ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2019Справа № 910/1075/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради
до приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
про стягнення 37 548,42 грн.
Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення 37 548, 42 грн., у тому числі 35 246, 16 грн. - основного боргу та 2 302, 26 грн. пеня.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 380-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 17.07.2012.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1075/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.02.2019 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що у 2016 році відбулася зміна балансоутримувача об'єкту оренди, у зв'язку з чим до моменту внесення змін до договору відповідач тимчасово призупинив здійснювати платежі. В частині стягнення пені зазначив, що розрахунок є невірним та просив суд застосувати строки позовної давності.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.02.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 28.02.2019 представник відповідача подав письмові заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (позивач) та приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (відповідач) 17.07.2012 укладено договір № 380-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно - частину вбудованого технічного приміщення та частину даху загальною площею 39, 0 кв.м. для використання під розміщення антенно-фідерних пристроїв і обладнання стільникового зв'язку, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, вулиця Запорізьке шосе, 47, яке знаходиться на балансі міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі».
Факт отримання відповідачем у строкове користування частини вбудованого технічного приміщення та частини даху загальною площею 39, 0 кв.м., що знаходиться у місті Дніпропетровськ, вулиця Запорізьке шосе, 47 підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 17.07.2012.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Розділом 3 договору № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 передбачено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затверджених міською радою. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною договору становить 1 119, 20 грн. без ПДВ за червень місяць 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі сплачується на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з липня місяця 2012 року. За користування об'єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, яку спрямовує в наступному порядку 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 559, 60 грн. до загального фонду міського бюджету та 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 559, 60 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується щомісяця у термін не пізніше п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності відповідача.
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.
Частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 5.2 договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 встановлено, що відповідач зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.
Положеннями пункту 3.5 договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди включно.
Як свідчать матеріали справи, 13.08.2018 відповідач передав, а балансоутримувач прийняв об'єкт оренди у комплекті та стані, що відповідають умовам договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012. Однак, орендну плату в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим за період з 17.07.2012 по 13.08.2018 виникла заборгованість в розмірі 35 246, 16 грн.
Крім того, згідно означеного акту від 13.08.2018 відповідач підтвердив заборгованість за договором оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 у розмірі 35 246, 16 грн.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що заборгованість за договором виникла перед міським бюджетом, а не перед позивачем, оскільки відповідно до умов договору № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 орендна плата перераховується у відсотковому відношенні до загального фонду міського бюджету та на рахунок балансоутримувача орендованого майна.
З приводу означеного твердження відповідача суд зазначає наступне.
Згідно положення про Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, затверджений рішенням Дніпровської міської ради VII скликання № 50/36 від 24.10.2018 Департамент є органом приватизації Дніпровської міської ради, орендодавцем нерухомого майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
Виходячи з наведеного, означеним рішенням функції орендодавця нерухомого майна покладено на позивача, у зв'язку з чим доводи відповідача з приводу відсутності заборгованості перед позивачем до уваги судом не приймаються.
Серед іншого, відповідач у письмовому відзиві зазначив, що влітку 2016 року відбулася зміна балансоутримувача об'єкту оренди. До моменту внесення змін до договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" призупинило здійснювати платежі. Однак додаткова угода про внесення змін до договору не укладалась, оскільки за твердженням позивача, договір з 03.07.2015 припинено. Відповідач заперечив факт припинення дії договору, вважаючи його пролонгованим на новий строк та на тих самих умовах.
Строк дії договору оренди № 380-ДКП/12 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з 17.07.2012 по 02.07.2015 включно.
Пунктом 3.6 договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 сторони узгодили, що орендна плата, яку сплачує відповідач після закінчення строку дії договору оренди до підписання акта приймання-передачі не є підставою вважати договір автоматично продовженим на новий термін.
Доказів, що підтверджують викладені обставини про продовження строку дії договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 на новий строк матеріали справи не містять та суду не надано.
Оскільки зміна балансоутримувача відбулася після закінчення строку дії договору, твердження відповідача з приводу зупинення сплати орендної плати до моменту внесення змін до договору оренди № 380-ДКП/12 від 17.07.2012 є неправомірним.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, оскільки доказів сплати орендної плати у повному обсязі матеріали справи не містять та суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 35 246, 16 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про стягнення 2 302, 26 грн. - пені (період з 11.01.2018 по 11.01.2019), суд зазначає наступне.
Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що позивач не вірно визначив період нарахування пені, оскільки з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України період прострочення починається з 16.08.2012, позовна вимога в означеній частині задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у письмовому відзиві з приводу не вірного періоду нарахування пені.
Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені, заява відповідача про застосування строків позовної давності є такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення 37 548,42 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 37454258) 35 246 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 16 коп. - основного боргу та 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 21 коп. - судового збору.
В іншій частині в позові відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк