79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.03.2019 Справа № 914/38/16
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м.Львів
про стягнення 3 833 602, 00 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1- адвокат;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про стягнення 3 833 602, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/38/16 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 280 784, 75 грн пені, 157 530, 01 грн 3% річних та 1 395 287, 24 грн інфляційних втрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 у справі № 914/38/16 рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 скасовано, а справу № 914/38/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
За результатами нового розгляду справи № 914/38/16 рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 280 784, 75 грн пені, 157 530, 01 грн 3% річних та 1 395 287, 24 грн інфляційних втрат.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 914/38/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/38/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Підставами для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 914/38/16 та направлення справи на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що при розгляді вказаної справи суди не взяли до уваги договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 та не надали жодної оцінки наявній в матеріалах справи копії платіжного доручення про перерахування 20 799 000, 00 грн, які за твердженням відповідача були перераховані на виконання договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375.
За вказівкою Верховного Суду, під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясувати обставини щодо укладення договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, з'ясувати чи є його сторонами позивач та відповідач, а також дослідити умови договору на предмет того, чи змінювалися у випадку укладення останнього порядок та строки взаєморозрахунків за придбану у квітні - листопаді 2015 року за договором від 14.11.2006 про постачання електричної енергії № 90035 електричну енергію та, як результат - встановити наявність чи відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період. Крім того, під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити обставини щодо поширення чи непоширення на спірні правовідносини положень вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набув чинності 30.11.2016.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи касаційної інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою суду від 18.09.2018 справу № 914/38/16 було прийнято до нового розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2018.
Представник позивача в судове засідання 01.10.2018 з'явився, надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 01.10.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, клопотання про витребування доказів, клопотання про призначення експертизи, а також клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвало суду від 01.10.2018 відкладено підготовче засідання на 17.10.2018. В підготовчому судовому засіданні 17.10.2018 оголошено перерву до 06.11.2018.
В підготовче судове засідання 06.11.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання. Для надання можливості відповідачу подати письмові пояснення з врахуванням письмової позиції позивача та у зв'язку з неявкою представника відповідача, суд ухвалою від 06.11.2018 відклав підготовче засідання на 20.11.2018. В судовому засіданні 20.11.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву до 10.12.2018.
Представник позивача в судове засідання 10.12.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав письмову позицію щодо заявлених відповідачем клопотань та пояснень. Представник відповідача в судове засідання 10.12.2018 з'явився, через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі. Ухвалою суду від 10.12.2018 відкладено підготовче засідання на 26.12.2018.
Представник позивача у судове засідання 26.12.2018 з'явився, щодо клопотань відповідача про залучення третіх осіб, про витребування доказів та про призначення експертизи заперечив. Представник відповідача у судове засідання 26.12.2018 з'явився, заявлені раніше клопотання про залучення третіх осіб, про витребування доказів та про призначення експертизи підтримав. Суд ухвалою від 26.12.2018 відмовив в задоволенні клопотань відповідача про залучення третіх осіб до участі у справі, про витребування доказів, про призначення експертизи у справі, а також закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 21.01.2019.
В судове засідання 21.01.2019 представник позивача з'явився, через канцелярію суду подав письмову заяву по справі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про заміну первісного позивача правонаступником. Ухвалою суду від 21.01.2019 відкладено розгляд справи по суті на 20.02.2019.
Представники сторін в судове засідання 20.02.2019 не з'явилися. На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника. Ухвалою суду від 20.02.2019 відкладено розгляд справи по суті на 14.03.2019. В судовому засіданні 14.03.2019 оголошено перерву до 20.03.2019.
Представник позивача в судове засідання 20.03.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 20.03.2019 з'явився, підтримав раніше подане клопотання від 21.01.2019 про здійснення процесуального правонаступництва позивача. Також, долучив до матеріалів справи пояснення до вказаного клопотання. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що на виконання Закону України «Про ринок електричної енергії», для забезпечення юридичного відокремлення діяльності оператора системи розподілу від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання, було створено ТзОВ «Львівенергозбут», яке отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії та з яким відповідач 28.12.2018 уклав договір № 90035/03-1106Т про постачання електричної енергії. За таких обставин, відповідач вважає, що відповідно до ст. 52 ГПК України, позивача у справі слід замінити його правонаступником - ТзОВ «Львівенергозбут».
Позивач щодо заявленого відповідачем клопотання заперечив у своїх поясненнях від 28.02.2019 зазначивши, що жодного відношення до правовідносин сторін, які стосуються договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035, за яким позивач пред'явив позовну вимогу до відповідача у цій справі, ТзОВ «Львівенергозбут» немає. ПАТ «Львівобленерго» не припинило своєї діяльності та є належним позивачем у справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Суд звертає увагу, що предмет спору у даній справі стосується відносин сторін щодо виконання умов договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035 за період 2015 року. Оскільки суду не представлено доказів припинення діяльності ПАТ «Львівобленерго» чи переходу його прав та обов'язків, які стосуються зазначеного договору до іншої особи, суд не вбачає підстав для здійснення правонаступництва позивача у даній справі. З огляду на зазначене, суд відхиляє клопотання позивача у зв'язку із його необґрунтованістю.
Водночас суд зазначає, що позовна заява у даній справі була подана Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” у 2016 році, однак, під час розгляду даної справи позивач змінив своє найменування на Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго”, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.03.2019 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Позиція позивача.
Публічне акціонерне товариство Львівобленерго” звернулося в господарський суд з позовом до Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” про стягнення 3 833 602, 00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.11.2006 між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії № 90035 разом з додатками до нього, за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Позивач стверджує, що на підставі вказаного договору він, протягом березня-листопада 2015 року, постачав відповідачу електричну енергію та виставляв рахунки для оплати, які уповноважений представник відповідача отримував під розписку.
Згідно п. 2.3.3. договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору № 2 “Порядок розрахунків” та № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Відповідно до п. 5 додатку до договору № 2 «Порядок розрахунків», остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Пунктом 7 «Порядку розрахунків» сторонами визначено тривалість періоду для оплати отриманих рахунків, яка має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до умов п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за умовами п. 8 «Порядку розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Позивач, керуючись вказаними умовами договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за поставлену позивачем електроенергію у період з березня по листопад 2015 року, нарахував відповідачу за прострочення сплати вартості електроенергії 2 280 784, 75 грн - пені (за період з 05.06.2015 по 30.11.2015), 157 530, 01 грн - 3 % річних та 1 395 287, 24 грн - інфляційних втрат (за період з 06.04.2015 по 30.11.2015) та звернувся до суду із вимогою про стягнення вказаних сум.
Відповідно до письмових пояснень позивача щодо вказівок Верховного Суду наведених у постанові від 17.05.2018 у справі № 914/38/16, останній підтвердив, що позивач та відповідач є сторонами договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, фінансування по якому пройшло 17.12.2015. Позивач посилається на Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, за умовами п. 2 якого перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки та не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. На думку позивача, укладення договору про проведення сторонами взаєморозрахунків та проведення по ньому фінансування 17.12.2015 в підтвердження його дійсності, здійснено за межами предмету позову щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідачем, та відношення до спору не має.
Щодо вказівки Верховного Суду про дослідження судом обставин можливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набув чинності 30.11.2016 позивач, здійснивши аналіз вказаного закону у своїх письмових поясненнях зазначив, що положення вказаного закону щодо умов та підстав списання штрафних санкцій на даний спір не впливають та жодного відношення до правовідносин, що склалися між сторонами не мають.
Позиція відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що розрахунок з позивачем за поставлену електричну енергію у 2015 році відповідач здійснив у порядку та строки, передбачені у підписаному сторонами договорі про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375. В підтвердження зазначеного відповідачем долучено копію платіжного доручення від 17.12.2015 № 39 про перерахування ним суми коштів в розмірі 20 799 000, 00 грн на рахунок позивача, в якості погашення заборгованості за електроенергію за 2015 рік згідно договору від 14.11.2006 № 90035 та договору від 26.11.2015 № 68/375. У договорі про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідач також просить суд застосувати до спірних правовідносин положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, оскільки вважає, що згідно норм вказаного закону, за умови повної оплати відповідачем заборгованості за поставлену електроенергію до набрання чинності вказаним законом, нараховані позивачем суми пені, інфляції та 3 % річних підлягають списанню.
Обставини справи встановлені судом.
14.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго”, а у зв'язку із зміною найменування перейменоване в Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго”) (позивач, за договором - постачальник) та Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал” (відповідач, за договором - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90035 (далі - договір), разом з додатками до нього, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
На виконання умов договору, позивач в період з березня по листопад 2015 року поставив відповідачу електроенергію та виставив рахунки на її оплату, які були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить його підпис на вказаних рахунках.
За умовами п. 2.3.3. договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 “Порядок розрахунків” та № 9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Згідно п. 1 «Порядку розрахунків», який є додатком № 2 до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Як встановлено сторонами у п. 2 «Порядку розрахунків», розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ (п. 5 «Порядку розрахунків»).
Пунктом 7 «Порядку розрахунків» сторонами визначено тривалість періоду для оплати отриманих рахунків, яка має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідач за поставлену позивачем електроенергію у період березня-листопада 2015 року у строки визначені договором не оплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем (відповідно до акту звірки для проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору від 14.11.2006 № 90035 станом на 01.11.2015 становила суму 20 799 349, 26 грн).
26.11.2015 ПАТ «Львівобленерго», як сторона шоста та ЛМКП «Львівводоканал», як сторона п'ята, разом із Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Державним підприємством «Енергоринок», Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» підписали договір про організацію взаєморозрахунків № 68/375, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”, відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 375 (надалі - договір від 26.11.2015 № 68/375), оригінал якого долучено до матеріалів справи.
Умовами п. 8 договору від 26.11.2015 № 68/375 передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 20 799 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 3 466 500, 00 грн, для погашення заборгованості за поставлену електричну енергію за 2015 рік згідно з договором від 14.11.2006 № 90035.
З метою виконання договору сторони зобов'язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч. 2 п. 15 договору від 26.11.2015 № 68/375).
Відповідно до п. 18 та п. 19 договору від 26.11.2015 № 68/375, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування.
Згідно з п. 20 договору від 26.11.2015 № 68/375, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання п. 8 договору від 26.11.2015 № 68/375, відповідачем було перераховано кошти на рахунок позивача в розмірі 20 799 000, 00 грн згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № 39. Зазначений факт підтверджує дійсність договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375.
Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).
Відповідно до п.1 Порядку та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 р. № 375 (надалі - Порядок), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік. Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (п. 2 Порядку).
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору (п. 3 Порядку).
В процесі нового розгляду даної справи суд встановив, що ЛМКП «Львівводоканал» та ПАТ «Львівобленерго» разом із Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Державним підприємством «Енергоринок», Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» підписали договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, на виконання якого відповідач перерахував кошти на рахунок позивача в розмірі 20 799 000, 00 грн згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № 39, в результаті чого погасив заборгованість за спожиту у 2015 році електроенергію, тобто умови вказаного договору щодо погашення боргу поширюються на заборгованість, що виникла протягом 2015 року та охоплюють період, за який позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3 % річних.
За умовами п. 20 вказаного договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмету договору.
Суд зазначає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, позивач у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки, за спожиту відповідачем електроенергію у 2015 році, відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію. Таким чином, після підписання вказаного договору проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з п. п. 11-13 Порядку.
Отже, для застосування санкцій про які заявляє позивач, зокрема пені, передбаченої п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату боргу було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, чого позивачем при розгляді даної справи не доведено (аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2018 у цій справі) .
Судом не встановлено порушення відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375.
Дослідивши питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» суд зазначає, що норми ст. 7 вказаного закону, які визначають умови списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, не поширюють свою дію на нараховану пеню, 3 % річних та інфляційні на заборгованість за електроенергію, яка була погашена до набрання чинності цим законом.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Виходячи з наведених обставин справи та представлених суду доказів, враховуючи позицію Верховного Суду у даній справі та аналогічних справах, суд дійшов висновку про те, що внаслідок підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 та сплати відповідачем коштів на виконання п. 8 вказаного договору, сторони здійснили повний розрахунок щодо заборгованості відповідача за поставлену електроенергію в 2015 році. При цьому, засвідчивши у договорі про відсутність претензій стосовно предмета договору, позивач погодився із припиненням його права щодо нарахування штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат щодо заборгованості погашеної в межах відповідного договору. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Судом встановлено, що за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/38/16 (за першим колом розгляду справи) відповідачем було сплачено 63 254, 43 грн судового збору, згідно платіжного доручення від 08.04.2016 № 18399/411. За подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 914/38/16 (за першим колом розгляду справи) відповідачем було сплачено 69 004, 83 грн судового збору, згідно платіжного доручення від 21.10.2016 № 18399/7291. В подальшому за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/38/16 (за другим колом розгляду справи) відповідачем було сплачено 63 254, 43 грн судового збору, згідно платіжного доручення від 24.05.2017 № 147/1120. За подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 914/38/16 (за другим колом розгляду справи) відповідачем було сплачено 69 004, 83 грн судового збору, згідно платіжного доручення від 20.10.2017 № 885.
Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, відшкодування витрат відповідача, пов'язаних зі сплатою судового збору за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції, на загальну суму 264 518, 52 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131587) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64, код ЄДРПОУ 03348471) 264 518, 52 грн судового збору за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 28.03.2019.
Суддя Манюк П.Т.