26 березня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 753/24942/18
Номер провадження № 22-ц/824/4737/2018
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року, постановлену під головуванням судді Коренюк А. К., у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця міста Києва, який проживає за адресою: 02088, АДРЕСА_1, аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення з заявою до досягнення дитиною повноліття, тобто до 06 вересня 2028 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року (а.с. 14 - 15) у видачі судового наказу - відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 06 лютого 2019 року ОСОБА_2 направила апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подану заяву.
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що законодавцем чітко встановлено спосіб визначення розміру аліментів, а тому немає необхідності зазначати в заяві про видачу судового наказу розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Так, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку встановлено в Законі України «Про державний бюджет України» на відповідний рік і станом на 01 січня 2019 року становить 2 027 грн., а станом на 01 січня 2018 року - 1 860 грн.
Таким чином, розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який було б зазначено в заяві, поданій у 2018 році, та в судовому наказі, виданому б у 2019 році, відрізнявся.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою та надано строк для подачі відзиву.
Боржник не скористався своїм процесуальним правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч.2 ст. 163 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звертаючись з вимогою про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, не зазначила конкретний розмір цієї грошової суми.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У ч. 2 ст.163 ЦПК України встановлені вимоги до форми та змісту заяви про скасування судового наказу, зокрема п. 4 ч. 2 вищезазначеної статті передбачена необхідність зазначення вимог заявника і обставин, на яких вони ґрунтуються.
Як вбачається з поданої заяви, вимоги, викладені у ній, відповідають приписам п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а тому на підставі поданої заяви суд першої інстанції міг видати судовий наказ.
Крім того, вищезазначена заява в повній мірі кореспондується зі статтею 163 ЦПК України щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема відповідно до приписів п. 4 ч. 2 вищевказаної статті ОСОБА_2 вказала вимоги заяви про видачу судового наказу та обставини, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року - скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367-368, 369, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В.Шахова