Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3740/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області, м. Харків
про тлумачення змісту правочину
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №28 від 02.01.2019 року
відповідача - ОСОБА_2, дов.№2 від 10.01.2019 року
Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області, м. Харків про тлумачення змісту правочину.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 28 січня 2019 року на 12:00 годин.
25 січня 2019 року через канцелярію суду, Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області подано клопотання (вхідний № 2181) про відкладення підготовчого засідання, яке судом задоволено.
Протокольною ухвалою від 28 січня 2019 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 19 лютого 2019 року на 11:20 годин.
18 лютого 2019 року через канцелярію суду, Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області подано відзив (вхідний № 4260) на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2019 року продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву (вхідний № 4260 від 18 лютого 2019 року) на позовну заяву до 18 лютого 2019 року та приєднано відзив до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 19 лютого 2019 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 04 березня 2019 року на 15:30 годин.
27 лютого 2019 року через канцелярію суду, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано відповідь (вхідний № 5234) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 04 березня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 березня 2019 року на 11:20 годин.
11 березня 2019 року через канцелярію суду, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради подано клопотання (вхідний № 6112) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє.
Протокольною ухвалою від 12 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2019 року до 12 годин.
Протокольною ухвалою від 19 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 21 березня 2019 року до 12 годин.
Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
22 серпня 2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивачем, орендодавцем) та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950.
Згідно пункту 1.1. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1456,43 кв.м. (Майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 146-В та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (Балансоутримувача). Право на оренду майна отримано орендарем на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 2565 від 25 липня 2012 року.
Відповідно до пункту 1.2. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 22 серпня 2012 року майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу.
Згідно пункту 3.1. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 вартість об'єкту оренди визнається на підставі висновку про вартість майна і складає 2998315 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. станом на 02 липня 2012 року.
Відповідно до пункту 3.2. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 22 серпня 2012 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 566/11.
Орендна плата за базовий місяць - липень 2012 року розраховується згідно з додатком до цього договору і складає 24935,99 грн. без ПДВ.
Ставка орендної плати складає 10%.
Згідно пункту 3.7. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 передбачено, що орендна плата перераховується: 30% на поточний рахунок балансоутримувача; 70 % до міського бюджету.
Відповідно до пункту 2.1. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 22 серпня 2012 року передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту-приймання передачі майна.
22 серпня 2012 року сторони договору оренди склали акт прийому - передачі нежитлового приміщення (будівлі).
13 вересня 2012 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Благовіст" Харківської області, як сторони договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 від 22 серпня 2012 року, уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди № 4950 від 22 серпня 2012 року нежитлового приміщення.
Згідно пункту 1 даної угоди пункти 1.2. та 3.2. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 від 22 серпня 2012 року викладено в наступній редакції:
1.2. Майно передається в оренду з метою використання: приватний навчальний заклад - 53,5 кв.м., дитячий клуб - 113,6 кв.м., дошкільний навчальний заклад - 1289,33 кв.м.
3.2. Ставка орендної плати складає 10%, 5%, 1%.
Також, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області були укладені додаткові угоди до договору, відповідно до яких термін дії договору оренди було пролонговано до 22 серпня 2014 року, а потім - до 22 серпня 2015 року.
Відповідно до додаткової угоди, яка набрала чинності 22 серпня 2015 року, укладеної між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області, пункти 3.1., 3.2. та 10.1. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 від 22 серпня 2012 року були викладені у наступній редакції:
"3.1. Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 5967810,00 грн. станом на 18 серпня 2015 року.
3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропозиції її розподілу, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23 грудня 2011 року № 566/11.
Орендна плата за базовий місяць - липень 2015 року становить 8168,93 грн. без ПДВ.
Ставка орендної плати складає 10%, 5%, 1%.".
"10.1. Цей договір діє до 22 липня 2018 року".
Рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 566/11 від 23 грудня 2011 року затверджена Методика розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, якою встановлено розмір орендних ставок за використання нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Харківської області від 23 грудня 2011 року №566/11 кореспондується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".
Згідно статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
За позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області, м. Харків, Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради, м. Харків про розірвання договору, виселення, стягнення грошових коштів в розмірі 245379,52 грн. (справа № 922/4561/16): у позові відмовлено у повному обсязі (постанова Верховного суду України від 12 липня 2018 року).
Судами трьох інстанцій в справі № 922/4561/16 встановлено, що позивачем не доведено наявності заборгованості у відповідача (Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області) з орендної плати, яка б давала підстави для розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаного ним приміщення, відтак права позивача не порушені.
У цій справі суд встановив, що є дійсною та ніким не скасована додаткова угода, що набула чинності 22 серпня 2015 року та діє до 22 липня 2018 року з встановленими орендними ставками 10%, 5%, 1%.
У відповідності до Методики № 566/11 спочатку визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди.
До зазначеної додаткової угоди додано розрахунок орендної плати до договору за базовий місяць - липень 2015 року, який скріплено підписами та печатками сторін та затверджено заступником начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Зазначеним розрахунком орендної плати до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) 4950 від 22 серпня 2012 року чітко визначено, що ставка орендної плати за приміщення 1 - складає 10%, приміщення 2 - 5%, приміщення 3 - 1%, а також визначено площі приміщень, відповідно до яких застосовуються ставки орендної плати.
Розархунок за базовий місяць липень 2015 року розрахований з наступного: за приміщення 1-5967810, 00/12/1456,43 X 53,50 X 10% X1,000 =1826,83 грн.; за приміщення 2-5967810, 00/12/1456,43 X 113,60 X 5% X1,000 =1939,51 грн.; за приміщення 3-5967810, 00/12/1456,43 X 1289,33 X 1% X1,000 =4402,59 грн., що в сумі складає 8168,93 грн.
Наведене свідчить про те, що саме позивачем здійснено розрахунок орендної плати із зазначенням у формулі розміру орендованого приміщення та процентної ставки.
Тобто, укладаючи додаткову угоду від 22 серпня 2015 року, зміст якої передбачає розмежування розмірів ставок орендної плати (10 %, 5%, 1%), та визначаючи кінцеву суму базового місяця за липень 2015 року, сторонами було узгоджено чіткі умови розрахунків, які не підлягають подвійному тлумаченню з боку сторін. З огляду на цілковиту ясність викладення базової суми для розрахунку розміру орендної плати Харківський приватного навчально-виховний комплекс "Благовіст" Харківської області правомірно здійснював подальший розрахунок таких сум, спираючись на розмір базового місяця липень 2015 року у сумі 8168,93 грн. Вказаний факт встановлено судами в межах справи №922/4561/16.
Крім того судами зазначено, що орендар зобов'язаний сплачувати оренді платежі в розмірі, визначеною сторонами у договорі оренди оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 від 22 серпня 2012 року та додаткової угоди від 22 серпня 2015 року, виходячи з розміру за базовий місяць липень 2015 року - 8168,93 грн, індексуючи її в подальшому за кожний місяць користування, та встановили факт належного виконання відповідачем умов договору оренди.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У статті 632 Цивільного кодексу України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Стаття 14 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною 3 статті 213 Цивільного кодексу України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а не після його тривалого виконання сторонами.
Аналогічний висновок викладено Постанові Вищого господарського суду України від 20 липня 2017 року у справі № 905/2432/16.
Зі змісту укладеного договору оренди вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо предмету договірного зобовязання, майна, що передається в оренду, а також розміру орендної плати та строку оренди.
Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, зареєстрований у встановленому законом порядку.
Наведене свідчить про відсутність в пункті 3.2 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4950 від 22 серпня 2012 року з урахуванням додаткової угоди незрозумілих понять, термінів, слів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.
Фактично, позовні вимоги позивача спрямовані на оспорення окремих частин правочину та на втручання та надання оцінки Постановам та рішенням судів в межах справ 922/1772/15, 922/382/16, 922/4561/16.
Таким чином суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи свідчать про те, що позивачем фактично порушено питання про встановлення судом ставки орендної плати, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину та не відноситься до компетенції суду.
Так, при вирішенні питання щодо тлумачення змісту правочину, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити, в чому саме полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування статті 213 Цивільного кодексу України
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, наявність яких відповідно до положень чинного законодавства є підставою для тлумачення пункту 3.2. договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4950 від 22 серпня 2012 року з урахуванням додатковї угоди до нього від 22 серпня 2015 року. Розмір та процентна ставка визначена саме позивачем у договорі оренди, а належність виконання відповідачем зобов'язань встановлено судом в межах справи № 922/4561/16.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "28" березня 2019 р. р.
Суддя ОСОБА_3