1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 березня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою відмовлено задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про підозру останньому від 05 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017110140000614.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про безпідставність поданої скарги, оскільки повідомлення про підозру було здійснено в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, за змістом воно відповідає вимогам ст. 277 КПК України та містить усі необхідні відомості.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, задовольнити його скаргу скасувавши повідомлення про підозру від 05 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017110140000614, та зобов'язавши слідчого внести відповідні відомості до ЄРДР.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри. Так, автор апеляційної скарги зазначає, що 30 травня 2014 року між ТОВ «Центр Постачання», директором якого виступав ОСОБА_5 та ТОВ «ТЕРРА», був укладений договір поставки № 130052014. З боку ТОВ «Центр Постачання» зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі та на адресу ТОВ «ТЕРРА» було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною № 2654 від 04 жовтня 2016 року на суму 96 000 грн. але останнє товариство вказаний товар не оплатило, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед ТОВ «Центр Постачання», що зумовило спочатку звернення цього товариства із претензією, а потім подачу позову про стягнення боргу до господарського суду Харківської області. У зв'язку із не оплатою відповідачем поставленого товару позивачем було нараховано пеню за несвоєчасну оплату за продукцію згідно з п. 5.1 договору у розмірі 6406, 68 грн. Тобто фактично між вказаними товариствами мали місце господарські відносини і жодним чином вони із ознаками кримінального правопорушення не пов'язані. ОСОБА_5 перебував на посаді директора товариства до 15 грудня 2016 року, а з 21 грудня того ж року вийшов зі складу засновників ТОВ «Центр Постачання», тобто після вказаної дати він не міг вже володіти будь-якою інформацією з приводу подальшої діяльності товариства. Разом з цим, позов до ТОВ «ТЕРРА», про який згадується в повідомленні про підозру, було підписано та подано до господарського суду Харківської області 21 січня 2017 року, тобто через місяць після того, як ОСОБА_5 перестав мати будь-яке відношення до товариства, і рішення про подальше стягнення боргу приймалось іншим керівником товариства та за погодження іншими його учасниками. На даний час судовий розгляд триває, і остаточне рішення по взаємовідносинах вказаних товариств не прийнято, у зв'язку з чим на переконання автора апеляційної скарги можливо зробити висновок про необґрунтованість пред'явленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, та відсутність в його діях ознак вказаного кримінального правопорушення.
Також, підозрюваний зазначає і про необґрунтованість пред'явленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зважаючи відсутність на жодних доведених фактів скоєння обману чи зловживання довірою по відношенню до ТОВ «ТЕРРА» з боку ТОВ «Центр Постачання», в тому числі і ОСОБА_5 , їх відносини є лише господарськими. Більш того, вказані обставини були предметом перевірки діяльності ТОВ «Центр Постачання» з боку працівників фіскальної служби, за результатами якої можна прийти до остаточно висновку, що відбувалась реалізації реально придбаного товару у ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла». Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що в повідомленні про підозру не зазначено жодного доказу недоброякісної продукції, а також те, що органом досудового розслідування не доведено, що шахрайство вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 05 вересня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.
08 листопада 2018 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на повідомлення про підозру йому від 05 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017110140000614.
Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року, в задоволенні вищевказаної скарги було відмовлено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Слідчий суддя в постановленій ухвалі вірно зазначив, з чим в повній мірі погоджується і колегія суддів, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 було здійснено в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та те, що повідомлення за своїм змістом повністю вимагає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, колегія суддів вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що норма п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України не може бути застосована до кримінального провадження від 28 квітня 2017 року під № 12017110140000614 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28 квітня 2017 року, тобто - до введення в дію зазначеного пункту частини статті КПК України.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких підозрюваний просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та фактично зводяться до оцінки винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року, якою відмовлено задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про підозру останньому від 05 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017110140000614, - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/748/2019 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1