61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
27.03.2019 м.Харків Справа № 905/1874/18
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., суддів Паляниці Ю.О., Демідової П.В., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 6657632,10 грн.
за зустрічною позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ
про стягнення неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Кріт М.М., довіреність від 17.01.19р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4430 від 29.03.11р.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Краснопьорова О.С., довіреність №09-18/6938 від 27.12.18р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3605 від 27.06.16р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 5554456,80грн., з яких: 5345455,60грн. - основний борг; 173376,00грн. - пеня; 35625,20грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором №089ЛС/439 від 19.05.17р. з додатковою угодою до нього №1 від 31.01.18р. в частині оплати товару.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1874/18.
Ухвалою господарського суду від 11.10.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1874/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 07.11.18р.
05.11.18р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ про стягнення неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання "Кран електричний мостовий двухбалочний КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-АЗ", креслення №КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-АЗ ГЧ" за власний рахунок з території його місцезнаходження: ПрАТ "МК "Азовсталь", м.Маріуполь.
Також, 05.11.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшли:
- відзив на позовну заяву;
- клопотання про відкладення підготовчого засідання.
- клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 50 000,00грн.
Ухвалою суду від 05.11.18р. прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область у справі №905/1874/18 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ про стягнення неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" м.Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 5554456,80грн. у справі №905/1874/18.
Ухвалою суду від 07.11.18р. підготовче засідання відкладено на 28.11.18р.
26.11.18р. до канцелярії суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:
- відзив на зустрічний позов від 22.11.18р. з додатками;
- відповідь на відзив 22.11.18р. з додатками;
28.11.18р. через канцелярію суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:
- клопотання про збільшення витрат на правову допомогу від 27.11.18р.
- заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 27.11.18р., за змістом якої просить стягнути з відповідача за первісним позовом вартість обладнання за типовим договором №089ло/439 від 19.05.2018р. у розмірі 5810277,88 грн., пеню у розмірі 310046,35 грн., 3% річних у розмірі 63708,15 грн., інфляційні збитки у розмірі 163819,80 грн., всього 6347852,18 грн.
Ухвалою суду від 28.11.18р. прийнято заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 27.11.18р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/1874/18 на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 19.12.18р.
19.12.18р. через канцелярію суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення № 09-9/163 від 18.12.18р.
Ухвалою господарського суду від 19.12.18р. відкладено підготовче засідання на 08.01.19р.
Ухвалою господарського суду від 08.01.19р. призначено справу №905/1874/18 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 6347852,18 грн. за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ про стягнення неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання - до колегіального розгляду у складі трьох суддів.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.01.19р. автоматизованою системою документообігу суду визначений склад колегії суду для розгляду справи №905/1874/18: головуючий суддя - Лейба М.О, судді Паляниця Ю.О., Демідова П.В.
Ухвалою господарського суду від 08.01.19р. прийнято справу №905/1874/18 до колегіального розгляду у складі: головуючого судді - Лейби М.О., суддів Паляниці Ю.О., Демідової П.В. ; підготовче засідання призначено на 08.01.19р.
Ухвалою суду від 08.01.19р. відкладено підготовче засідання на 23.01.19р.
22.01.19р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення від 16.01.19р.
Ухвалою суду від 23.01.19р. відкладено підготовче засідання на 21.02.2019р.
23.01.19р. від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
16.02.19р. через канцелярію суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення від 15.02.19р.
18.02.19р. через канцелярію суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:
- письмові пояснення від 15.02.19р.;
- клопотання про збільшення розміру витрат на правову допомогу від 11.02.19р.;
- заперечення від 15.02.19р.;
- заява про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.19р.
21.02.19р. через канцелярію суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли заперечення (з урахуванням Заперечень позивача за первісним позовом від 16.01.19р.) №09/905/1874/18-2 від 19.02.19р. та доповнення до клопотання №09/905/1874/18-1 від 19.02.19р.
Також, 21.02.19р. через канцелярію суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.02.19р. прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.19р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м. Київ. та
відкладено підготовче засідання на 05.03.2019 року.
04.03.19р. до канцелярії суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення від 26.02.19р. та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 26.02.19р., аналогічне за своїм змістом клопотання було подане 05.03.19р. через канцелярію суду представником позивача (відповідача за зустрічним позовом).
05.03.19р. через канцелярію суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли:
- клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 05.03.19р.;
- письмові пояснення від 05.03.19р.
Також, 05.03.19р. через канцелярію суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли письмові заперечення (з урахуванням заперечень позивача за первісним позовом від 16.02.2019р.) від 04.03.19р. №09/905-1874-18-3
Ухвалою суду від 05.03.19р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження у справі №905/1874/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019 року.
27.03.19р. на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшли заперечення від 26.03.19р. та доповнення від 26.03.19р. до клопотання, тобто вказані документи були подані після закриття підготовчого провадження у справі №905/1874/18.
Відповідно до ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Вказані заперечення та доповнення до клопотання не містять жодних підстав та обґрунтувань стосовно поважності причин не подання їх до суду протягом підготовчого провадження.
Таким чином, на підставі ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заперечення Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" від 26.03.19р. та доповнення від 26.03.19р. до клопотання.
У судове засідання 27.03.19р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) з'явився, наполягав на задоволенні первісного позову та просив суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 27.03.19р. з'явився, наполягав на задоволенні зустрічного позову та просив суд відмовити в задоволенні первісної позовної заяви.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
19.05.2017р. між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (Постачальник) укладено типовий договір №089ЛО/439, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання для металургійної промисловості (обладнання) на умовах, передбачених цим договором.
Кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всього або частини обладнання шляхом направлення Постачальнику відповідного повідомлення з переліком обладнання, від поставки якого він відмовляється, не пізніше 170 днів до дати поставки обладнання, вказаного в повідомленні. З моменту відправки Покупцем Постачальнику повідомлення про відмову від придбання всього або частини обладнання, цей договір втрачає силу в частині, що стосується обладнання, вказаного в повідомленні, але зберігає силу в частині, що стосується обладнання, не вказаного в повідомленні.
Якість, комплектація, пакування та маркування обладнання повинні відповідати нормам, певним сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, технічній документації) для даного виду обладнання, а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені згодою сторін, що відображена в специфікаціях (п.2.3 договору).
Гарантія відповідності обладнання вимогам п.2.3 підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які направляються покупцю при кожній поставці обладнання. Строк гарантії збільшується на час, протягом якого обладнання не могло експлуатуватися у зв'язку з невідповідністю умовам договору (п.2.4 договору).
Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються в специфікаціях (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).
Відповідно до п.3.6 договору право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки обладнання.
За умовами п.4.1 договору постачання обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у специфікаціях, та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упакування, маркування і інші витрати Постачальника пов'язані з поставкою обладнання.
Ціна на обладнання може бути змінена тільки за взаємним погодженням сторін шляхом внесення змін до цього договору. Зміна ціни після оплати обладнання не дозволяється (п.4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору визначено загальну суму договору як сумарну вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.
Оплата покупцем обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому договорі; оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору; датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору).
Відповідно до п.6.1., 6.2. договору приймання обладнання за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 із змінами та доповненнями а також відповідно до вимог ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання. Приймання обладнання за якістю здійснюється в один із способів на вибір покупця: відповідно до вимог Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 із змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання; за участю незалежної експертної установи, залученої покупцем.
Згідно п.6.3. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; паспорт виробу, інструкцію по монтажу і експлуатації, дозвіл на застосування; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках), оформлених з боку постачальника; інші документи, зазначені у специфікаціях.
За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. (п.7.1. договору).
Пунктом п.7.2. договору, сторонами узгоджено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строк оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у відповідному періоді.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків та обсягів поставки обладнання, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленого в строк обладнання. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитися від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, вказаному в цьому договорі.
Відповідно до п.7.4 договору у випадку поставки обладнання неналежної якості постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 20% від вартості обладнання неналежної якості.
Цей договір діє до 31.03.2018р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.5 договору).
Як свідчить специфікація №1 від 19.05.2017р. у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору постачальник передає, а покупець приймає та оплачує кран електричний мостовий двобалковий КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3, у кількості 1 шт., загальною вартість 5160000,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість, графік поставки - квітень 2018р., виробник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО".
Обладнання постачається на умовах поставки DDP - склад Покупця, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000р. (п.2 специфікації).
Вимог до комплектації, тари та упакуванню немає. Маркуванням є бирка з вказанням найменування обладнання та номеру креслення (п.3 специфікації).
Строк оплати поставленого обладнання: 90% від загальної вартості обладнання підлягає оплаті по факту поставки обладнання на склад покупця протягом 10 календарних днів; 10% оплата від загальної вартості обладнання протягом 10 календарних днів від дати підписання акта виконаних робіт по шеф-монтажу, але не більше 30 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад замовника (п. 5 специфікації у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору).
Датою поставки вважається дата, вказана в товаротранспортній та/або видатковій накладній з відміткою покупця про отримання обладнання (п.6 специфікації).
Пунктом 9 специфікації передбачено, що ціна, загальна вартість обладнання та сума специфікації, вказані у гривнях, але зафіксовані в євро по офіційному курсу НБУ на 30.03.2017р. (1 євро = 29,062707 грн./євро). У разі зміни курсу євро більше ніж на +/-3% («плюс/мінус» три відсотка), ціна, загальна вартість обладнання та сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валют на дату оплати за наступною формулою: Ц2= Ц1хК2/К1, де Ц2 - сума у гривні, що підлягає оплаті, Ц1 - сума у гривні, зафіксована у специфікації, К2 - курс євро, встановлений НБУ на дату оплати, К1 - курс євро, встановлений НБУ на 30.03.2017р. (1 євро = 29,062707 грн./євро). Дана зміна буде здійснюватись автоматично, пропорційно зміні курсу, та не буде вимагати ніякої додаткової згоди сторін. Оплата за обладнання здійснюється в гривнях. У випадку зміни курсу валюти на дату оплати (10%) Постачальник надає Покупцю корегуючий рахунок з обов'язковим вказанням курсу валюти на дату оплати 10%, корегуючу видаткову накладну та розрахунок корегування до податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов типового договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. та специфікації №1 від 19.05.2017р. (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р.) позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом обладнання за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. на суму 5160000,00 грн. з ПДВ.
Вказане обладнання прийнято представником відповідача за первісним позовом, що підтверджується підписом представника останнього на відповідній видатковій накладній без жодних зауважень та заперечень, повноваження особи на отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. підтверджено довіреністю №1385 від 21.06.2018р.
Вищевказана видаткова накладна має посилання на договір №089ЛО/439 від 19.05.2017р. та скріплена печаткою підприємства позивача за первісним позовом та штампом підприємства відповідача за первісним позовом «ПАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» Відділ обладнання м.Маріуполь».
Таким чином, на виконання умов договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р., позивачем за первісним позовом було поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято обладнання на загальну суму 5160000,00 грн.
За твердженнями позивача, оскільки курс гривні до євро з моменту підписання специфікації до договору змінився на 12,6%, що є більше 3%, вартість обладнання підлягає зміні відповідно до формули, зазначеної у п.9 специфікації, та становить 5810277,88 грн.
Отже, за твердженням позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом в порушення умов типового договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. та специфікації №1 від 19.05.2017р. (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р.), поставлене обладнання у встановлений строк не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем за первісним позовом рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 5810277,88 грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Крім суми основного боргу, позивачем за первісним позовом на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 98049,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 346873,88 грн. та на підставі п.7.2 договору пеня у розмірі 402430,48 грн.
За змістом зустрічної позовної заяви Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" зобов'язань за типовим договором №089ЛС/439 від 19.05.17р. з додатковою угодою до нього №1 від 31.01.18р. в частині своєчасності поставки обладнання, а також поставки обладнання належної якості у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом неустойку в розмірі 1444800,00грн. та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" вивезти обладнання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення типового договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З аналізу наведених норм статей 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України вбачається, що на підставі договору поставки у покупця виникає обов'язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату.
Відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та передання документів, визначених п.6.3 договору.
За умов п.5 специфікації №1 від 19.05.2017р. (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору) строк оплати поставленого обладнання: 90% від загальної вартості обладнання підлягає оплаті по факту поставки обладнання на склад покупця протягом 10 календарних днів; 10% оплата від загальної вартості обладнання протягом 10 календарних днів від дати підписання акта виконаних робіт по шеф-монтажу, але не більше 30 календарних днів з моменту поставки обладнання на склад замовника.
Згідно приписів ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3.6 договору право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки обладнання.
Датою поставки вважається дата, вказана в товаротранспортній та/або видатковій накладній з відміткою покупця про отримання обладнання (п.6 специфікації).
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом обладнання за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. на суму 5160000,00 грн. з ПДВ., яке прийнято представником відповідача за первісним позовом, що підтверджується підписом представника останнього на відповідній видатковій накладній без жодних зауважень та заперечень, повноваження особи на отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. підтверджено довіреністю №1385 від 21.06.2018р.
Тобто, 26.06.2018р. відповідно до п.3.6 договору, право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання перейшло до відповідача за первісним позовом.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.6.1., 6.2. договору приймання обладнання за кількістю та за якістю здійснюється в один із способів на вибір покупця: відповідно до вимог Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 із змінами та доповненнями, Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 із змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання; за участю незалежної експертної установи, залученої покупцем.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом не скористався своїм правом прийняти поставлене за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. обладнання в порядку визначеному пунктами 6.1., 6.2. договору, а саме відповідно до вимог Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6, від 25.04.1966р. №П-7, а також відповідно до вимог ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання та/або з залучення незалежної експертної установи безпосередньо в день приймання обладнання та підписання вищевказаної видаткової накладної.
Також в матеріалах справи відсутні докази здійснення прийняття відповідачем обладнання відповідно до вимог Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6, від 25.04.1966р. №П-7 і після прийняття у власність спірного обладнання - 26.06.2018р.
Доказів зворотного суду не надано.
Крім того, умовами договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. не передбачено право покупця здійснювати приймання продукції за кількістю та за якістю після фактичного прийняття обладнання та переходу права власності на обладнання до відповідача.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.690 Цивільного кодексу України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.
В матеріалах справи відсутні докази негайного повідомлення позивача про відмову покупця - відповідача від прийняття поставленого обладнання та відповідне прийняття спірного обладнання на зберігання через неналежну якість.
Натомість, видаткова накладна №260602 від 26.06.2018р. на суму 5160000,00 грн. з ПДВ, складена відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію - купівлю-продаж (поставку) обладнання і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримане обладнання.
Таким чином, твердження відповідача про приймання спірного обладнання на зберігання спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи факт прийняття відповідачем обладнання за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р., останній згідно до п.5 специфікації №1 від 19.05.2017р. (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р.) мав сплатити його вартість у розмірі 90% від вартості обладнання до 06.07.2018р. (включно) та у розмірі 10% від вартості обладнання - до 26.07.2018р. (включно).
Згідно з положеннями ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.
Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до абз.1 п.9 специфікації ціна, загальна вартість обладнання та сума специфікації, вказані у гривнях, але зафіксовані в євро по офіційному курсу НБУ на 30.03.2017р. (1 євро = 29,062707 грн./євро). У разі зміни курсу євро більше ніж на +/-3% («плюс/мінус» три відсотка), ціна, загальна вартість обладнання та сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валют на дату оплати за наступною формулою: Ц2= Ц1хК2/К1, де Ц2 - сума у гривні, що підлягає оплаті, Ц1 - сума у гривні, зафіксована у специфікації, К2 - курс євро, встановлений НБУ на дату оплати, К1 - курс євро, встановлений НБУ на 30.03.2017р. (1 євро = 29,062707 грн./євро).
Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу євро на час укладання договору та на день оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, що вказує на принцип свободи договору.
Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу євро на день такої оплати.
Як встановлено судом, поставлене за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. обладнання, відповідач мав сплатити в наступному порядку: 90% від вартості обладнання до 06.07.2018р. (включно) та у розмірі 10% від вартості обладнання - до 26.07.2018р. (включно).
За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ, офіційний курс євро до гривні на дати визначені договором щодо проведення розрахунків за отриманий товар становив: станом на 06.07.2018р. курс гривні до євро - 30,946629; станом на 26.07.2018р. курс гривні до євро 31,126820.
Отже, відбулась зміни курсу євро в сторону збільшення, більш ніж на 3%, що має наслідком перегляд вартості обладнання відповідно до умов специфікації №1 від 19.05.17р.
90% загальної вартості обладнання на дату підписання специфікації №1 від 19.05.17р. становило 4644000,00грн. з ПДВ.
Таким чином, 90% загальної вартості обладнання, що мало бути сплачено відповідачем не пізніше 06.07.2018р., визначається за формулою передбаченою п.9 специфікації - Ц2= Ц1хК2/К1 і становить 4945036,44грн. (4644000,00 х 30,946629 / 29,062707).
10% загальної вартості обладнання на дату підписання специфікації №1 від 19.05.17р. становило 516000,00грн. з ПДВ.
Таким чином, 10% загальної вартості обладнання, що мало бути сплачено відповідачем не пізніше 26.07.2018р., визначається за формулою передбаченою п.9 специфікації - Ц2= Ц1хК2/К1 і становить 552647,73грн. (516000,00 х 31,126820 / 29,062707).
Такий обов'язок відповідача розрахуватись, з урахуванням курсової різниці, не пов'язано з іншою подією, ніж дата платежу, а відтак, не вбачається підстав попереднього повідомлення про потребу у здійсненні цих дій.
Крім того, ненадання передбачених п.9 специфікації коригувального рахунку та видаткової накладної, а також розрахунку коригування до податкової накладної не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність вказаних документів не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару з урахуванням курсової різниці.
Відповідач оплату обладнання у встановлені сторонами договору строки з урахуванням курсової різниці вартості обладнання визначеного специфікацією №1 від 19.05.17р. не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання в розмірі 5497684,17грн., у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
Щодо вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом курсової різниці в розмірі 312593,71грн. включеної позивачем до загальної суми заборгованості за поставлене обладнання, суд зазначає наступне.
Пунктом 9 специфікації №1 від 19.05.17р. визначено, що коригування вартості обладнання на курсову різницю здійснюється в разі зміни курсу євро в +/- більш ніж на 3% на дату оплати обладнання.
Судом встановлено, що оплату поставленого за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. обладнання, відповідач мав здійснити в наступному порядку: 90% від вартості обладнання до 06.07.2018р. (включно) та у розмірі 10% від вартості обладнання - до 26.07.2018р. (включно).
Тобто, граничною датою оплати обладнання є 06.07.2018р. та 26.07.2018р. відповідно, а отже і коригування ціни обладнання повинно здійснюватись з урахування офіційному курсу євро станом на вищевказані дати.
Іншого порядку коригування ціни обладнання умовами договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. з додатковою угодою та специфікацією до нього не передбачено.
Таким чином, розрахунок ціни обладнання з урахуванням курсової різниці станом на дату складання позовної заяви - 01.10.18р. є безпідставним та таким, що суперечить умовам договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р.
За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням курсової різниці підлягає частковому задоволенню в розмірі 5497684,17грн.
Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо не передання позивачем при постачанні обладнання документів визначених п.6.3 договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. та сертифікатів якості на окремі вузли та агрегати, з огляду на наступне.
Згідно п.6.3. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; паспорт виробу, інструкцію по монтажу і експлуатації, дозвіл на застосування; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі обладнання (в 2-х примірниках), оформлених з боку постачальника; інші документи, зазначені у специфікаціях.
Відповідно до п.5.2. договору сторонами передбачено, що оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору.
Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.
Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище за умовами п.6.3. договору товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю до початку приймання обладнання.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору, приймання обладнання за кількістю та за якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6, від 25.04.1966р. №П-7 та/або з залучення незалежної експертної установи.
Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.
Крім того, згідно п.6.4. договору в разі поставки обладнання без товаросупровідної документації, покупець має право відмовитись від приймання такої продукції.
Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару не висловлювалось.
Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.
Крім того, суд звертає увагу, що умовами п.6.3. договору не передбачено обов'язку постачальника надавати сертифікати якості на окремі вузли та агрегати обладнання, а посилання відповідача на відсутність документів визначених Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007р. №132 є безпідставним, оскільки згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017р. дані Правила втратили чинність.
Таким чином, вказані твердження відповідача є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.
За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п.7.2. договору, сторонами узгоджено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строк оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у відповідному періоді.
Позивачем на підставі п.7.2. договору нарахована та заявлена до стягнення пеня (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.19р.) в сумі 402430,48грн., розрахована за ставкою 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. за період з 07.07.18р. по 06.01.19р. на суму заборгованості 4945036,44грн. в загальному розмірі 361976,67грн.; за період з 27.07.18р. по 26.01.19р. на суму заборгованості 552647,73грн. в загальному розмірі 40453,81грн.
Перевіривши визначені позивачем періоди нарахування та розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем визначені періоди нарахування пені з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а загальний розмір пені за розрахунком суду складає 404629,55грн.
При цьому, нарахування пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, не є більшим ніж нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає умовам п.7.2 договору.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 402430,48грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.19р.) нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в загальному розмірі 98 049,86грн. за період з 07.07.18р. по 11.02.19р. на суму заборгованості 4945036,44грн. в загальному розмірі 89010,66грн.; за період з 27.07.18р. по 11.02.19р. на суму заборгованості 552647,73грн. в загальному розмірі 9039,20грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, а тому наданий розрахунок 3% річних є арифметично вірним.
За перерахунком суду загальний розмір 3% річних складає 98501,72грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 98 049,86грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Як встановлено судом, загальна сума заборгованості відповідача за поставлене обладнання складає 5497684,17грн.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.19р.) інфляційні збитки в загальному розмірі 346873,88грн. за період липень 2018р. - січень 2019р. на суму заборгованості 4945036,44грн. в розмірі 308282,18грн.; за період серпень 2018р. - січень 2019р. на суму заборгованості 552647,73грн. в розмірі 38591,70грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування інфляційних.
Суд зазначає, що періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Таким чином, вірним є період нарахування інфляційних з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Враховуючи висновок суду, що граничною датою оплати обладнання є 06.07.2018р. та 26.07.2018р. відповідно, вірним періодом нарахування інфляційних є період серпень 2018р. - січень 2019р. на суму заборгованості 4945036,44грн. та період серпень 2018р. - січень 2019р. на суму заборгованості 552647,73грн.
За розрахунком суду, загальний розмір інфляційних збитків за період серпень 2018р. - січень 2019р. складає 383906,34грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні збитки в розмірі 346873,88грн.
Перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків зроблено судом за допомогою програми "Ліга Закон".
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).
Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суми основного боргу в розмірі 5497684,17грн., пені в розмірі 402430,48грн., 3% річних в розмірі 98 049,86грн., інфляційних збитків в розмірі 346873,88грн.
Розглянувши зустрічну позовну заяву про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір №089ЛО/439 від 19.05.2017р. та специфікацію №1 від 19.05.2017р. (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р.).
Специфікацією №1 від 19.05.2017р. у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2018р. до договору №089ЛС/439 від 19.05.17р. передбачено графік поставки крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3 - квітень 2018р.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поставка спірного обладнання здійснена позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) 26.06.2018р. за видатковою накладною №260602 від 26.06.2018р. на суму 5160000,00 грн. з ПДВ, тобто з порушенням строків обумовлених в договорі.
Отже, прострочка виконання зобов'язання за договором існувала в період з 01.05.2018р. по 25.06.2018р. включно на суму 5160000,00 грн. з ПДВ.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків та обсягів поставки обладнання, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленого в строк обладнання. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитися від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, вказаному в цьому договорі.
При цьому, позивач за зустрічним позовом від поставленого обладнання не відмовився, що підтверджується підписом представника останнього на відповідній видатковій накладній без жодних зауважень та заперечень.
Здійснивши розрахунок відповідно до приписів п.7.3 договору, суд дійшов висновку, що розмір штрафу за прострочку виконання зобов'язання за договором за період з 01.05.2018р. по 25.06.2018р. включно нарахований на суму 5160000,00 грн. становить 412800,00 грн.
Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" неустойки згідно п.7.3 договору в розмірі 412800,00 грн.
Крім неустойки нарахованої позивачем за зустрічним позовом на підставі п.7.3 договору, останній просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом неустойку нараховану на підставі п.7.4 договору в розмірі 1032000,00грн.
Відповідно до п.7.4 договору у випадку поставки обладнання неналежної якості постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 20% від вартості обладнання неналежної якості.
Згідно ч.1 ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що в разі поставки, що не відповідає умовам договору (по якості, комплектності, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, а також обладнання, пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки та/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), обладнання приймається покупцем на зберігання.
Постачальник зобов'язаний за свій рахунок протягом 3 календарних днів, або в інший строк, узгоджений сторонами, з моменту відправки йому відповідного повідомлення покупця, виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) обладнання, про доукомплектування обладнання, про заміну обладнання, про відшкодування покупцю всіх понесених їм видатків та збитків, пов'язаних з поставкою обладнання неналежної якості (в т.ч. видатків по зберіганню, транспортуванню, утилізації всього або частини обладнання, усуненню його недоліків).
Як вбачається з матеріалів справи, листом №0101-808 від 13.07.2018р. ПрАТ "МК "Азовсталь" повідомлено ТОВ "Київський завод ПТО" про те, що комісією здійснено огляд крану та виявлено невідповідності, запрошено представника останнього для огляду продукції та складання двостороннього акта 16.07.2018р. до 12:00 год. Вказаний лист направлено на електронну адресу ТОВ "Київський завод ПТО" es@kzpto.com.ua.
При цьому, вказаний лист направлений позивачем за зустрічним позовом з порушенням п.10.3 договору, яким визначено, що все листування, пересилання документів, повідомлень, заяв та претензій, повязаних з виконання данного договору або витікаючих з нього, повинні надсилатися сторонами безпосередньо на адресу друг друга, зазначені в данному договорі, у відповідності зі строками та порядком, встановленим чиним законодавством та даним договором.
Згідно розділу 11 договору №089ло/439 від 19.05.2017р. ел.адресою ТОВ "Київський завод ПТО" зазначено адресу info@kzpto.com.ua.
Доказів направлення ПрАТ "МК "Азовсталь" листа №0101-808 від 13.07.2018р. на ел.адресу ТОВ "Київський завод ПТО", визначену у договорі - info@kzpto.com.ua. суду не надано.
17.07.2018р. ПрАТ "МК "Азовсталь" складено акт відповідального зберігання крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3, що надійшов від ТОВ "Київський завод ПТО". При цьому в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача за зустрічним позовом про прийняття спірного обладнання на зберігання.
Як зазначає відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву, ТОВ "Київський завод ПТО" після виявлення листа №0101-808 від 13.07.2018р. ПрАТ "МК "Азовсталь" на ел. адресі es@kzpto.com.ua було направлено на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" службову записку №73-26/07-2018 від 26.07.2018р., якою повідомлено, що з 31.07.2018р.-01.08.2018р. готові направити представників: регіонального менеджера Семірозова Є.О. та начальника сервісно-монтажної служби Гульчака О.С. для усунення невідповідностей та ознайомлення з місцем монтажу крану.
Листом №73-27/07-2018 від 27.07.2018р. «Щодо невідповідностей крана електричного мостового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3» ТОВ "Київський завод ПТО" повідомлено ПрАТ "МК "Азовсталь" про готовність надати відповідь по кожній невідповідності.
Наказом ТОВ "Київський завод ПТО" №15/1-В від 27.07.2018р. «Про службове відрядження» направлено у відрядження менеджера з питань регіонального розвитку Семірозова Є.О. та начальника сервісно-монтажної служби Гульчака О.С. в період з 30.07.2018р. по 02.08.2018р. до ПрАТ "МК "Азовсталь" з метою огляду обладнання, поставленого відповідно до типового договору №089ло/439 від 19.05.2017р. електричного мостового двобалкового крану (КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3) та усунення недоліків обладнання у разі їх наявності.
У підтвердження направлення представників ТОВ "Київський завод ПТО" Семірозова Є.О. та Гульчака О.С. 30.07.2018р. до м.Маріуполь та їх повернення до м.Києва 02.08.2018р. позивачем за первісним позовом надано посадочні документи №000В3Е84-DBFA-F3E2-0001, №000В3Е84-491A-F10F-0001, №000В3Е84-DBFA-F3E2-0002, №000В3Е84-491A-F10F-0002.
За змістом доповідних записок Семірозова Є.О. та Гульчака О.С. №/н від 03.08.2018р., останніми пояснено, що 31.07.2018р. вони прибули до м.Маріуполя та пройшли відповідний інструктаж, необхідний для допуску на територію ПрАТ "МК "Азовсталь", проте їх не було допущено до огляду та виявлення можливих недоліків обладнання, поставленого ТОВ "Київський завод ПТО"; працівники ПрАТ "МК "Азовсталь" пояснили це тим, що їх відвідування не погоджене з керівництвом комбінату.
Листом №089ло/3137 від 07.08.2018р. ПрАТ "МК "Азовсталь" повідомило ТОВ "Київський завод ПТО" про необхідність надати ТУ на виготовлення вантажопідйомного обладнання із зазначенням вантажопідйомності; виконати спільну перевірку діаметра канату та ниті (проволок) канату головного підйому із висновком про відповідність з наданими сертифікатами; внести зміни в креслення отвору хвіртки кабіни крану (630 мм) з наданням самих креслень; надати розрахунок центру ваги кабіни згідно фактичного розташування проушин кабіни; в акті приймання-передачі №4 вказати модель кондиціонера, обігрівача; усунути дефекти по підвізковим рейкам, прилягання і стику рейки перед підписанням акта про приймання крана та монтажом крану; надати сертифікат або висновок аналізу механічних властивостей рейки Р38; надати сертифікат на матеріал заготівки гаків (механічні властивості та хім.аналіз).
У відповідь на вказаний лист ТОВ "Київський завод ПТО" надано відповідь №72-22/08-2018 від 22.08.2018р. «Щодо усунення невідповідності крана електричного мостового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3» в якому зазначено про надання певних документів та сертифікатів на вимогу ПрАТ "МК "Азовсталь" та гарантійний лист №73-22/08-2018 від 22.08.2018р.
05.09.2018р. представниками ПрАТ "МК "Азовсталь" складено акт огляду крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3, заводський №00833 та виявлено невідповідності.
17.09.2018р. представником ПрАТ "МК "Азовсталь" Охрименко Д. електронним листом, що надісланий на електронну адресу ТОВ "Київський завод ПТО" es@kzpto.com.ua, повідомлено, що для приймання за якістю крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3 залучено незалежну експертну організацію, яка підтверджує проведення робіт 20.09.2018р., просив підтвердити присутність спеціалістів на 20.09.2018р.
19.09.2018р. представник ПрАТ "МК "Азовсталь" Охрименко Д. електронним листом, що надісланий на електронну адресу ТОВ "Київський завод ПТО" es@kzpto.com.ua, просив узгодити перенесення приймання за якістю крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3 з 20.09.2018р. на 21.09.2018р.
21.09.2018р. представниками ПрАТ "МК "Азовсталь", за участю інспектора ІП «СЖС Україна» та менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ "Київський завод ПТО" Семірозова Є.О., складено акт огляду крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3, заводський №00833. Вказаний акт підписаний з боку ТОВ "Київський завод ПТО" із приміткою: «із зауваженнями та висновками комісії не згодні».
За результатами проведеного огляду інспектором іноземного підприємства «СЖС Україна» складено звіт про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. з наступними висновками: поставлений кран не відповідає умовам специфікації №1 від 19.05.2017р. до договору №089ЛС/439 від 19.05.17р. та додатковій угоді №1 від 31.01.18р. до договору №089ЛС/439 від 19.05.17р., та вимогам нормативно технічної документації України.
При цьому, матеріали справи містять атестат про акредитацію іноземного підприємства «СЖС Україна» №2Н641 від 24.02.2018р., сертифікат іноземного підприємства «СЖС Україна» про відповідність міжнародному стандарту ISO 9001:2015 «Системи управління якістю. Вимоги» із додатком №1 до нього.
Відповідач за зустрічним позовом звернувся до ТОВ «Карола», яке є експертною організацією та органом з інспектування акредитованою в сфері інспектування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; стану охорони праці та безпеки промислового виробництва в тому числі і в сфері вантажопідіймальні крани та машини під час експлуатації та нового продукту щодо зауважень зазначених в звіті про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. ІП «СЖС Україна».
Компетенція ТОВ «Карола» підтверджена атестатом про акредитацію №7А257 від 12.02.2018р. із додатком до нього.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Карола» №1/096 від 12.11.2018р. останнім надано висновок про те, що зазначені в звіті про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. інспектора ІП «СЖС Україна» зауваження до крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3 (зав. №00833) не є суттєвими, недоліки обладнання не є істотними і можуть бути виправлені до початку виконання монтажних і пуско-налагоджувальних робіт на об'єкті експлуатуючої сторони.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом поставлено позивачу за зустрічним позовом обладнання з певними недоліками щодо якості, що має наслідком застосування до відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій передбачених п.7.4 договору, а саме стягнення неустойки в розмірі 20% від вартості обладнання неналежної якості.
Здійснивши розрахунок відповідно до приписів п.7.4 договору, суд дійшов висновку, що розмір штрафу нарахований на суму 5160000,00 грн. становить 1032000,00 грн.
Розглянувши викладене у відзиві на зустрічний позов клопотання відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), про зменшення суми штрафу передбаченого п.7.4 договору в сумі 1032000,00грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Правовий аналіз названих норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, позивачем за зустрічним позовом всупереч вимог ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку з поставкою відповідачем за зустрічним позовом обладнання з відповідними недоліками. При цьому, висновками ІП «СЖС Україна» та ТОВ «Карола» не встановлено, що виявлені недоліки обладнання є істотними.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з боку відповідача вживались заходи направлені на усунення виявлених недоліків обладнання.
Таким чином, суд вважає, що нарахований та пред'явлений позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом розмір штрафу є завищеним та не відповідає, передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності.
За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги відсутність відомостей щодо понесення позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з виявленими недоліками обладнання збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу на 30% до 722400,00грн., в результаті чого клопотання відповідача за зустрічним позовом підлягає частковому задоволенню.
З наведених підстав, зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" неустойки згідно п.7.4 договору підлягають задоволенню частково в розмірі 722400,00грн.
Вимоги позивача за зустрічним позовом стосовно зобов'язання відповідача за зустрічним позовом вивезти обладнання - кран електричний мостовий КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3» з території Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" суд вважає безпідставними та недоведеними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
В матеріалах справи відсутні докази того, що недоліки обладнання поставленого за договором №089ЛО/439 від 19.05.2017р. є істотними і ці недоліки є істотним порушенням вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення).
При цьому, згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Карола» №1/096 від 12.11.2018р. останнім надано висновок про те, що зазначені в звіті про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. інспектора ІП «СЖС Україна» зауваження до крану електричного мостового двобалкового КМ-60,0/15,0-19,5-19,3/19,3-А3 (зав. №00833) не є суттєвими, недоліки обладнання не є істотними і можуть бути виправлені до початку виконання монтажних і пуско-налагоджувальних робіт на об'єкті експлуатуючої сторони.
Звіт про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. ІП «СЖС Україна» також не містить доказів, що виявлені недоліки є істотним порушенням вимог щодо якості товару.
При цьому, зауваження викладені у звіт про інспекцію №MA1820-0571/2 від 24.09.2018р. ІП «СЖС Україна» стосуються відсутності документів передбачених Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007р. №132 або порушення вимог вказаних Правил.
Проте, суд звертає увагу, що Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07, затверджені Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007р. №132 втратили чинність згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017р.
Крім того, умовами договору №089ЛО/439 від 19.05.2017р. не передбачено права покупця відмовитись від поставленого обладнання в разі виявлення певних недоліків, які не є істотними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що недоліки обладнання поставленого за договором №089ЛО/439 від 19.05.2017р. є істотними і ці недоліки є істотним порушенням вимог щодо якості товару.
Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 50 000,00грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Позивач за первісним позовом у клопотанні від 11.02.19р., що надійшло на адресу суду 18.02.19р., просить збільшити розмір витрат на правову допомогу, надану позивачеві за первісним позовом до 805040,00грн.
В підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем за первісним позовом надано копію: договору про надання юридичних послуг №140901 від 14.09.18р., додаток №1 від 14.09.18р. до договору №140901 від 14.09.18р., акти наданих послуг від 03.10.18р., від 27.10.18р., від 01.02.19р., платіжне доручення №1901 від 03.10.18р. на суму 367820,00грн.
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази отримання позивачем за первісним позовом від Адвокатського об'єднання «ДЕ ЛЕКС» послуг з правової допомоги в загальному розмірі 805040,00грн., з яких сплачено послуги на суму 367820,00грн.
Відповідач за первісним позовом у поданому до суду клопотанні зазначає, що розмір витрат, визначений позивачем на правову допомогу, є необґрунтованим, завищеним та не співмірним з ціню позову та складністю справи, а тому не підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Дослідивши зміст наданих позивачем за первісним позовом документів в підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне:
Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи містяться договір про надання юридичних послуг №140901 від 14.09.18р., укладений між Адвокатським об'єднанням «ДЕ ЛЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ПТО» про надання юридичних (адвокатських) послуг; додаток №1 від 14.09.18р. до договору №140901 від 14.09.18р., яким визначено детальний розрахунок вартості наданих послуг; акти наданих послуг від 03.10.18р., від 27.10.18р. та від 01.02.19р., згідно з якими Адвокатським об'єднанням «ДЕ ЛЕКС» надані Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ПТО» послуги з правової допомоги в розмірі 367820,00грн., 270660,00грн. та 166560,00грн.; платіжне доручення №1901 від 03.10.18р. на суму 367820,00грн. з призначенням платежу попередня оплата згідно договору №140901 від 14.09.18р. за надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача за первісним позовом в суді представляли Васько І.П. та Кріт М.М.
Представник позивача за первісним позовом Васько І.П. є адвокатом, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, що також підтверджується свідоцтвами про право на зайняття адвокатською діяльністю №2072 від 29.09.2012р., що діяв на підставі ордеру серія ЛВ№038763 від 06.11.2018р. на надання правової допомоги та входить до складу Адвокатського об'єднання «ДЕ ЛЕКС».
Представник позивача за первісним позовом Кріт М.М. є адвокатом, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, що також підтверджується свідоцтвами про право на зайняття адвокатською діяльністю №4430 від 29.03.2011р. та діяв на підставі довіреності від 17.01.19р., що видана позивачем .
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що представник позивача за первісним позовом Кріт М.М. входить до складу Адвокатського об'єднання «ДЕ ЛЕКС».
Дослідивши надані докази в обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги клопотання Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до розміру 50000,00грн., дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 805040,00грн. є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, та враховуючи, що первісні та зустрічні позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що заява Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до розміру 50000,00грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відтак, стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову частково та часткового задоволення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 6657632,10 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (01103, м.Київ, бул. Дружби Народів, буд.10, ЄДРПОУ 36589014) суму основного боргу у розмірі 5497684,17грн., пеню в розмірі 402430,48грн., 3% річних у розмірі 98049,86грн., інфляційні збитки у розмірі 346873,88грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 95175,57грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00грн.
В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО", м.Київ про стягнення неустойки в загальному розмірі 1444800,00грн. та зобов'язання вивезти обладнання, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (01103, м.Київ, бул. Дружби Народів, буд.10, ЄДРПОУ 36589014) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ЄДРПОУ 00191158) неустойку в розмірі 1135200,00грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 21672,00грн.
В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 27.03.19р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2019р.
Головуючий суддя М.О. Лейба
Суддя Ю.О.Паляниця
Суддя П.В. Демідова