Справа № 11-cc/824/1782/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , який дії в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19 квітня 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування даного кримінального провадження, із визначенням застави у межах 1041 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 000 000, 00 (два мільйони) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, має на утриманні дружину, двох доньок та батьків, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361-2 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який дії в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та підозрюваний ОСОБА_9 , на вказане судове рішення подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначити підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 000, 00 гривень.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник та підозрюваний зазначають про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень. Вказують, що протоколи допиту свідків є недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не забезпечена їх явка у судове засідання суду першої інстанції. Додають, що протоколи огляду протоколів за результатами проведення НСРД є недопустимими доказами.
Також апелянти звертають увагу суду на те, що протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 не містить інформації на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень. Стверджують, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що органом досудового розслідування в частині визначення покарання допущена помилка, оскільки мінімальне покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 361 та ч. 2 ст. 361-2 КК України, не є суворим; органом досудового розслідування здійснено обшук в квартирі підозрюваного, в межах якого вилучена вся комп'ютерна техніка; підозрюваний звільнений зі служби в поліції та не має у власності об'єктів нерухомого майна.
Далі в апеляційних скаргах апелянти зазначають, що клопотання не містить аргументів неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а органом досудового розслідування не надано належних доказів на підтвердження наявності у підозрюваного доступу до автоматизованої системи Національної поліції.
Крім того, автори апеляційних скарг вказують, що слідчим суддею не враховано те, що підозрюваний має дружину, двох доньок, батьків, які мають незадовільний стан здоров'я, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, наявність постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, неодноразові нагороди, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей, відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, відсутність майнової шкоди та незадовільний стан здоров'я підозрюваного.
У підсумку, захисник та підозрюваний зазначають, що визначений слідчим суддею розмір застави для підозрюваного є непомірним. Додають, що всім іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні визначена застава у сумі 500 000, 00 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та підозрюваного підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12018000000000368, відомості про яке 14.06.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.
19.02.2019 ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.02.2019 Головним слідчим управлінням Національної поліції України, у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361-2 КК України.
Заступник начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року задоволено та застосовано щодоОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 19 квітня 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування даного кримінального провадження, із визначенням застави у межах 1041 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 000 000, 00 (два мільйони) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361-2 КК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянтів про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у протоколах допиту свідка ОСОБА_13 від 26.10.2018, 31.10.2018, 08.11.2018, 27.11.2018, 15.02.2019, 19.02.2019, протоколах огляду від 22.02.2019 матеріалів за результатами проведення НСРД від 26.11.2018 (гриф «нетаємно») відносно ОСОБА_9 , протоколі огляду від 22.02.2019 матеріалів за результатами проведення НСРД від 26.11.2018 (гриф «нетаємно») відносно ОСОБА_12 , протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 від 19.02.2019, протоколах допиту свідків ОСОБА_14 від 22.01.2019, ОСОБА_15 від 20.02.2019, ОСОБА_16 від 19.02.2019, ОСОБА_17 від 20.02.2019.
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтами не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Твердження адвоката та підозрюваного про те, що протоколи допиту свідків є недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не забезпечена їх явка у судове засідання суду першої інстанції, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки наведені доводи стосуються розгляду справи по суті, тоді як встановлення обґрунтованості підозри здійснюється шляхом дослідження фактів та обставин, які свідчать, що особа можливо причетна до інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Такі факти та обставини містяться зокрема і у згаданих протоколах слідчих дій.
До наведеного висновку колегія суддів дійшла з урахуванням висновків рішення ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини».
Посилання апелянтів на те, що протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 не містить інформації на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і посилання апелянтів на те, що органом досудового розслідування не надано доказів на підтвердження наявності у підозрюваного доступу до автоматизованої системи Національної поліції.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_9 на свободу, у зв'язку із чим вимоги апеляційних скарг щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід визнати непереконливими.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_9 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Доводи апелянтів стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_9 заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Посилання захисника та підозрюваного на те, що іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні визначено заставу у сумі 500 000, 00 грн., не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини, не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.
Вимоги апеляційних скарг в частині необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, те, що підозрюваний одружений, має двох доньок, батьків, які мають незадовільний стан здоров'я, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, репутацію підозрюваного, неодноразові нагороди, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей, відсутність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, відсутність майнової шкоди, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що визначений слідчим суддею розмір застави у межах 1041 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 000 000, 00 (два мільйони) гривень, не відповідає його майновому стану, у зв'язку із чим є непомірним для нього. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що розмір застави, визначений в межах встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку, враховуючи обставини кримінального провадження, відомості про особу підозрюваного та його майновий стан.
На підставі наведеного, визначаючи альтернативний запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_9 , слід виходити з виключності цього випадку та визначити розмір застави в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень, яка виходить за межі встановлених КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 задовольнити, застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваному заставу у сумі, яка перевищує визначені законом граничні межі та становить 1 000 000 (один мільйон) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , який дії в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника відділу ГСУ НП України ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали визначити до 19 квітня 2019 року включно.
Визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі, яка перевищує визначені законом граничні межі та становить 1 000 000 (один мільйон) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310033182186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_9 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання слідчому/прокурору, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками, визначеними прокурором, слідчим, слідчим суддею чи судом.
У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, починаючи з дня внесення застави.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
______________________ _________________________ ________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4