27.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4522/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р. (суддя Петренко Н.Е., повний текст рішення складено 17.12.2018 року) №904/4522/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Парашара Нагендера, с. Петропавлівська Борщагівська Києво-Святошинського району Київської області
до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро
про стягнення боргу, трьох відсотків річних та втрат від інфляції в сумі 124 936,86 грн., з урахуванням заяви вих. № 0612/18 від 06.12.2018 про зменшення розміру позовних вимог.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Фізична особа-підприємець Парашара Нагендера звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості у сумі 112108,60 грн., 3% річних у сумі 5872,56 грн. і інфляційних втрат у сумі 18202,04 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р. у справі №904/4522/18 з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вих№ 0612/18 від 06.12.2018) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 97108,60 грн. заборгованості, 6460,09 грн.-3% річних, 21368,17 грн. інфляційних втрат та 1874,05 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено. У клопотанні відповідача про розстрочення рішення суду - відмовлено.
Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідача своїх зобов'язань з оплати товару за договором поставки
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду від 10.12.2018 скасувати та надати розстрочення 92108 грн. 60 коп. - залишкової суми заборгованості відповідача перед позивачем за графіком наведеним в апеляційній скарзі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
- За твердженням відповідача судом першої інстанції не досліджено всі матеріали справи, не розглянуті копії платіжних доручень про часткову сплату заборгованості, докази про скрутне матеріальне становище відповідача. Підприємство, посилаючись на бухгалтерські документи вказує, що сума заборгованості зазначена в рішенні суду не відповідає дійсності.
- Відповідач вважає, що неявка в судове засідання представника позивача позбавила його можливості участі в судових дебатах, надати аргументи та пояснення щодо обставин справи.
- Апелянт просить суд врахувати складну фінансову ситуацію, яка склалалася у підприємства на сьогоднішній день. Відповідач зауважує, що фінансування підприємства досить тривалий час - призупинено. Підприємство існує за рахунок мінімальних надходжень від бюджетних асигнувань, які надходять не повною мірою і, яких не вистачає на погашення заборгованостей. Сума основної заборгованості на сьогоднішній день складає 92108,60 грн. є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства, яке є єдиним підприємством в регіоні, яке забезпечує технічними засобами реабілітації осіб з інвалідністю та поранених бійців Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил та його неплатоспроможності взагалі.
Вказані обставини на думку відповідача дозволяють застосувати норми ст. 331 ГПК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання судового рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Фізична особа-підприємець Парашара Нагендера не погоджується з доводами відповідача та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Фізична особа-підприємець вказує, що станом на 10.12.2018 (день ухвалення рішення суду першої інстанції) сума основного боргу відповідача становила 97108,60 грн. Подальша сплата заборгованості, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, відбулася після прийняття судового рішення.
Позивач звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 61, ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи наділений правом заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, чим і скористався позивач, подавши відповідне клопотання №0412-18 від 04.12.2018.
Відповідачем щодо свого скрутного становища відповідно до вимог ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не було надано ані виписки з банківських рахунків, ані жодних інших доказів.
Позивач вказує, що наявність у договорі застереження про звільнення покупця від відповідальності за порушення строків оплати в разі затримки бюджетного фінансування не звільняє його від відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки норма ч. 1 цієї статті є імперативною та не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання. Таке застереження є підставою для звільнення покупця від відповідальності, яка має іншу правову природу- неустойка (штраф, пеня), збитки тощо.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюДніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (головуючий суддя:Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.). Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
28.02.2019 ухвалою суду задоволено заперечення Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.03.2019 на 12:30.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №4900070736972 (а.с.196 т.2).
Згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень також вбачається направлення ухвали на юридичну адресу позивача (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4900070736484), яке з незалежних від суду обставин 23.02.2019р. було повернуто з відділення с.Петропавлівська Борщагівка за зворотною адресою до сортувального центру м. Києва і в подальшому до поштового відділення м. Дніпро (а.с.202 т.2).
Колегія суддів також зазначає, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду про призначення розгляду справи в судовому засіданні була направлена всім учасникам справи 28.02.2019р., та в межах строку, визначеного ч..3 ст. 262 ГПК України, що підтверджується штемпелем суду на обороті ухвали (а.с. 195 т.2).
Відповідно до п.2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»(зі змінами і доповненнями), яке залишається дійсним і на цей час.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що в межах наданих суду повноважень, вжито достатніх заходів для повідомлення сторін та призначення судового засідання.
Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, учасники судового процесу ухвалою суду від 28.02.2019 були попереджені про можливість розгляду справи без їх участі, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 27.03.2019 підписано вступну і резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
15.01.2016 між Фізичною особою - підприємцем Парашара Нагендера (Постачальник) і Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (Покупець, надалі у тексті договору Замовник) за №1615/01 був укладений договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Замовника інструменти, матеріали, комплектувальні вироби до протезно-ортопедичних виробів та крісел колісних (колясок) (в подальшому товар), а Замовник прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1.,2.2. договору товар вказаний в п. 1.1. цього договору поставляється Замовнику партіями. Кожна партія товару визначається накладною, в якій зазначається найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії та ціна товару кожного найменування.
Пунктами 2.3., 2.4. договору встановлено, що оплата за отриманий товар здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку на товар. Загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору. Ціна договору становить суму коштів згідно накладних.
Згідно п. 10.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року.
За п. 10.2. договору якщо жодна із сторін не наполягає на розірванні цього договору за місяць до закінчення його строку дії, цей договір вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах.
Відповідно до видаткових накладних: № 55 від 21.10.2016, №16 від 23.02.2017, №29 від 30.03.2017, №35 від 19.04.2017, №38 від 26.04.2017 Постачальником було поставлено Замовнику товар на загальну суму 147108,60 грн. з ПДВ (а.с.19-23 т.1).
Вказані видаткові накладні підписані обома представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками обох підприємств і мають посилання на договір №1615/01 від 15.01.2016р.
Натомість Замовником поставлений товар був оплачений частково в сумі 35000,00 грн., що підтверджувалось станом на день подання позовної заяви Звітами АТ КБ «ПриватБанк» про дебетові і кредитові операції по рахунку 26001053130717 «Парашар Н.-ФОП» з 18.04.2017 по 18.04.2017, з 07.08.2017 по 07.08.2017 та з 27.12.2017 по 27.12.2017.(а.с.24-26 т.1). Таким чином, заборгованість склала 112108,60 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предмет позову становить матеріально правова вимога Фізичної особи-підприємця Парашара Нагендера про стягнення з Дніпропетровського казенного експериментальним протезно-ортопедичного підприємства основного боргу за отриманий за договором поставки №1615/01 товар у сумі 112108,60 грн., нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань 3% річних у сумі 5872,56 грн. і інфляційних втрат у сумі 18202,04 грн.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525,526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України).
За вимогами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Підпунктом 6.1.1. п. 6.1. укладеного договору на Замовника покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
В свою чергу відповідно до підп. 6.4.1. п. 6.4. договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до підп. 6.2.1. п. 6.2. договору Замовник має право здійснювати оплату товару Постачальнику на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах відстрочки платежу на термін до 10 календарних днів з моменту поставки товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За ч. 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Сторонами в п. 3.2. договору погоджено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття (передачі) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною або Актом прийому-передачі.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином, підписані відповідачем видаткові накладні фіксують факт передачі/отримання товарів і по суті завершують між сторонами здійснення господарської операції.
Факт отримання товару відповідачем і накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є достатніми підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар протягом встановленого у договорі строку.
Отримання товару і неповна його оплата не заперечувалась відповідачем.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було прийнято до уваги часткову сплату відповідачем суми заборгованості - 15000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1416 від 11.10.2018, №1658 від 16.11.2018 та №1718 від 05.12.2018 і не заперечувалось позивачем, яким були подані заяви про зменшення розміру позовних вимог. Судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто залишок заборгованості в сумі 97108,60 грн.
28.01.2019 відповідачем до Центрального апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень, якими підтверджується часткова оплата підприємством заборгованості. До клопотання додані платіжні доручення:
№1796 від 14.12.2018 на суму 5000,00 грн. (а.с.165 т.2);
№12 від 08.01.2019 на суму 5000,00 грн. (ас. 164 т.2).
В подальшому 18.02.2019 відповідачем до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та зменшення розміру позовних вимог, яким підприємство просило долучити, зокрема, платіжне доручення №132 від 05.02.2019 на суму 5000,00 (а.с.175 т.2) на підтвердження часткової оплати заборгованості за укладеним договором та просило на підставі здійснення часткової оплати заборгованості зменшити розмір позовних вимог.
20.03.2019 відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи документів та зменшення розміру позовних вимог. До клопотання було додано копію платіжного доручення №265 від 05.03.2019 на суму 5000,00 грн.(а.с.200 т.2).
27.03.2019 відповідач подав до суду чергове клопотання про долучення до матеріалів справи документів та зменшення розміру позовних вимог, до якого додав копії платіжних доручень №368 від 19.03.2019 на суму 20000,00 грн. та №397 від 25.03.2019 на суму 10000,00 грн. (а.с. 205-206 т.2).
З матеріалів справи вбачається, що на момент ухвалення рішення докази оплати відповідачем заборгованості були відсутні, отже суд правомірно стягнув суму заборгованості, виходячи з наданих сторонами документів, що підтверджують оплату відповідачем поставленого товару до ухваленого рішення.
Часткова сплата відповідачем заборгованості після прийняття рішення місцевим господарським судом не є підставою для скасування рішення, яке на момент прийняття відповідало чинному законодавству.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За висновком Верховного суду України в постанові від 19.10.2016 у справі №6-2129цс16 оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6460,10 грн. (за період з 01.11.2016 - по 26.11.2018) та інфляційні втрати у розмірі 21368,17 грн. (за період з грудня 2016 - по жовтень 2018).
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача крім суми заборгованості -3 % річних і інфляційних втрат.
З урахуванням відсутності прав виходити за межі позовних вимог суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача і встановивши, що вони є неправильними, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині в межах заявлених до стягнення сум.
Колегія суддів відмовляє в клопотанні відповідача врахувати його складне фінансове становище і надати розстрочення залишкової суми заборгованості, з огляду на наступне:
Частиною 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може розстрочити його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Тобто, таким правом наділений суд першої інстанції, який ухвалює рішення по суті.
Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо відмови суду першої інстанції у розстроченні судового рішення, враховуючи, що за вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність підстав для вчинення таких дій, зокрема, підприємством на підтвердження фінансового стану не було надано відомостей про фінансовий стан (баланс) підприємства, даних бухгалтерської звітності, доказів відсутності коштів на банківських рахунках
тощо.
Посилання відповідача на факт мінімальних надходжень від бюджетних асигнувань, не звільняє відповідача від оплати за поставлений товар у строки визначені договором, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від належного виконання зобов'язання.
Крім того, в підп. 6.2.1. п. 6.2. договору сторонами погоджено, що у разі відсутності фінансування видатків, термін відстрочки платежу може бути збільшений за погодженням сторін у письмовій формі аж до наявності реального фінансування видатків.
Матеріали справи не містять письмового погодження між сторонами відстрочення платежу у зв'язку з відсутністю фінансування.
Твердження відповідача про можливість зменшення сум інфляційних втрат і 3% річних на підставі ст. 233 ГК України є помилковим. Вказана стаття застосовується до штрафних санкцій, до яких входять пеня і штраф.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних і інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.
Твердження апелянта щодо розгляду справи місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача спростовуються змістом вступної частини рішення місцевого господарського суду з якої вбачається, що від відповідача був присутній його представник Салькова І.А., яка діяла на підстав довіреності № 29/10 від 29.10.2018р. (т.1 а.с. 253), протоколом судового засідання, який підтверджує присутність у судовому засіданні Салькової І.А. (т.1 а.с. 251) та змістом довіреності № 29/10 від 29.10.2018р., якою Салькова І.А. уповноважена на відповідне представництво інтересів відповідача у суді (т.1 а.с. 217)
За викладених обставин, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для зміни чи скасування рішення.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.
Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р. у справі №904/4522/18 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, м. Дніпро
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в строки визначені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.03.2019.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г.Іванов
Суддя О.В.Березкіна