вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" березня 2019 р. Справа№ 910/14251/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №138 від 22.12.2018 (вх. №09.1-04.1/587/19 від 21.01.2018) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018
у справі №910/14251/18 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ «Страхова компанія «Провідна», 26.12.2018 подав апеляційну скаргу №138 від 22.12.2018, просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/14251/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення.
Позивач зазначає, що судом розцінено заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу, як заяву про страхове відшкодування, а тому судом першої інстанції застосовано норми права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.01.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №138 від 22.12.2018 (вх. №09.1-04.1/587/19 від 21.01.2018) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/14251/18, встановлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень, але не пізніше 22.02.2019.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження позивач отримав 15.02.2019, відповідач отримав 14.02.2019.
15.02.2019 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що доводи позивача є незаконними та необґрунтованими, а отже відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Відповідач вказує, що ним правомірно відхилено заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу як таку, що подана з пропуском передбачених законом строків, а підстави для задоволення вимог позивача в судовому порядку відсутні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 справу призначено до розгляду на 27.03.2019.
25.03.2019 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому він повідомив про неможливість представника прийняти участь у судовому засіданні та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
27.03.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з неможливістю представника прибути у судове засідання, крім того, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.03.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих ст. 273 ГПК України, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників, дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
12.10.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - страховик) та Департаментом патрульної служби Міністерства внутрішніх справ (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0679543/1002/15, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані, зокрема з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_5.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
01.11.2015 о 05 годині 20 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1, в м. Києві на проспекті Перемоги, 29, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху при виникненні перешкоди, негайно не вжив всіх можливих заходів для зменшення швидкості або об'їзду перешкоди, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_5 та автомобілем «Део» д.н.з. НОМЕР_4, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, а також внаслідок події автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_5 здійснив зіткнення з перешкодою, а саме металевим відбійником
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №761/8518/16-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач склав страховий акт № 2300091027 від 10.02.2017, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_5, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 440 108,81 грн.
На підставі складеного страхового акту № 2300091027 від 10.02.2017, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 440 108,81 грн., що не заперечується сторонами.
Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страухвангня» з Заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації №03-17/7996 від 17.07.2018 (т. 1 а.с. 10), в якій просив компенсувати шкоду в розмірі 401 608,81 грн.
Заява була мотивована тим, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована у Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страухвангня» на підставі полісу АІ/8240763 (надалі - Поліс).
Листом №8638/12цв від 17.10.2018 (т. 1 а.с. 52) відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з порушенням строку подання заяви на виплату страхового відшкодування в терміни передбачені законодавством. Також, відповідачем зазначено про перевищення ліміту відповідальності, визначеної полісом.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за Полісом, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за Полісом виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати.
За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З наведеного вбачається, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за Полісом узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Положеннями статей 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за Полісом (відповідача) здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за Полісом, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання відповідачем, як страховиком за Полісом, узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
З огляду на викладене, закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/744/17.
Колегія суддів зазначає, що позивач неналежним чином визначає наявні між сторонами правовідносини, оскільки обов'язок відповідача по відшкодуванню шкоди виникає не з факту заподіяння шкоди відповідачем, а з договірних відносин, відносин страхування цивільної відповідальності на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8240763 від 30.06.2015 між особою винною у ДТП та відповідачем, а отже правомірним є застосування до спірних правовідносин положень ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_5, сталася 01 листопада 2015 року.
Тож, позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом №АІ/8240763, повинен був у строк до 01.11.2016 подати страховику за вказаним полісом - Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» заяву на виплату страхового відшкодування.
Доказів звернення позивача до відповідача з відповідною заявою у строк до 01.11.2016 матеріали справи не містять, натомість, позивач звернувся до відповідача з листом від 17.07.2018, який отримано відповідачем, відповідно до відмітки на заяві наявній в матеріалах справи, 19.07.2018 та зареєстровано за вх. № 5985/12.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у зв'язку з пропуском строку на звернення з заявою про страхове відшкодування, а отже висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/14251/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі № 910/14251/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі № 910/14251/18 залишити без змін.
3. Справу № 910/14251/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 28.03.2019