пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 березня 2019 р. Справа № 903/919/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 903/919/18
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітон Компані”, м. Луцьк
про стягнення 4 710 113,40 грн.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (дов. №5078-К-О від 20.11.2018),
від відповідача: ОСОБА_2 - тимчасово виконуючий обов?язки директора,
10.12.2018 Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою № б/н від 03.12.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітон Компані” 4 710 113,40 грн. за договором фінансового лізингу № 4К16086ЛИ від 16.09.2016, з них: 1 755 835,09 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 2 219 043,02 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 755 235,29 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.
Разом з позовною заявою Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” було подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому представник позивача просив забезпечити проведення судових засідань по справі в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання Господарський суд Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. В.Винниченка, 1).
Ухвалою суду від 17.12.2018 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У зв'язку з виникненням технічних проблем, що унеможливили проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовче засідання 09.01.2019 не було проведене в режимі відеоконференції.
Разом з цим, 03.01.2019 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву № 1 від 02.01.2019, в якому позову не визнавав, просив відмовити у його задоволенні.
08.01.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання №2 від 04.01.2019, в якому просив відкласти підготовче засідання, посилаючись на те, що директор ТзОВ “Капітон Компані”, який уповноважений представляти інтереси товариства, не може з'явитися до суду у зв'язку з терміновим відрядженням до Тернопільської області.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора, залишено судом без задоволення.
Ухвалою суду від 09.01.2019 підготовче засідання було відкладено на 06.02.2019, встановлено позивачу строк до 04.02.2019 для подання суду відповіді на відзив відповідача, письмових пояснень, в яких зазначити, за яке саме порушення позивачем нарахована пеня в розмірі 755 235,29 грн.
31.01.2019 на електронну пошту Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” б/н від 31.01.2019, в якому представник позивача у справі просив суд забезпечити проведення судового засідання 06.02.2019 в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання, зокрема, Господарський суд Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 31.01.2019 клопотання представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про участь у судовому засіданні 06.02.2019 по справі № 903/919/19 в режимі відеоконференції задоволено, доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання 06.02.2019 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконфенції.
14.01.2019 позивач надіслав до суду відповідь на відзив б/н від 09.01.2019, в якій з обставинами, викладеними відповідачем у відзиві, не погоджується, зазначає, що відповідач перед укладенням договору фінансового лізингу був у повному обсязі ознайомлений з умовами договору фінансового лізингу № 4К16086ЛИ від 16.09.2016 й погодився з його умовами відповідно до ст. 627 ЦК України, просить позов задовольнити в повному обсязі.
04.02.2019 позивач на електронну пошту суду, 06.02.2019 - по пошті надіслав додаткові пояснення щодо розрахунку, в яких зазначає, що пеня нарахована за період з 27.09.2017 по 03.12.2018 за порушення умов щодо строків оплати відшкодування частини вартості предмета лізингу в сумі 331 295,56 грн. та за порушення умов щодо строків оплати відсоткової винагороди за користування предметом лізингу в сумі 423 939,73 грн. за період з 28.09.2017 по 03.12.2018.
Ухвалою суду від 06.02.2019 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.02.2019.
12.02.2019 до господарського суду надійшло клопотання б/н від 06.02.2019 представника позивача про участь в режимі відеоконференції, в якому він просив суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання: господарський суд Дніпропетровської області, або Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, або Центральний апеляційний господарський суд, або Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Ухвалою суду від 13.02.2019 у задоволенні клопотання представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про проведення судового засідання 18.02.2019 о 14:30 год. в режимі відеоконференції було відмовлено у зв'язку із заздалегідь заброньованим на цей самий час засіданнями інших судів.
14.02.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 7 від 14.02.2019, в якому просить призначити у справі судово-економічну експертизу.
В судове засідання 18.02.2019 представники сторін не з'явились, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 18.02.2019 було оголошено перерву до 11.03.2019 до 14:30 год., позивача та відповідача повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні ухвалою суду; визнано явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.
21.02.2019 до господарського суду надійшло клопотання б/н від 19.02.2019 представника позивача про участь в режимі відеоконференції, в якому він просив суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання: господарський суд Дніпропетровської області, або Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, або Центральний апеляційний господарський суд, або Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Ухвалою суду від 21.02.2019 клопотання представника позивача - Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про проведення судового засідання 11.03.2019 о 14:30 год. в режимі відеоконференції було задоволено, доручено господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення в режимі відеоконфенції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/919/18.
07.03.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання № 10 від 06.03.2019, в якому у зв'язку з неможливістю прибути уповноваженого представника товариства для участі в судове засідання просив відкласти розгляд справи на іншу дату, але не раніше 21.03.2019.
11.03.2019 представник відповідача в судове засідання не з'явився, факт належного повідомлення про розгляд справи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301036980464, що міститься в матеріалах справи.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було залишено судом без задоволення, оскільки явка особисто директора ТзОВ “Капітон Компані” в судове засідання не визнавалась обов'язковою, представництво інтересів в суді не обмежено певним колом осіб, а тому ТзОВ “Капітон Компані” вправі було доручити представництво своїх інтересів іншому представнику. Крім цього, судом враховано, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи по суті закінчується 20.03.2019.
В судовому засіданні 11.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; пояснив, що йому не відомо про надходження клопотання відповідача про призначення судової експертизи; просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з клопотанням відповідача про призначення судової експертизи.
З метою ознайомлення позивача з клопотанням відповідача про призначення судової експертизи в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.03.2019 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, відповідача повідомлено про дату, час, місце наступного судового засідання з розгляду справи по суті на підставі ст.120 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, в судовому засіданні 18.03.2019 клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.2017 ГПК України з огляду на наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 06.02.2019 було закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 18.02.2019.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.
Клопотання про призначення експертизи надіслано відповідачем до суду 14.02.2019, тобто вже після того, як суд закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті.
Таким чином, відповідачем пропущено строк, встановлений ГПК України, для звернення з клопотанням про призначення експертизи.
Поважних причин незаявлення клопотання на стадії підготовчого провадження відповідач не навів, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв.
Ту обставину, що лише 06.02.2019 відповідач отримав додаткові пояснення позивача від 04.02.2019 разом з розрахунком, доданим до нього, не можна вважати поважною.
Звертаючись з позовною заяво до суду, позивачем було додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу № 4К16086ЛИ від 16.09.2016 cтаном на 03.12.2018 (а.с.46-47).
Опис вкладення у цінний лист (а.с.84-на звороті) свідчить про те, що цей розрахунок разом із додатками був надісланий відповідачу 04.12.2018, що підтверджується фіскальним чеком від 04.12.2018, накладною (а.с.84).
03.01.2019 відповідач надіслав до суду відзив, який не містив заперечень щодо розрахунку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на таке.
16.09.2016 між ПАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є АТ КБ “Приватбанк”, що підтверджується п.1.7. Статуту (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №519 від 21.05.2018, погодженого НБУ 11.06.2018, , та ТОВ “Капітон Компані” як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу №4К16086ЛИ (надалі- договір), згідно з п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.
У пункті 1.2. договору сторони узгодили, що вартість майна становить 19 819 614,00 грн.
За змістом п. 3.1. договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеним у додатку №3.
Відповідно до п. 6.2.11. договору лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку “Фінансовий лізинг (оренда)”; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов'язані з цим договором.
Пунктом 6.2.8. договору на лізингоотримувача покладено обов'язок не зменшувати сум; лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (п. 2.1. договору).
За змістом п. 2.3.2. договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмір 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку №2.
Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2016 року сторони узгодили зміну з 07.11.2016 року розміру відсоткової винагороди на 10,5% річних.
АТ КБ “Приватбанк” свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 16.09.2016 року (додаток №3 до договору).
Договір фінансового лізингу та акт приймання-передачі майна були підписані із використанням електронного цифрового підпису, про що сторони домовились в угоді використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.08.2016 року, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України.
Графіком лізингових платежів (додаток №2 до договору) передбачена сплата лізингоодержувачем лізингових платежів 25.10.2016, а з 25.09.2017 - щомісяця до 25.08.2024 року.
Згідно з графіком лізингових платежів та випискою з рахунку № 20712050000927:
- 25.09.2017 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим; 28.09.2017 відповідач погасив 80 000 грн., й відповідно 153 171,92 грн. прострочена заборгованість з 28.09.2017;
- 25.10.2017 відповідач мав здійснити платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 386 343,85 - прострочка; 31.10.2017 відповідач сплатив 96 120 грн., й відповідно 290 223,85 грн. прострочена заборгованістю з 31.10.2017;
- 25.11.2017 відповідач мав здійснити платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 523 395,78 грн.- прострочка; 30.11.2017р. відповідач погасив 290 223,85 грн., й відповідно 233 171,93 грн. прострочка з 30.11.2017;
- 25.12.2017 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим; 466 343,86 грн. - прострочка; 16.01.2018 погашено 120 000 грн., прострочка - 346 343,86 грн. з 16.01.2018;
- 25.01.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 579 515,79 грн. - прострочка; 31.01.2018 відповідач погасив 68 000 грн., й відповідно 511 515,79 грн. прострочено з 31.01.2018.;
- 25.02.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 744 687,72 грн. - прострочка; 28.02.2018 відповідач погасив 150 000 грн., й відповідно 549 687,72 грн. прострочено з 28.02.2018;
- 25.03.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 827 859,65 грн. - прострочка; 30.03.2018 відповідач погасив 130 000 грн., й відповідно 697 859,65 грн. прострочено з 30.03.2018;
- 25.04.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 931 031,58 - прострочка; 27.04.2018 відповідач погасив 200 000 грн., й відповідно 731 031,58 грн. прострочено з 27.04.2018.;
- 25.05.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 964 203,51 - прострочка; 31.05.2018;
- 25.06.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 027 375,44 - прострочка; 03.07.2018 відповідач погасив 80 000 грн., й відповідно 947 375,44 грн. прострочено з 03.07.2018;
- 25.07.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 180 547,37 - прострочка; 31.07.2018 відповідач погасив 70 000 грн., й відповідно 1 110 547,37 грн. прострочено з 31.07.2018;
- 25.08.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 343 719,30 - прострочка; 31.08.2018 відповідач погасив 64 800 грн.., й відповідно 1 278 919,30 грн. прострочено з 31.08.2018;
- 25.09.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 512 091,23 - прострочка; 01.10.2018 відповідач погасив 68 400 грн., й відповідно 1443 691,23 грн. прострочено з 01.10.2018;
- 25.10.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 676 863,16 - прострочка; 31.10.2018 відповідач погасив 90 000 грн., й відповідно 1 586 863,16 грн. прострочено з 31.10.2018;
- 25.11.2018 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 233 171,93 грн., проте не здійснив погашення й платіж став простроченим, 1 820035,09 - прострочка; 03.12.2018 відповідач погасив 64 200 грн., й відповідно 1 755 835,09 грн. прострочено з 03.12.2018.
Ці обставини викладені позивачем у позовній заяві, а тому доводи відповідача про те, що в розрахунку заборгованості позивача відсутні суми погашення заборгованості за основним боргом, а тому відповідач не має змоги перевірити та встановити фактичну суму заборгованості, не беруться судом до уваги.
В подальшому лізингові платежі відповідачем також не вносились, що підтверджується випискою по рахунку №20712050000927 й станом на 03.12.2018 у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами в рахунок вартості майна в розмір 1 755 835,09 грн.
Згідно з п.п.2.3.2. п.2.3. лізингоодержувач зобов'язувався сплачувати нараховану відсоткову винагороду щомісяця у період з 25-го числа місяця по останній день місяця.
З виписки по рахунку № 20787057052044 та з розрахунку (а.с.46-47) вбачається, що станом на 03.12.2018 несплачена заборгованість відповідача за винагородою за користування предметом лізингу, яка мала бути сплачена по останній день місяця, склала 2 199 043,02 грн.
Згідно із розрахунком позивача (а.с.46-48) загальний розмір прострочених зобов'язань відповідача перед позивачем складає 4 710 113,40 грн., з них:
- 1 755 835,09 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 03.12.2018;
- 2 199 043,02 грн. - заборгованість з винагороди за користування майном за період з 16.09.2018 по 30.11.2018;
- 755235,29 грн. - пеня за порушення строків сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна та винагороди за користування майном.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг (надалі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 частини другої статті 11 наведеного Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, у порядку встановленому договором.
Згідно з частиною першою статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв?язку із порушенням відповідачем строків виконання зобов?язання зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна, зі сплати винагороди за користування майном підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення 1 755 835,09 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна за період з 16.09.2016 по 03.12.2018; 2 199 043,02 грн. заборгованості з винагороди за користування майном за період з 16.09.2018 по 30.11.2018.
У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав згоди на передачу предмета лізингу в сублізинг. Зазначена обставина, на думку відповідача, призвела до збитків відповідача та неможливості виконання останнім умов договору фінансового лізингу №4К16086ЛИ від 16.09.2016.
З такими доводами відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач та відповідач дійшли згоди та уклали 16.09.2016 договір фінансового лізингу №4К16086ЛИ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне користування, а після виплати всіх лізингових платежів - у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Відповідач перед укладанням договору фінансового лізингу був в повному обсязі ознайомлений з умовами договору фінансового лізингу №4К16086ЛИ від 16.09.2016 й погодився з його умовами відповідно до ст. 627 ЦК України, в тому числі й з умовою п.4.2., згідно з якою лізингоодержувачу забороняється без згоди банка передавати майно у сублізинг.
Відповідач є суб'єктом господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність, яка є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
Перед укладанням договору фінансового лізингу відповідач повинен був зважити ризики, оцінити прибутковість/збитковість укладання такого договору, здійснити аналіз ринку нафтопродуктів, його попит та пропозиції, й лише після зазначеного аналізу укласти договір фінансового лізингу нафтобаз, які є предметом лізингу.
Перед укладанням договору фінансового лізингу відповідач знав, що умовами договору фінансового лізингу заборонено передавати в сублізинг предмет лізингу без згоди позивача та погодився з зазначеною умовою.
За таких обставин, коли відповідач погодився на укладення договору в редакції, яка додана позивачем до позовної заяви, в тому числі й з редакцією п.4.2., звертаючись до банку з проханням надати згоду на передачу майна у сублізинг, відповідач повинен був передбачати й ймовірність ненадання такої згоди, а відтак й повинен нести ризик неотримання згоди.
Умовами договору фінансового лізингу передбачено передачу предмета лізингу в оренду без згоди банку, що не позбавляло відповідача у разі неможливості самостійно здійснювати підприємницьку діяльність з купівлі-продажу нафтопродуктів передати предмет лізингу в оренду ПАТ “УКРНАФТА”.
Таким чином, відповідач порушив умови договору фінансового лізингу своїми діями, тому повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання, й прострочка кредитора, визначена ст.ст. 612, 613 ЦК Україн, відсутня, а відтак й наслідки, визначені ст. ст. 612, 613 України, не можуть бути застосовані.
Щодо заперечень представника відповідача про помилкове нарахування позивачем винагороди за користування предметом лізингу за 17.10.2016 від залишку несплаченої вартості майна в розмірі 19 819 614 грн. і за 07.11.2016 із застосуванням відсоткової ставки 12 % річних замість 10,5 % річних.
За змістом п. 2.3.2. договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у додатку №2.
Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2016, починаючи з 07.11.2016 відсоткова винагорода становить 10,5% річних.
Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплата останньої суми лізингового платежу, зазначеного в додатку 2. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.
Згідно з абзацом 2 п. 2.3.4. договору розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг.
В судовому засіданні на підставі пояснень представника позивача судом встановлено, що у виписці про рух коштів №20787057052044, на якій обліковується процентна винагорода, відображено розмір щоденної процентної винагороди.
Як пояснював представник позивача, процентна винагорода розраховується банком щоденно після закінчення операційного дня в нічний час доби, й оскільки розрахунок здійснюється об 01:44 год. ночі, а вже за календарним обчисленням днів настав слідуючий календарний день, то відповідно в наступний календарний день після дня користування предметом лізингу, проте винагорода розрахована саме за день, що передував.
17.10.2016 об 01.44 год. банком була нарахована процентна винагорода саме за користування предметом лізингу за 16.10.2016, а за користування предметом лізингу за 17.10.2016 нарахована процентна винагорода об 02:45 год. 18.10.2016.
Оскільки 16.10.2016 сума вартості предмету лізингу становила 19 819 614 грн., то саме на вказану суму позивачем й нараховано винагороду в розмір 6606,54 грн., виходячи з розрахунку: 19 819 614 х 12 х 1 / 360 / 100 =6606,54, де 19 819 614 грн. - сума поточної заборгованості; 12 - розмір поточної ставки; 1 - кількість днів 16.10.2016 включно; 360 - кількість днів у році відповідно п. 2.3.2 договору; 100- переведення процентного значення в числове.
Таким чином, в розрахунку боргу щодо процентів (рядок дати 17.10.2016) вказана сума нарахованих процентів за період з 01.10.2016 по 16.10.2016 (16 днів), не враховуючи дату 17.10.2016.
Щодо нарахування винагороди за 07.11.2016 судом на підставі пояснень представника позивача встановлено, що фактично 07.11.2016 о 02 год. 44 хв. банком нарахована винагорода за користування предметом лізингу за 06.11.2016, застосовуючи 12% річних від суми поточної заборгованості, а 08.11.2016 об 02:40 год. нарахована винагороди за користування предметом лізингу за 07.11.2016, застосовуючи 10,5% річних.
В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що відповідно до розрахунку нарахування відсоткової винагороди за користування майном від залишку несплаченої вчасно вартості майна згідно з додатком №2 в розмірі 21% річних розпочато з 27.09.2017. А згідно з випискою по рахунку №20787057052044 нарахування відсоткової винагороди від залишку несплаченої вчасно вартості майна згідно з додатком №2 в розмірі 21 % річних розпочато з 10.12.2017.
Згідно з поясненнями представника позивача, така розбіжність пояснюється тим, що облік процентної винагороди за користування предметом лізингу за період з 27.09.2017 по 10.12.2017 здійснювався на внутрішньобанківському рахунку №20798057051830.
10.12.2017 облік процентної винагороди за користування предметом лізингу було перенесено банком на рахунок №20787057052044 відповідно до постанови НБУ від 11.09.2017 №89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку», що відображено у виписці 20787057052044.
Щодо нарахування суми 29.12.2017 в розмірі 16322,04 грн., яка відображена у виписці, але не відображена в розрахунку, то згідно з поясненнями представника позивача ця сума - це коригуюча сума нарахованих процентів.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить також стягнути з відповідача 755 235,29 грн. пені за порушення грошового зобов'язання - несвоєчасну сплату лізингових платежів в рахунок вартості майна та несвоєчасну сплату винагороди за користування майном за період з 27.09.2017 по 03.12.2018.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові насліди встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом та іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банк; України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
У пункті 7.1. договору сторони узгодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном на підставі п. 7.1. договору від 03.12.2018 підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 755 235,29 грн.
Нарахування пені відповідає п.7.10. договору, згідно з яким нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане лізингоодержувачем.
Відповідно до частин 1, 4 ст.165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У відзиві на позов відповідач не заперечував розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви, а клопотання про призначення експертизи подав після закриття підготовчого провадження. Призначення експертизи на стадії розгляду справи по суті не передбачено ГПК України. Твердження представника відповідача про неправильність нарахування пені позивачем не позбавляла права відповідача подати контррозрахунок пені.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання юридичною особою до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року становив 1762 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в грудні 2018 року в розмірі 70652,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №PROM4 BVOOH від 04.12.2018.
У зв?язку із задоволенням позову витрати, пов?язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 627, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 1, 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 129, 236-242 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітон Компані” (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, код ЄДРПОУ 39711908) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 755 835 грн. 09 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 2 219 043 грн. 02 коп. заборгованості з винагороди за користування майном; 755 235 грн. 29 коп. пені, 70651 грн.70 коп. витрат, пов?язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено: 28.03.2019.
Суддя І. О. Якушева