28 березня 2019 року
м. Тернопіль
Справа № 921/186/13-г
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянувши: Скаргу №14/5-892в від 20.03.2019 (вх.№5159 від 25.03.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ на дії державної виконавчої служби
стягувач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ.
боржник: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Олександра Довженка, 14а, м. Тернопіль.
орган ДВС: Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби, 46001, м.Тернопіль, вул.Князя Острозького, 14.
про:
- прийняти скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії державної виконавчої служби, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226;
- поновити процесуальний строк на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження ВП №39060226;
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 24.04.2014 ВП №39060226;
- зобов'язати Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби усунути порушення щодо закінчення ВП №39060226 та повідомити суд і Стягувача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду даної скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
по справі №921/186/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ.
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль.
про стягнення 37 458 352 грн. 87 коп. боргу за переданий природний газ, 231565 грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 985298 грн. 76 коп. - 3% річних та 3 130 304 грн. 42 коп. пені.
Суть справи.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 21155959) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, (код ЄДРПОУ 20077720) - 198248 грн. 46коп. - пені, 231565 грн. 28 коп. - втрат від інфляційних процесів, 985298 грн.76 коп. - три відсотки річних, 6597 грн.98 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року по справі № 921/186/13-г рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 судом було видано відповідний наказ від 01.07.2013.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013 за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 скасовано в частині відмови у позові щодо стягнення 2592911 грн. 26 коп. пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Розпорядженням голови Господарського суду Тернопільської від 11.09.2013 справу №921/186/13-г передано на новий розгляд суду у складі судді Стадник М. С.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013 року позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 144 001 грн. 15 коп. пені, в частині стягнення 2986303 грн. 27 коп. пені в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 по справі №921/186/13-г рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 рішення господарського суду Тернопільської області від 11.11.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 скасовано в частині відмови в стягненні 2592911 грн. 26 коп. пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Тернопільської області від 13.06.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого справу №921/186/13-г передано на новий розгляд суду у складі судді Хома С.О.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720: 1197 331 грн. 40 коп. - пені, 62 222 грн. 02 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат, в решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 рішення господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2014 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 судом було видано відповідний наказ від 04.11.2014.
25.03.2019 до Господарського суду Тернопільської області надійшла Скарга № 14/5-892в від 20.03.2019 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби, в якій просить суд:
- прийняти скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії державної виконавчої служби, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226;
- поновити процесуальний строк на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження ВП №39060226;
- визнати неправомірною та скасувати постанову від 24.04.2014 ВП №39060226;
- зобов'язати Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби усунути порушення щодо закінчення ВП №39060226 та повідомити суд і Стягувача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду даної скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову від 24.04.2014 про закінчення виконавчого провадження ВП №39060226 в ході примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 01.07.2013 №921/186/13-г, оскільки за даними бухгалтерського обліку скаржника станом на 20.03.2019 за боржником по договору від 30.09.11 №14/206/08 рахується борг у сумі 2 537 262,75 грн.
Як визначається в ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаржник у поданій скарзі зазначає, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13.08.2018 звернулося до органу ДВС із запитом №14/5-2221в щодо стану виконавчого провадження ВП №39060226.
На зазначений запит на адресу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувача) 10.09.2018 від Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби надійшов Лист №42776/03 від 06.09.2018, про що свідчить штамп канцелярії скаржника від 10.09.2018 Вх. № 9949/12-18, яким скаржнику було повідомлено про те, що виконавче провадження № 39060226 з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 06.06.2016 № 921/186/13-г було закінчено 24.04.2014 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент закінчення виконавчого провадження) та винесено відповідну постанову, оскільки згідно платіжних доручень борг боржником оплачено в повному розмірі, копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження. Крім того, повідомлено, що виконавче провадження № 39060226 з примусового виконання наказу №921/186/13-г від 06.06.2016 року Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ПАТ «Тернопільміськгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 198 248, 46 грн. пені, 231565, 28 грн. витрат від інфляційних процесів, 985 298, 76 грн. - три відсотки річних, 6597, 98 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, - знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання, тому надати докази надсилання на адресу стягувача не являється можливим.
Про порушення свого права, а саме про винесення постанови від 24.04.14 про закінчення ВП№39060226, стягувач дізнався лише із відповіді ДВС від 06.09.18 №42776/03, яка надійшла на адресу стягувача 10.09.18 і тому вважав, що саме строк на оскарження вищезазначеної постанови рахувався з дня отримання відповіді від ДВС. У зв'язку з чим, подав Скаргу від 20.09.18 №14/5-2784в згідно ст. 341 ГПКУ без клопотання про поновлення строку на оскарження. Тобто, стягувач вважав, що така форма захисту своїх прав є законною.
Однак ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.09.18 зазначену скаргу залишено без розгляду, яка в подальшому постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.18 залишена без змін. 28.02.19 ухвалою Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з чим скаржник повторно завернувся із скаргою до Господарського суду Тернопільської області із заявою викладеній у поданій скарзі №14/5-892в від 20.03.2019 про поновлення процесуального строку на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226.
В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226 скаржник посилається на те, що ключовим аргументом який має слугувати суду для поновлення строку на оскарження постанови щодо закінчення виконавчого провадження є відсутність інформації у Стягувача про існування постанови про закінчення ВП№39060226 від 24.04.14. ДВС всупереч ст.49 Закону України про виконавче провадження (редакція чинна на момент винесення постанови) упродовж трьох днів з моменту винесення постанови не надіслав її копію Стягувачеві. Таким чином у Стягувача були відсутні підстави для подання скарги на дії ДВС, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №39060226. Зауважує, що поважність причини пропуску процесуальних строків визначає сам суддя керуючись ст. 73 ГПК України. На практиці поважними причинами можуть слугувати хвороба, випадки, коли особа не знала і не могла знати про пропуск строків тощо. В цьому випадку Стягувач не знав і не міг знати про порушення своїх прав і лише взнав про це із відповіді ДВС. Окрім того, вважає, що наведенні аргументи є вагомими та мають слугувати суду для поновлення процесуального строку для подання скарги на дії органів ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Зазначає, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Новий Касаційний господарський суд підтвердив право суду на власний розсуд приймати рішення за клопотанням учасника справи щодо поновлення процесуального строку. Тобто, ГПК не визначає переліку обставин, на підставі яких суд має право беззастережно відновлювати пропущений строк, або аналогічного переліку, коли не має права. У такому питанні і проявляється влада суду: в одному випадку суд має право відмовити у відновленні строку через день після його спливу, в іншому - може відновити строк навіть через декілька років. ВС/КГС підкреслює, що висновок суду щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку повинен бути МОТИВОВАНИМ. А це важливо, оскільки немотивований або недостатньо мотивований висновок може бути скасований судом вищої інстанції знову ж таки з формальних міркувань.
Положеннями ч. 2 ст. 30 «Строк здійснення виконавчого провадження» Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження - 30.07.2013) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що обов'язок державного виконавця провести виконавчі дії прямо передбачений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження), та визначений строк їх виконання - протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про можливе порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
У відповідності до п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Як визначається ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як визначається ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вказані заявником причини пропуску процесуального строку ("стягувач не знав і не міг знати про порушення своїх прав і лише дізнався про це із відповіді ДВС") не є поважними та такими, що обумовлюють наявність підстав для поновлення процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226. А отже зазначене стягувачем обґрунтування клопотання не є поважною причиною пропуску процесуального строку. Інших обставин, які унеможливлювали звернення до суду зі скаргою на дії органу ДВС, скаржник не навів.
При цьому, слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Таким чином скаржник, як сторона виконавчого провадження, мав право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження безпосередньо у відповідному органі ДВС як і мав право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження.
Скаржником у поданій скарзі не наведено жодних вагомих причин з підтверджуючими доказами, чому подавши ще в 2013 році заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду, стягувач не цікавився ходом виконання аж до 13.08.2018 (надіслано запит №14/5-2221в до органу ДВС щодо стану виконавчого провадження ВП №39060226). Також жодних листів, звернень в орган ДВС з 30.07.2013 до 13.08.2018 щодо надання інформації про стан виконання скаржник до скарги не надає. Також скаржник не надає жодних доказів на підтвердження того, що спірна постанова не була отримана взагалі стягувачем.
Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Проте скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на подання скарги на дії державної виконавчої служби, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до поданої Скарги №14/5-892в від 20.03.2019 (вх.№5159 від 25.03.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" скаржником не додано документів, що підтверджують викладені в скарзі обставини, а саме доказів про проведення органом ДВС будь - яких виконавчих дій, зокрема і оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226.
Як вбачається із Листа №42776/03 від 06.09.2018 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ще в 2013 році було відкрито виконавче провадження №39060226 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2013 № 921/186/13-г та беручи до уваги встановлений ч. 2 ст. 30 названого Закону шестимісячний строк протягом якого державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення суду, десятиденний строк для подання скарги на дії виконавчої служби щодо виконання рішення суду у даній справі на час звернення скаржника з даною скаргою сплив.
За таких обставин, скаржником пропущено встановлений законодавством десятиденний строк звернення із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що встановлений десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги пропущення скаржником процесуального строку на оскарження дій державної виконавчої служби, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.14 ВП№39060226, зважаючи на відсутність станом на даний час підстав для його поновлення, суд вважає за необхідне відмовити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226, яка міститься у Скарзі №14/5-892в від 20.03.2019, а Скаргу №14/5-892в від 20.03.2019 (вх.№5159 від 25.03.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 118, 234, 235, 339, 340, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на оскарження постанови від 24.04.14 ВП№39060226, яка міститься у скарзі №14/5-892в від 20.03.2019.
2.Скаргу №14/5-892в від 20.03.2019 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ) на дії органу державної виконавчої служби залишити без розгляду.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
4.Дана ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу підписано: 28 березня 2019 року
Суддя С.О. Хома