Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"18" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/998/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: прокурор , Слівінський О.О ,служ.посв від 04.10.2017 № 048138
від відповідача - 1: Кудак А.М., ордер № 057203 від 21.12.2018;
від відповідача - 2: ОСОБА_11, ордер № 050515 від 26.12.2018;
від третьої особи - 1: не з'явився;
від третьої особи - 2: Толкачов І.О., довіреність № 1.20/6-45 від 19.03.18;
від третьої особи - 3: Портнягін Д.І., довіреність № 01.1-08/179 від 21.01.19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури
До 1) Комунального підприємства "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради (м. Житомир)
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (м. Новоград -Волинський)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області
про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів, визнання недійсним договору про закупівлю товарів за державні кошти, застосування наслідків правочину
В судовому засіданні 05.03.2019 оголошувалась перерва до 18.03.2019 о 10:00 з викликом сторін.
Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом і інтересах держави до Комунального підприємства "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 із залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області:
- про визнання недійсним рішення тендерного комітету комунального підприємства «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради про визначення переможця щодо закупівлі товарів через систему електронних закупівель від 13.12.2016;
- визнання недійсним договір про закупівлю товарів за державні кошти №1 від 26.12.2016, укладеного між комунальним підприємством «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на загальну суму 449913,00 гривень;
- зобов'язання комунальне підприємство «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter 316» з ідентифікаційним номером НОМЕР_1, отриманого на виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти №1 від 26.12.2016;
- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь комунального підприємства «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради 449 913,00 гривень, отриманих на виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти №1 від 26.12.2016, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок 35434001037267 в ГУ ДКСУ в Житомирській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення комунального підприємства «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради є недійсним, оскільки процедура закупівлі автомобіля малої тоннажності для перевезення робітників та обладнання проведена з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в порушення яких комітет конкурсних торгів відповідача-1 не відхилив тендерну пропозицію учасників - Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та не відмінив процедуру закупівлі.
Необхідність захисту інтересів Держави прокурор обґрунтовував неналежним здійсненням комунальним підприємством «Житлове виробниче підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави, зокрема економічних, порушення яких полягає в безпідставному витрачанні відповідачем коштів, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державному бюджету, та відсутністю повноважень у Антимонопольного комітету для звернення до суду з позовами про скасування результатів публічних закупівель, проведених з порушенням законодавства.
Ухвалою суду від 13.11.2018 заяву було залишено без руху та надано строк заявнику для виправлення недоліків позовної заяви.
20.11.2018 від Житомирської місцевої прокуратури до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 13.11.2018 .
Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 ГПК України.
28.11.2018 ухвалою суду було відкрито провадження у справі №906/998/18, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області .
30.11.2018 до господарського суду надійшли письмові пояснення від Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, про те, що органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель, а тому у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.
05.12.2018 до господарського суду від відповідача -1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог (а.с. 72-82).
11.12.2018 до господарського суду надійшли письмові пояснення від Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, згідно яких позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, посилаючись на вчинення відповідачем -2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за що на нього було накладено штраф у сумі 68 000,00грн за рішенням адміністративної колегії (а.с.93-95).
22.12.2018 до господарського суду від ФОП ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить в задоволенні позову відмовити, оскільки він поданий прокурором в порушення його прав. (а.с.108-111)
22.01.2019 до господарського суду від Житомирської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзиви відповідачів з посиланням на підстави звернення до суду після отримання та опрацювання інформації Житомирського обласного територіального відділення АМК України (а.с.151-157).
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідачів просять в позову відмовити.
Представник третьої особи-1 письмових пояснень не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи - 2 позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі
Представник третьої особи -3 покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
10.08.2016 та 06.09.2016 Комунальним підприємством "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради за допомогою системи електронних закупівель оприлюднювались оголошення про проведення відкритих торгів з назвою предмета закупівлі "Автомобіль малої тоннажності для перевезення робітників та обладнання." (надалі відповідач -1, замовник). Враховуючи, що обидві процедури закупівлі були відмінені, відповідачем -1 24.11.2016 на веб - порталі Уповноваженого органу з питань закупівель було оприлюднене оголошення про проведення процедури закупівлі "Автомобіль малої тоннажності для перевезення робітників та обладнання." код по ДК 016:2010:29.10.4, код по ДК 021:2015:34130000-7 - Мототранспортні вантажні засоби. Згідно оголошення про проведення відкритих торгів № UA - 2016 - 11-24-000105-а очікувана вартість закупівлі становила 450 000,00грн.Відповідно до реєстру пропозицій та протоколу розкриття замовником отримано пропозиції від ФОП ОСОБА_7, ціна пропозиції - 449 913,00 грн та від ФОП ОСОБА_10, ціна пропозиції - 450 000,00 грн. Відповідно до рішення комітету з конкурсних торів КП "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" від 13.12.2016 переможцем закупівлі визнано ФОП ОСОБА_7, з ціновою пропозицією в 449 913,00 без ПДВ.
26.12.2016 замовником було укладено договір № "Про закупівлю товарів за державні кошти" з ФОП ОСОБА_7 на су у 449 913,00 грн, за умов якого останній зобов'язався в грудні 2016 поставити відповідачеві -1 автомобіль марки "Мercedes -Benz Sprinter 316" за ціною в сумі 449 91300 грн (без ПДВ). Згідно накладної №19/12 від 26.12.2016 та платіжного доручення від 26.12.2016 № 2 від КП "ЖВПАР" Житомирської міської ради відповідачі здійснили виконання умов спірного договору.(а.с.45,46)
Предметом даного позову є вимога прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради про визнання переможцем щодо закупівлі товарів через систему електронних закупівель від 13.12.2016 ФОП ОСОБА_7,, та визнання недійсним договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 26.12.2016, укладеного між замовником та постачальником з поверненням один одному отримане на виконання спірного договору(а.с.39-44).
В матеріалах справи міститься рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3.5-47/2016 від 31.10.2017, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_10 під час участі у відкритих торгах на закупівлю "Автомобіль малої тоннажності для перевезення робітників та обладнання" ДК 021:2015:34130000-7 -Мототранспортні вантажні засоби, ДК 016:2010:29.10.4 - Автомобілі для перевезення вантажів", що проводились 13.12.2016 КП "Житлове виробниче підприємство аварійних робіт" Житомирської міської ради ( оголошення UA - 2016 - 11-24-000105-а),узгодивши свої дії під час підготовки та участі у торгах, замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї поведінки, яка призвела до усунення між ними конкуренції під час участі у конкурсних торгах, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). За вчинення вищевказаного порушення відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ФОП ОСОБА_7 накладено штраф у розмірі 68000 грн.(а.с.24-32)
Підставою для звернення прокурора з даним позовом є недотримання під час зазначеної закупівлі вимог п.п.4,7 ч. 1 ст.ст. 17, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вчинення учасниками закупівель антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), суперечить самій меті і завданню існування механізму публічних закупівель та спрямоване виключно на ухилення від виконання його положень.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, однак у них відсутні повноваження щодо звернення до суду з таким позовом. Таким чином, оскільки у даних правовідносинах відсутній орган, який має повноваження щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, що вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в якості позивача з підстав загрози порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди стабільності роботи енергосистеми у вигляді незаконних витрат коштів.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що тендер (торги) це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі.
Відповідно до п.п.4,7 ч.1 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів);тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.
Згідно з абз.3. ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відміняє торги в разі, неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель;
Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".
Відтак, на думку суду, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17,від 30.01.2019 у справі №47/66-08..
В даній справі, прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави ст. 17, ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки учасники відкритих торгів вчинили антиконкурентні узгоджені дії, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
Водночас, прокурор у позові наголосив на тому, що у даних правовідносинах відсутній орган, наділений повноваженнями щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, що вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, в якості позивача з підстав загрози порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди стабільності роботи енергосистеми у вигляді незаконних витрат коштів.
Дослідивши наявні у справі докази, доводи та заперечення сторін, господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які послався прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, в розумінні приписів наведених вище правових норм, відтак, відсутні підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави.
Крім того, як вже було зазначено вище, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
За результатами дослідження матеріалів справи господарським судом було встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури, в порушення вищенаведених норм, не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів суду, що даний орган (органи) не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Відсутність такого органу також підтверджена не була.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.
Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Так, згідно ч. 3 ст. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, основними завданнями Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Повноваження здійснюються шляхом здійснення нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель, аналізу функціонування системи публічних закупівель, узагальнення практики здійснення закупівель, надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.
Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, які є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Так, зокрема, згідно п. п. 3, 4, 9 ч. 4 відповідного Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
До того ж, за змістом п. п. 2, 5 Положення про Державну фінансову інспекцію України, остання відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З наведеного слідує, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
При цьому, посилання Прокурора на те, що чинним законодавством України визначені органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), проте у вказаних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти недійсними, господарський суд відхиляє, з огляду на те, що таке твердження суперечить приписам наведених вище нормативно-правових актів. При цьому Прокурор не враховує того, що положення таких нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.
З огляду на те, що прокурором у цій справі безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі.
Отже, беручи до уваги те, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом, суд відмовляє в задоволенні позову.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на прокуратуру згідно вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.03.19
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати: