі поданих заявником доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У той же час доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" спрямовують суд касаційної інстанції до втручання у фактичну складову судового рішення, яке прийняте судом апеляційної інстанції, тобто до необхідності переоцінки висновків суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості заявленого скаржником клопотання.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 911/2551/18, оскільки правильне застосування апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі № 911/2551/18.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець