Справа № 33/824/1266/2019 Суддя у першій інстанції: ПіхурО.В.
Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
15 березня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_3, розглянувши клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого в «Охорона та безпека Києва», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 352 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3, подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, та направити справу на новий розгляд відповідно до ст. 293 КУпАП.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, що в сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Також апелянт зазначає, що від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, лише в протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейських. Однак суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб він має пройти на вимогу поліцейських.
Крім того апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, та суд не викликав та не допитав свідків.
Також апелянтом надано копію довідки про те, що він звернувся до Київської міської лікарні «Соціотерапії» за самозверненням. В якій зазначено, про те, що ознак сп'яніння у нього не виявлено.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що повістку про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього він не отримував, а оскаржену постанову отримав лише 21.01.2019, про що надав підтверджуючі документи.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_3 вбачається, що дійсно 23.11.2019, під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення останній був відсутній. Копія постанови суду першої інстанції відповідно до рекомендовано повідомлення про вручення поштового відправлення отримано останнім 21.01.2019, тому з метою дотримання законних прав ОСОБА_3 на оскарження постанови суду першої інстанції, вважаю за необхідне задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, та поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її повністю, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані належним чином.
Суддя, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови, 05.12.2018 о 18 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Туполєва, 16-Д, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, порушена координація рухів. Від огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейськогопройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_3 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові впроходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння,у встановленому законом порядку у лікаря нарколога.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_3, за ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, порушена координація рухів,той факт, що останній керував автомобілем НОМЕР_1 та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відеозаписом з камер поліцейських, з якого убачається, що ОСОБА_3 добровільно та без будь-якого тиску на нього зі сторони поліцейських відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку в лікаря нарколога, в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наявні у справі докази об'єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду та обґрунтовано визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується тверджень апелянта, що постанова суду винесена із порушенням норм чинного законодавства, а ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які отримані в законному порядку.
Посилання апелянта, що судом першої інстанції не було допитано свідків, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 272 КУпАП, не передбачається обов'язкового допиту свідків в судовому засіданні.
Посилання апелянта на те, що співробітником патрульної поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено ряд вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпідставними та спростовуються наявністю необхідних, належно оформлених і приєднаних до справи матеріалів, які складені у відповідності з вимогами діючих нормативних документів, та підтверджують порушення апелянтом вимог п. 2.5 ПДР.
Також слід зазначити, що згідно з пунктом 9 Розділу 2 Інструкції: «З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення».
Пунктом 12 Розділу 2 Інструкції передбачено, що: «У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я».
Таким чином доводи апелянта, що поліцейські мали провести такий огляд на перевірку стану наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на ґрунтуються на вимога законодавства.
Стосовно твердження ОСОБА_3що його не було відсторонено від керування, а в протоколі лише висловив незгоду з підозрою поліцейських, що в сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП, є також безпідставними, оскільки останній в протоколі зазначив, що машину залишає за місцем зупинки, а пояснення надасть в суді.
Стосовно твердження апелянта, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, то вони не заслуговують на увагу, оскільки при відмові особи від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, в такому направленні відпадає необхідність.
Щодо копії довідки наданої ОСОБА_3 про те, що він звернувся до Київської міської лікарні «Соціотерапії» за самозверненням, та в якій зазначено, про те, що ознак сп'яніння не виявлено, суд апеляційної інстанції не може взяти її до уваги, оскільки як вбачається з даної довідки, в ній відсутня інформація, на який стан сп'яніння ОСОБА_3 проходив огляд. Оскільки останній звернувся до лікаря о 21 год., а транспортний засіб, яким він керував було зупинено о 18 год. 00 хв., тобто пройшло дві години, з моменту зупинки транспортного засобу, встановлених законодавцем, тому така довідка не може вважатися допустимим доказом.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведеною, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його винуватості у вчиненні правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження.
Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, -залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.В. Фрич