Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3429/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ Груп", м. Харків
про стягнення 123162,50 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ордер серії ЗР № 57103 від 16.10.2018
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.12.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2052 серія ХВ № 000343 від 07.12.2016
Участь представника позивача у судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції, проведення якої було доручено Господарському суду Сумської області.
Позивач, публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", 13.12.2018 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "СДМ Груп", про стягнення заборгованості у розмірі 123162,50 грн., з яких: 71537,50 грн. пеня, 51625,00 грн. штраф. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1847,44 грн. позивач також просить покласти на відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушення строків поставки товару, передбачених Договором поставки № 27-22 від 31.01.2018 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2018 р. прийнято позовну заяву ПАТ "Сумихімпром" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3429/18 та керуючись ч. 1 ст. 247 ГПК України призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 16.01.2019 об 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2019 р. постановлено продовжити розгляд справи № 922/3429/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Надані учасниками справи протягом підготовчого провадження заяви по суті справи та докази на підтвердження своїх правових позицій по суті спору були досліджені судом та долучені до матеріалів справи
Станом на 06 лютого 2019 р. від учасників справи додаткових документів (заяв або доказів) по суті спору не надходило, як і не надходило заяв на підтвердження наміру у майбутньому подати до матеріалів справи додаткові доказі щодо предмету спору.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2019, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/3429/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.02.2019 о 12:30. Одночасно з цим постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів з порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України до 13.03.19 р.
У судовому засіданні 27.02.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 19.03.2019 р. о 12:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх, наполягаючи, що товариством з обмеженою відповідальністю "СДМ Груп", як постачальником порушені взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 27-22 від 31.01.2018 р. в частині своєчасної поставки товару обумовленого у договорі. А саме, враховуючи здійснення попередньої оплати 31.01.2018 року, поставка товару повинна була бути здійснена в строк до 07.05.2018 року включно, проте фактично товар було поставлено 14.08.2018 р., тобто, як зазначає позивач, у строк з 08.05.2018 по 14.08.2018 р. відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання, у зв'язку з чим в порядку п. 7.5 договору, останній зобов'язаний сплатити на користь ПАТ "Сумихімпром" штрафні санкції в сумі 123162,50 грн., з яких 71537,50 грн. пені та 51625,00 грн. штрафу.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на відсутність факту прострочення взятого на себе відповідачем, як постачальником, зобов'язання, яке виконане останнім з дотриманням умов, узгоджених сторонами договору, а саме п. 4.1. договору, яким унормовано, що поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах EXW, м. Харків (склад Постачальника), згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010, протягом не більше ніж 65 банківських днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару. Таким чином, за твердженнями відповідача, саме позивач мав протягом 65 банківських днів з моменту здійснення ним попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару повідомити конкретну дату, коли він готовий забирати товар, проте позивач автотранспорт до 14 серпня 2018 року не відправляв, довіреність на оформлення видаткової накладної не направляв, про готовність товару до відправлення повідомлявся. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 07.05.2018 року товар був готовий до відвантаження, проте на вимогу позивача ним у червні було проведено попередні іспити редуктора в присутності комісії до складу якої входили представники позивача, а 4 липня 2018 року у присутності ОСОБА_3 з боку відповідача, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якості представників ПАТ "Сумихімпром" в м. Дніпро відбувся огляд та ходові іспити редуктора, за результатами проведення яких складено акт приймання редуктора, згідно з яким товар повністю за кількістю та якістю задовольнив представників покупця, однак відвантаження не відбулось у зв'язку з відсутністю транспорту; Після проведення іспитів товар було повернуто на склад відповідача у м. Харків та лише 14.08.2018 р. позивач прислав транспортний засіб за товаром.
В свою чергу, представник позивача заперечуючи доводам відповідача наголошує, що саме на постачальника покладено обов'язок повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, проте цей обов'язок постачальником не було виконано. Крім того, позивач наполягає, що відповідачем не доведено пред'явлення покупцем вимог щодо проведення іспитів товару.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
31.01.2018 між ПАТ "СУМИХІМПРОМ" (покупець, позивач) та ТОВ "СДМ-ГРУП" (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 27-22 (далі-Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору редуктор циліндричний ЦО-750 (передаточне число 5,167) за ціною 737500,00 грн. з ПДВ.
Згідно п.п. 2.1, 2.2. договору, ціна цього договору становить 737500,00 грн. з ПДВ і включає в собі вартість товару на умовами EXW, м. Харків (склад "постачальника", згідно "ІНКОТЕРМС 2010", автотранспортом.
За умовами п. 3.1. договору покупець зобов'язався оплатити на поточний рахунок постачальника наступним чином: 50% вартості товару впродовж 5-ти банківських днів з моменту укладення договору на поставку товару; 50% по факту поставки товару на умовах договору протягом 10 банківських днів.
Порядок поставки товару також узгоджено сторонами у розділі 4 договору, п.п. 4.1, 4.2 якого встановлено, що поставка товару здійснюється автотранспортом на умовами EXW, м. Харків склад "постачальника", згідно "ІНКОТЕРМС 2010", протягом не більше ніж 65 банківських днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару. Місце поставки м. Харків
У відповідності до п. 4.3 договору, датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній.
Пунктом 7.5 Договору, сторони визначили, що в разі порушення строків постачання товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0.1% вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, а також за прострочення понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості не поставленого в строк товару згідно зі ст.231 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання.
На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 949 від 31.01.2018 перерахував відповідачу попередню оплату 50% вартості товару в розмірі 368 750,00 грн. (а.с. 20), що не заперечується відповідачем.
Проте, як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо дотримання строку поставки товару, узгодженого сторонами у п. 4.1 договору, тобто до 07.05.2018 включно, поставка редуктора циліндричного ЦО-750 (передаточне число 5,167) відповідачем не була здійснена. Оскільки товар було направлено ТОВ "СДМ-ГРУП" до м. Дніпро для проведення іспитів робочої якості редуктора, то ТОВ "Сумихімпром" було позбавлено можливості отримати товар на умовах та в строки передбачені укладеним між сторонами договором.
За таких підстав поставка редуктора циліндричного ЦО-750 (передаточне число 5,167) у відповідності з приписами п. 4.3 договору була здійснена лише 14.08.2018 (а.с. 24-25), тобто із простроченням у період з 08.05.2018 до 14.08.2018 р., у зв'язку із чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, відповідно до п. 7.5. договору штрафні санкції в сумі 123162,50 грн., з яких пеня складає 71537,50 грн. та штраф складає 51625,00 грн.
20.09.2018 ПАТ "Сумихімпром" було направлено вимогу №15-2949 до ТОВ "СДМ ГРУП" щодо сплати штрафних санкцій.
Станом на день пред'явлення даного позову до суду, вимоги ПАТ "Сумихімпром" щодо сплати штрафних санкцій залишились не задоволеними, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
Таким чином, підставою звернення із даним позовом до суду позивач вказує неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 27-22 від 31.01.2018 р. щодо дотримання постачальником строків поставки товару, що слугує підставою для нарахування пені та штрафу на підставі п. 7.5. договору
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).
В п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.665 ЦК України).
У статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Умовами договору поставки № 27-22 від 31.01.2018 р. визначено обов'язок продавця поставити товар на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) м. Харків склад постачальника.
Термін "франко-завод" (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення (умови ІНКОТЕРМС 2000).
У договорі поставки сторонами не узгоджено порядку повідомлення постачальником про готовність товару до завантаження.
З наданих до матеріалів справи документів вбачається що спілкування між співробітниками сторін відбувалось за допомогою електронної пошти протягом всього спірного періоду.
Беззаперечних доказів повідомлення постачальником про готовність відвантажити товар покупцю (направлення офіційного листа з повідомленням) до матеріалів справи не надано, проте такі вимоги умовами договору й не узгоджувались сторонами. Натомість, до матеріалів справи й покупцем не надано доказів здійснення спроб реалізувати своє право на отримання товару, як протягом 65 денного строку передбаченого п. 4.1 договору, так і після спливу вказаного строку.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що обумовлений умовами договору товар був у розпорядженні постачальника та з 08.06.2018 по 06.07.2018 передавався на відповідальне зберігання ТОВ "Промкомплект" з метою проведення іспитів редуктора циліндричного.
Одночасно 04.07.2018 року між представниками позивача та відповідача у м. Дніпро було підписано акт приймання редуктора по кількості та якості, проте вчинення дій з буку покупця для отримання товару у відповідності до п. 4.3 договору вчинено не було.
Відповідно до ч.2 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
В ході вирішення спору позивач наголошуючи на простроченні поставки товару зазначає про те, що відповідачем не доведено поінформування належним чином позивача про готовність товару до відвантаження, проте судом враховано, що особливі умови повідомлення сторонами не узгоджені, а з наявних у справі документів суд дійшов висновку, що позивачу було відомо як місце поставки попередньо оплаченого товару, так і строк поставки, проте не вжито будь-яких дій щодо належного виконання своїх обов'язків по отриманню товару, або пред'явлення вимоги щодо такого отримання, які були відмовлені постачальником.
В ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Отже, відповідно до діючого законодавства, сторони на власний розсуд погоджують істотні умови правочинів зі своїми контрагентами, в тому числі й щодо строку дії цих правочинів та можливості їх пролонгації.
Відповідно до ч.1 ст. 361 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем, як покупцем, своє право на отримання товару на підставі п. 4.3. договору було реалізовано лише 14.08.2018 року, проте не доведено жодним належним доказом, що станом на 07.05.2018 року, товар не був доступний покупцю для отримання на умовах розділу 4 договору та саме ці обставини перешкодили реалізації прав позивача на отримання товару у період з травня 2018 по 14.08.2018 року.
Відсутність доказів факту прострочення поставки оплаченого товару зі сторони відповідача, унеможливлює застосування до останнього умови п. 7.5. Договору та нарахування пені та штрафу у спірних правовідносинах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 80, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "27" березня 2019 р. р.
Суддя ОСОБА_6