Справа № 33/824/1347/2019 Суддя у першій інстанції: Хрипун С.В.
Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
15 березня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2019 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Розстрочено ОСОБА_3 виплату штрафу дванадцятьма рівними частинами по 850 гривень 00 коп. протягом дванадцяти місяців.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 384 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити захід стягнення на штраф у розмірі встановленому на розсуд суду.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що адміністративне стягнення, якому його було піддано оскаржуваною постановою, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Також апелянт зазначає, що суддя не дала змоги йому надати докази по справі та допитати свідка ОСОБА_4, про те, що йому не пропонували проходження тесту на місці, як того вимагає законодавство, а пропонували одразу їхати до медичного закладу.
Крім того апелянт зазначає, що суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Згідно оскаржуваної постанови, 20.01.2019 приблизно о 00 год.05 хв. водій ОСОБА_3керував транспортним засобом Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Шевченка,2 в с. Святопетрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло), на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій ОСОБА_3відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейськогопройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_3 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові впроходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_3, за ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, той факт, що останній керував автомобілем Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 та відмовився від проходженняогляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наявні у справі докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду та обґрунтовано визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується тверджень апелянта, що постанова суду винесена із порушенням норм чинного законодавства, а ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які отримані в законному порядку.
Посилання апелянта на те, що співробітником патрульної поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено ряд вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпідставними та спростовуються наявністю необхідних, належно оформлених і приєднаних до справи матеріалів, які складені у відповідності з вимогами діючих нормативних документів, та підтверджують порушення апелянтом вимог п. 2.5 ПДР.
Також слід зазначити, що згідно з пунктом 9 Розділу 2 Інструкції: «З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення».
Пунктом 12 Розділу 2 Інструкції передбачено, що: «У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я».
Таким чином доводи апелянта, що поліцейські мали провести такий огляд на перевірку стану наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на ґрунтуються на вимогах законодавства.
Доводи апелянта проте, що суддя не дала змоги йому надати докази по справі та допитати свідка ОСОБА_4, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, не зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_4, була свідком даної події. Крім того свідчення, що мала надати ОСОБА_4, не спростовують висновків суду першої інстанції, та спростовуються вище зазначеним.
Твердження апелянта, що суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безпідставним, оскільки санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, визначено, що позбавлення права керування транспортними засобами є обов'язковим, а не альтернативним, тому суд наклав стягнення в межах санкції статті, за якою ОСОБА_3 визнано винним.
За змістом ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Вважаю, що судом вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна юридична оцінка та при призначенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2019 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2019 року - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2019 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.В. Фрич