Постанова від 27.03.2019 по справі 910/15094/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/15094/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/15094/18 (суддя Ягічева Н.І., повний текст складено - 18.12.2018) за позовом приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про відшкодування 3 849,61 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" страхового відшкодування у розмірі 3 849,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/15094/18 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 849,61 грн. страхового відшкодування, 3 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1762 грн. 00 коп. судового збору.

При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля "Toyota RAV4", державний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/15094/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що задній бампер, застрахованого позивачем автомобіля, мав пошкодження, які не належать до дорожньо - транспортної пригоди, а тому, за доводами скаржника, при визначенні розміру матеріального збитку враховуються лише роботи по монтажу і демонтажу, без врахування фарбувальних робіт заднього бамперу.

Також, апелянт вказує на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що були покладені судом першої інстанції на відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/15094/18; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Вказана ухвала була отримана сторонами 01.02.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

Крім цього, позивачем не було подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між ПрАТ "Просто-страхування" та ОСОБА_2 22.08.2017 року було укладено договір страхування № PVP.S 1702450, за умовами якого був застрахований автомобіль "Рeugeot 207", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

По вул. Госпітальній у м. Києві 14.09.2017 року сталась ДТП, за участю застрахованого автомобіля автомобіль "Рeugeot 207", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Toyota RAV4", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") від 14.09.2017 ОСОБА_3 визнала себе винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно звіту №123253 від 10.09.2018 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Рeugeot 207", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 6 839,57 грн., а відповідно до висновку/калькуляції №123253 від 20.09.2017 вартість відновлювального ремонту складає 4 849,61 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №123253 від 03.10.2017р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 4 849,61 грн.

Згідно реєстру готівкових/безготівкових термінових переказів від суб'єктів господарювання станом на 01.11.2017 позивачем здійснено відшкодування ОСОБА_2 в сумі 4 849,61 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Toyota RAV4", державний номер НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" згідно із полісом АК №2277101, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ, наданого позивачем до суду першої інстанції.

При цьому, згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності по майну становить 100 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн.

Позивач 17.11.2017 звернувся до відповідача із претензією № 04-2750 про виплату страхового відшкодування.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення. При цьому, у відповіді на претензію відповідач повідомляв про пошкодження, які не відносяться до даної ДТП.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3 849,61 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 29 п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тому, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2017 у справі №910/6922/16.

У даному випадку позивачем пред'явлено до відповідача вимогу про виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що є правомірним з огляду на вищевикладене.

Стосовно доводів апелянта про те, що задній бампер, застрахованого позивачем автомобіля, мав пошкодження, які не належать до дорожньо - транспортної пригоди, а тому, за доводами скаржника, при визначенні розміру матеріального збитку враховуються лише роботи по монтажу і демонтажу, без врахування фарбувальних робіт заднього бамперу, слід зазначити наступне.

Так, пошкодження заднього бамперу, що виникли внаслідок ДТП, зафіксовані в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") від 14.09.2017, яке підписане обома сторонами - потерпілою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Також, в Акті огляду транспортного засобу №123253 від 16.09.2017 у описі пошкодження, що завдані внаслідок ДТП, вказано пошкодження заднього бамперу.

Отже, вказаними документами підтверджуються пошкодження заднього бамперу, застрахованого позивачем автомобіля, внаслідок ДТП.

Стосовно посилань скаржника на те, що вказана деталь не підлягає фарбуванню з огляду на її пошкодження, що виникли не внаслідок даної ДТП, слід зазначити, що оскільки вказаними документами підтверджено обставини пошкодження зазначеної деталі саме внаслідок ДТП, що сталася 14.09.2017 року, то навіть при наявності більш ранніх пошкоджень вказана деталь у будь - якому випадку потребувала фарбування.

За наведених обставин, доводи апелянта про те, що розмір заподіяної шкоди становить 152 грн. (вартість робіт по заміні бамперу та підкрилку), визнаються колегією суддів необґрунтованими.

Слід зазначити, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК №2277101 становить 1 000 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн. 00 коп.

Отже, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем обґрунтовано зменшено позивачем на суму франшизи (4 849,61 грн. - загальна сума страхового відшкодування - 1 000 грн. - франшиза).

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 3 849,61 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Щодо посилань скаржника на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що були покладені судом першої інстанції на відповідача, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Між позивачем (клієнт) та адвокатом Адвокатським бюро "Синюк та партнери" (Адвокатське бюро) 16.04.2018р. було укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.

Клієнтом та Адвокатським бюро 16.04.2018р. підписано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги, на суму 3 000,00 грн., а також складено реєстр страхових справ, за якими надаються послуги адвоката.

Так, згідно вказаного реєстру витрати на правову допомогу по страховій справі, в якій учасником ДТП є ОСОБА_2, складають 3 000 грн.

Підтвердженням того, що ОСОБА_6 має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018р.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивач сплатив на користь адвокатського бюро за надання правової допомоги по страховій справі, в якій учасником ДТП є ОСОБА_2, грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13623 від 02.08.2018 з призначенням платежу: "Оплата юридичних послуг відповідно до договору № 1 від 16.04.2018р. без ПДВ".

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 вказаної статті).

В свою чергу, відповідачем до суду першої інстанції відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката подано не було.

Отже, з огляду на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх покладення на товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" в сумі 3 000 грн., а тому доводи скаржника про неспівнірність вказаних витрат не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного рішення в наведеній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №910/15094/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 27.03.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко

Попередній документ
80752741
Наступний документ
80752743
Інформація про рішення:
№ рішення: 80752742
№ справи: 910/15094/18
Дата рішення: 27.03.2019
Дата публікації: 29.03.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди