20 березня 2019 року Справа № 926/33/19
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”
про стягнення 10097429,29 грн.
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Марущак Л.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність 14-16 від 16.01.2019 р.
від відповідача - ОСОБА_2, ордер ЧЦ №25331 від 07.02.2019 р.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” завернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у сумі 10097429,29 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 31 січня 2014 року між сторонами було укладено договір № 2740/14-КП-38 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 5450317,38 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконав несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 4233648,44 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу за період з 15.02.2014 по 30.05.2018 нараховано пеню у сумі 899078,31 грн., 3 % річних у сумі 485259,76 грн., інфляційні втрати у сумі 4479442,78 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач, складає 10097429,29 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10 січня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та задоволено клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 24 січня 2019 року відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2019 року.
Представником відповідача 11 лютого 2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що позовні вимоги викладені в позовній заяві не визнає та просить суд у їх задоволенні відмовити повністю, так як між сторонами під час розгляду справи укладено договір про реструктуризацію заборгованості.
Ухвалою від 20 лютого 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2019 року.
26 лютого 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, а 04 березня 2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.
04 березня 2019 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 20 березня 2019 року.
Судове засідання 20.03.2019 року проводилось в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 20 березня 2019 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовний заяві. Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь позивача на відзив.
Так, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
31 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (покупець) було укладено договір № 2740/14-КП-38 купівлі-продажу природного газу. В подальшому до означеного договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 23.04.2014 року, № 2 від 19.05.2014 року, № 3 від 13.06.2014 року, № 4 від 09.09.2014 року, № 5 від 28.11.2014 року, № 6 від 04.12.2014 року.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
На виконання умов договору, позивач протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 5450317,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у січні-квітні та жовтні-грудні 2014 року (порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору), позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 4233648,44 грн. основного боргу, 899078,31 грн. пені, 485259,76 грн. 3% річних, 4479442,78 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення основний борг в сумі 4233648,44 грн., пеню в сумі 899078,31 грн., 3% річних в сумі 485259,76 грн., інфляційні втрати в сумі 4479442,78 грн.
30 листопада 2016 року набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Згідно з ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 січня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (кредитор) та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (покупець) було укладено договір № 107/3/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідно до п. 1 вказаного договору, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 р. та не погашена до 31.12.2016 р. згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 31.01.2014 р. № 2740/14-КП-38, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації, становить 4233648,44 грн. (п. 3 договору № 107/3/1730-РЗ від 23.01.2019 року), що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Сторони погодили, що укладений договір про реструктуризацію не припиняє зобов'язання боржника (не є новацією) за договором від 31.01.2014 р. № 2740/14-КП-38 (п. 8 договору про реструктуризацію).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та погодження з гарантом і діє до 01.01.2024 року.
У додатку до вищевказаного договору сторони погодили Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла станом на 01.07.2016 р. та не погашена до 31.12.2016 р.
Як додаток №1 до договору від 23 січня 2019 №107/3/1730-РЗ сторонами підписано Акт звіряння розрахунків станом на 02.01.2019 р., згідно з яким сальдо на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» складає 4233648,44 грн.
Окрім того, згідно з договором про надання місцевої гарантії № 107/3/1730-МГ від 23 січня 2019року Чернівецька міська рада виступила гарантом виконання міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ № 107/3/1730-РЗ від 23 січня 2019 року перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4233648,44 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У зв'язку із простроченням оплати вартості газу, поставленого у 2014 році, відповідачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 899078,31 грн., 3% річних в сумі 485259,76 грн., інфляційні втрати в сумі 4479442,78 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
З огляду на те, що заборгованість за поставлений у 2014 році газ згідно договору № 107/3/1730-РЗ від 23 січня 2019 року реструктуризована, нараховані за прострочення вказаної заборгованості пеня в сумі 899078,31 грн., 3% річних в сумі 485259,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 4479442,78 грн. підлягають списанню згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Судом встановлено, що відповідачем поетапно виконуються умови договору про реструктуризацію без прострочення виконання платежів згідно графіка, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень № 000-000608 від 28 січня 2019 року про сплату 70560,80 грн. та № 000-001420 від 25 лютого 2019 року про сплату 70560,80 грн., призначенням в яких вказано «Оплата за договором № 107/3/1730-РЗ від 23.01.2019 року реєстр заборг за газ».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 899078,31 грн., 3% річних в сумі 485259,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 4479442,78 грн. слід відмовити повністю.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена сума судового збору підлягатиме поверненню особі, яка його сплатила, у випадку подання нею відповідного клопотання.
Решту судових витрат по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 222, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основного боргу у сумі 4233648,44 грн.
2. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені у сумі 899078,31 грн., 3% річних у сумі 485259,76 грн., інфляційних втрат у сумі 4479442,78 грн.
У судовому засіданні 20 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 28 березня 2019 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок