26 березня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018100040006826 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина
України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України,
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина
України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року затвердженоугоду про примирення, укладену 28 грудня 2018 року, між потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Цим вироком затверджено угоду про примирення, укладену 28 грудня 2018 року, між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України та йому призначене покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді одного року обмеження волі та за ч. 2 ст. 345 КК України у виді одного року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк один рік та покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 296 України та йому призначене покарання у виді одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк один рік та покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК
За доводами апеляційної скарги прокурора рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 475 КПК України, оскільки призначене судом остаточне покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань сторонами не узгоджувалось. Прокурор вважає, що вказане порушення є істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КК України та перешкодило суду ухвалити законне рішення.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, основним об'єктом якого є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Крім того, він звертає увагу на те, що ОСОБА_5 засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України. На думку апелянта, неправомірні дії обвинувачених першочергово завдали шкоди суспільним інтересам, а за таких умов укладання угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченими неприпустиме.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2018 року приблизно в 20 год. 30 хв. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 перебували за адресою: АДРЕСА_3 , де у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт зі ОСОБА_14 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння та впала на землю, і ОСОБА_5 голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік останньої.
В цей час дії ОСОБА_5 були помічені ОСОБА_9 , який висловив йому вимогу щодо припинення хуліганських дій, які порушували громадський порядок та спокій громадян.
В подальшому у ОСОБА_5 , діючого в групі осіб з ОСОБА_6 , з мотиву явної неповаги до суспільства, що виражалося у прагненні останніх показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, виник умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося особливою зухвалістю.
В цей час ОСОБА_5 публічно висловив погрози потерпілому, поєднані з образами нецензурною лайкою, ОСОБА_6 спостерігав за хуліганськими діями ОСОБА_5 та будь-які дії, спрямовані на припинення правопорушення не вчиняв.
Продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з мотиву явної неповаги до суспільства, ОСОБА_5 , діючи групою осіб з ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що їх дії були помічені сторонніми особами, на зауваження ОСОБА_9 не відреагував, свої хуліганські дії не припинив, та продовжив вчиняти грубе порушення громадського порядку, яке виражалось в публічних погрозах потерпілому, що супроводжувалися образами нецензурною лайкою, наближаючись разом з ОСОБА_6 до потерпілого ОСОБА_9 .
Внаслідок одночасних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які почали наближатися до потерпілого, висловлюючи останньому погрози нецензурною лайкою, ОСОБА_9 , усвідомив наявність реальної загрози своєму життю та здоров'ю, зайшов до свого під'їзду, де піднявся на четвертий поверх і зайшов до власної квартири АДРЕСА_4 , і зачинив вхідні двері до загального коридору та до власної квартири зсередини.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 , діючи групою осіб з ОСОБА_6 , з мотиву явної неповаги до суспільства, що виражалося у протиставленні себе іншим громадянам, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, зайшли до даного під'їзду та підійшли до вхідних дверей загального коридору, який веде до квартири АДРЕСА_5 , де мешкає потерпілий ОСОБА_9 та почали стукати, а в подальшому і вибивати двері загального коридору.
В цей час потерпілий ОСОБА_9 , усвідомивши реальну небезпеку своєму життю та здоров'ю, а також загрозу життю та здоров'ю для своєї сім'ї, яка перебувала у квартирі АДРЕСА_5 , вийшов до загального коридору та взяв лопату, яка знаходилася там. Відчинивши двері загального коридору, ОСОБА_9 висловив вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинити їх хуліганські дії, на що останні відібрали у потерпілого лопату та почали кидатися у бійку з ОСОБА_9 .
З метою відвернення небезпеки від своєї сім'ї, яка перебувала всередині квартири АДРЕСА_5 , а також захисту власного та їх життя і здоров'я, ОСОБА_9 побіг донизу сходами під'їзду, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який тримав в руках лопату, почали його переслідувати.
В подальшому, потерпілий ОСОБА_9 , перебуваючи на нижчому поверсі даного під'їзду, побачивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якій біжать в його бік, а у ОСОБА_5 в руках лопата, усвідомивши реальну небезпеку своєму життю та здоров'ю, попередив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що з метою припинення їх хуліганських дій, в разі необхідності застосує пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «ВІЙ» НОМЕР_1 , на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжили грубо порушувати громадський порядок, з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, на попередження потерпілого не відреагував, своїх злочинних дій не припинив, і ОСОБА_5 кинувся на потерпілого з лопатою, в той час як ОСОБА_6 спостерігав за його хуліганськими діями, та не вчиняв будь-яких дій, направлених на припинення кримінального правопорушення.
Усвідомлюючи реальну загрозу та небезпеку для власного життя та здоров'я, з метою припинення протиправних дій обвинувачених, ОСОБА_9 здійснив два постріли в бік ОСОБА_5 з пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями «ВІЙ», який перебував у нього на законних підставах та зареєстрований у встановленому законом порядку, та побіг сходами вниз, де на першому поверсі з дозволу її мешканців забіг до загального коридору, що веде до квартири АДРЕСА_6 , які зачинили за ним двері.
В цей же час хуліганські дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були помічені іншими мешканцями даного під'їзду, однак вони своїх протиправних дій не припинили та продовжували здійснювати погрози в бік потерпілого та його сім'ї, а ОСОБА_5 почав за допомогою лопати вибивати вхідні двері до загального коридору, що веде до квартири АДРЕСА_6 даного під'їзду.
Продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діючи групою осіб, розбили скло на вхідних дверях загального коридору, що веде до квартири АДРЕСА_6 , та пробили отвір посередині останніх, через який двері відчинили, але потерпілий ОСОБА_15 , побачивши це, сховався всередині квартирі АДРЕСА_6 з дозволу її мешканців.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи групою осіб, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, підпалили обивку на вхідних дверях до квартири АДРЕСА_6 , внаслідок чого пошкодили їх, та вийшовши з під'їзду розбили металопластикове вікно до кімнати вказаної квартири.
Крім того, 17 липня 2018 рокуприблизно в 20 год. 38 хв. ОСОБА_5 перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де після вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, до нього звернувся поліцейський Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_13 , який прибув у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків на виклик, пов'язаний з протиправними діями ОСОБА_5 .
Вживаючи достатніх заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки та затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, ОСОБА_13 заздалегідь неодноразово попереджав ОСОБА_5 про застосування фізичної сили і надав йому достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
Однак, ОСОБА_5 у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до особи, на яку покладені функції забезпечення публічної безпеки і порядку та протидії злочинності, відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог та розпоряджень працівника правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків, та у нього виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником своїх службових обов'язків.
Реалізуючи свій умисел, направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником своїх службових обов'язків, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_13 один удар рукою в область обличчя, внаслідок чого, у останнього утворилися легкі тілесні ушкодження.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Оскаржуючи вирок, ухвалений на підставі угоди про примирення між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , прокурор вважає, що він не відповідає вимогам закону.
З такими доводами прокурора погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченими може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ст. 12 КК України, інкримінований ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, є злочином середньої тяжкості і не відноситься до переліку кримінальних правопорушень, визначених в ст. 477 КПК України, за якими кримінальне провадження проводиться у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, вирок суду ухвалений на підставі угоди між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в якому в результаті порушення обвинуваченими правил громадського порядку заподіяні легкого ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Норми закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. 296, ст. 345 КК України, за які ОСОБА_6 та ОСОБА_5 висунуте обвинувачення знаходяться в розділі ХІІ КК України - «Злочини проти громадського порядку та моральності» та ХV КК України «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів».
Хоча діями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і була заподіяна шкода здоров'ю потерпілого, проте ця обставина є лише проявом посягання на основний безпосередній об'єкт, яким є публічні відносини. В даному випадку об'єктом посягання є суспільні інтереси, пов'язані з безпекою громадського порядку та авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
На ці обставини суд не звернув увагу та затвердив угоду, яка не може бути затверджена.
З огляду на викладене, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження поверненню в суд першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року, яким затверджено угоду про примирення, укладену 28 грудня 2018 року, між потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та угоду про примирення, укладену 28 грудня 2018 року, між потерпілим ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_5 , скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3