№ справи: 2-1038/10
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4164/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
21 березня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
за апеляційною представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року,
встановив:
у серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування автомобіля марки «Toyota Land CruiserPrado», 2005 р.в., кузов НОМЕР_2 у ОСОБА_4 посилаючись на те, що в квітні 2009 р. відповідач продав спірний автомобіль їй, але потім відмовився передати автомобіль.
У березні 2010 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач повторно продав спірний автомобіль ОСОБА_5 та просила визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу автомобіля від 16.05.2009 та витребувати у ОСОБА_5 і передати їй спірний автомобіль.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва 29 квітня 2010 року позовні вимоги було задоволено - визнано біржову угоду № 126408 купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Land CruiserPrado», 2005 р.в., кузов НОМЕР_2, укладену 16.05.2009 на товарній біржі «Столична» між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсною, витребувано у ОСОБА_5 вказаний автомобіль та зобов'язано ОСОБА_5 передати його ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вказане рішення стало підставою для витребування автомобіля у ОСОБА_7 В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач зазначала, що 18.04.2009 між нею та ОСОБА_4 було укладено Біржовий договір №007693 купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Land CruiserPrado», 2005 р.в., кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, однак вказаний автомобіль переданий ОСОБА_3 не був, чим було порушено права власника. У березні 2010 року позивач уточнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач повторно продав спірний автомобіль ОСОБА_5 та просила визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу №126408 від 16.05.2009 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та витребувати у останнього і передати їй спірний автомобіль.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва 29 квітня 2010 року позовні вимоги було задоволено. Визнано біржову угоду № 126408 купівлі-продажу автомобіля марки «ToyotaLandCruiser Prado», 2005 року випуску, кузов НОМЕР_2,укладену 16.05.2019 на товарній біржі «Столична» між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсною, витребувано у ОСОБА_5 вказаний автомобіль та зобов'язано ОСОБА_5 передати автомобіль ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочин щодо набуття ОСОБА_5 права власності на спірний автомобіль є недійсним, оскільки при його укладенні ОСОБА_4 було порушено вимоги ст.ст. 658 та 662 ЦК України та ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що є підставою для витребування автомобіля у ОСОБА_5 При ухваленні рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 658, 662 ЦК України.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги та не надано правової оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, які спростовують факт дійсності біржової угоди, відповідно до якої позивачка нібито придбала автомобіль та набула на нього право власності. Крім того, даний біржовий договір містить різні номери.
Також апелянт звертає увагу, що під час розгляду справи, обставини володіння та вибуття спірного автомобіля із володіння ОСОБА_3 не встановлювались.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказувала, що жодних питань про права ОСОБА_7 суд не вирішував, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, тому просила апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Як видно з матеріалів справи, 18.04.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на Товарній біржі «Укральянс» було укладено Біржовий договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Land CruiserPrado», 2005 р.в., кузов НОМЕР_2, який у встановленому порядку було зареєстровано за № АВ-007677. Однак вказаний автомобіль переданий ОСОБА_3 не був, в зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом, в якому просила витребувати транспортний засіб у продавця.
В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_4 зняв вказаний автомобіль з обліку 18.04.2009 та повторно через представника ОСОБА_10 продав автомобіль ОСОБА_5 16.05.2009 згідно Біржової угоди, укладеної на Товарній біржі «Столична», у зв'язку з чим позивач уточнила свої вимоги та просила визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний №126408, та витребувати у ОСОБА_5 і передати їй спірний автомобіль.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції станом на 16.05.2010) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін
товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі
не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному
посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
В ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Так, згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Отже, за приписами ст. 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу є момент реєстрації правочину щодо його придбання.
Особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідного правочину недійсним (ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 330, 338 ЦК України).
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зазначає про те, що позивач ОСОБА_3 не була і не є власником спірного автомобіля, оскільки продавець відповідно до ст. 662 ЦК України зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а також його приналежності та документи. Відповідно до ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або у користування. Вказана біржова угода на Товарній біржі «Укральянс» не укладалась, на бланку угоди у верхньому лівому куті та нижньому правому містяться різні реєстраційні номери, тоді як вони мають співпадати, під реєстраційним номером АА07677 міститься інший біржовий договір від 07.04.2009 щодо автомобіля марки «Mercedes Benz», автомобіль перед відчуженням не був знятий з обліку в підрозділі ДАІ, тому позивач не довела своє право власності на автомобіль, а тому не мала підстав для звернення до суду з даним позовом.
Вказані доводи, викладені представником ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_11 оскаржував вказане рішення в апеляційному порядку. В рішення суду було зроблено висновок, що спірний автомобіль належав ОСОБА_3 на час укладення біржової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2010 року вказане рішення було залишено без змін.
Крім того, обставини укладення біржового договору від 18.04.2009 були предметом перевірки по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Товарна біржа «Укральянс», про визнання біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та витребування транспортного засобу з незаконного володіння. Рішенням Дніпровського районного м. Києва суду від 25 квітня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено. В рішенні судом першої інстанції були перевірені обставини укладення вказаного біржового договору. Зокрема, було встановлено, що спірний автомобіль був знятий з обліку для реалізації 18.04.2009, а тому є безпідставними посилання позивача на порушення п. 8 постанови КМ України від 07.09.1998 №133 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок». Вказане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року.
Також ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_5, третя особа - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння. ОСОБА_12 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання особи добросовісним набувачем та визнання за ним права власності на вказаний автомобіль. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та витребувано спірний автомобіль у ОСОБА_12 та зобов'язано його передати автомобіль ОСОБА_3 Судом апеляційної інстанції було зроблено висновок, що ОСОБА_3 є власником спірного автомобіля, який вибув з її володіння поза її волею, а тому вона має право витребувати його від добросовісного набувача. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2016 року відмовлено ОСОБА_12 у відкритті касаційного провадження. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року було відмовлено у допуску вказаної справи до провадження Верховного Суду України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_12, третя особа: Регіональний сервісний центр МВС України в м. Києві про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди - витребувано спірний автомобіль у ОСОБА_7, зобов'язано ОСОБА_7 передати ОСОБА_3 автомобіль, стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., вирішено питання про судові витрати. Судом першої інстанції була надана оцінка доводам представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 щодо недійсності біржової угоди, за якою ОСОБА_3 придбала вказаний автомобіль, зокрема, щодо розбіжності в нумерації на бланку біржового договору. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, рішення було ухвалено судом першої інстанції при дотриманні норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2019 року.
Головуючий
Судді